вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" травня 2023 р. Справа№ 910/6646/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
при секретарі судового засідання: Новосельцева О.Р.
за участю представників сторін:
прокурор: Биховцова О.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Жиленко Х.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 (повний текст рішення складено 13.02.2023)
у справі №910/6646/22 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця"
про стягнення 672 543,93 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі також - прокуратура, прокурор) в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі також - позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі також - відповідач) про стягнення 672 543,93 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Чернігівською місцевою прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що у провадженні відділення поліції №1 Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження від 10.08.2021 №12021270310000325 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України. Так, зокрема, було визначено, що 09.08.2021 на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області виявлено незаконну рубку 25 дерев породи дуб у захисних лісонасадженнях. Відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 672 543,93 грн.
АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" відповідно до статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій Філії території, проте вина та протиправна поведінка відповідача, яка полягала у невиконання ним передбаченого законодавством обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду, призвела до незаконної рубки дерев та спричинила шкоду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2023 позов задоволено повністю.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на користь Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області 672 543,93 грн шкоди.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 10 088,16 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку щодо наявності факту порушення відповідачем законодавства про охорону рослинного світу.
Суд також вказав, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді при зверненні з позовом, оскільки невжиття компетентним органом (Чернігівською міською радою) заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної пошкодженням та незаконною рубкою дерев, свідчить про бездіяльність цього органу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та ухвалити нове рішення в якому відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим на підставі неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального права та викладеним без системного аналізу чинного законодавства України.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції всупереч приписів пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України дійшов помилкового висновку щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не вірно застосовано статті 64, 86-90 Лісового кодексу України, на підставі чого суд дійшов помилкових висновків, що вина відповідача полягає у незабезпеченні належної охорони лісів, а також те, що наявність інших суб'єктів, що здійснюють охорону лісів не позбавляє обов'язку постійного лісокористувача здійснювати охорону лісів.
Апелянт вказує, що місцевим господарським судом не надано оцінку доказам щодо відсутності складу кримінального правопорушення та підстав винесення постанови про закриття кримінального провадження №12021270310000325, невмотивовано відхилення доказів відповідача, чим порушено вимоги частин 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач зауважує, що судом першої інстанції всупереч приписам статті 86 ГПК України не було досліджено докази відсутності підстав відповідальності відповідача за спричинену шкоду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, прокурор у своєму відзиві, направленому до суду 10.04.2023, зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права на підставі всебічно досліджених доказів та обставин справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення. Крім того, прокурор вказує, що ним дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки органу місцевого самоврядування було відомо про наявне порушення, однак навіть не зважаючи на це, прокурор звертався з листами до позивача, що свідчить про дотримання прокурором критерію розумності, а доводи відповідача у цій частині є безпідставними.
Прокурор зазначає, що саме на АТ "Укрзалізниця" покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень і яким чином він буде здійснювати виконання прокладених на нього обов'язків, не вправі визначати ні прокурор, ні позивач. Вина та протиправна поведінка АТ "Укрзалізниця" полягає у тому, що всупереч вимогам законодавства, відповідачем не виконано обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №655. Тому наявні всі елементи цивільного правопорушення та підтверджуються матеріалами справи.
Прокурор звертає увагу, що відсутність складу кримінального правопорушення не виключає наявності цивільного правопорушення та підстав для стягнення шкоди, у судовому порядку.
Узагальнені доводи заперечення на відзив на апеляційну скаргу
13.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких останній зазначив, що доводи позивача викладені у позовній заяві ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку дійсних обставин справи та перекваліфікації АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" з потерпілої особи по кримінальному провадженню від 10.08.2021 №12021270310000325 на особу винну у скоєнні правопорушення, що суперечить приписам Кримінального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
У зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею доповідачем), на лікарняному, здійснити процесуальні дії у визначеному складі суддів неможливо, а тому відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 поновлено АТ "Укрзалізниця"в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6646/22 та справу призначено до розгляду на 15.05.2023, витребувано матеріали справи №910/6646/22 у Господарського суду міста Києва.
Явка учасників у судове засідання
Позивач у судове засідання, призначене на 15.05.2023, не з'явився, однак через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.
Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Прокуратурою встановлено, що у провадженні відділення поліції №1 Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження від 10.08.2021 №12021270310000325 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України.
Зокрема, було визначено, що 09.08.2021 на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області виявлено незаконну рубку 25 дерев породи дуб у захисних лісонасадженнях.
Згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 672 543,93 грн.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 13.11.2002 серії І-ЧН №001534 земельна ділянка під лісосмугою площею 72,62 га, розташована на території Курінської сільської ради (на даний час Бахмацька міська рада).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (ідентифікаційна довідка №295950450), 11.01.2019 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ "Укрзалізниця".
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України ("Укрзалізниці", підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815).
Статтею 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та частиною 2 загальних положень статуту АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, визначено, що усі права та обов'язки державного підприємства "Південна залізниця" (наразі Регіональна філія "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця") з 01.12.2015 перейшли до правонаступника АТ "Укрзалізниця".
Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Регіональна філія "Південна залізниця" є відокремленим підрозділом юридичної особи АТ "Укрзалізниця".
Таким чином, правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Південна залізниця" є АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця", до складу якої входить також виробничий підрозділ "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень", який не є юридичною особою.
За приписами пункту 2.2 Положення про виробничий підрозділ "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень" основними напрямами діяльності підрозділу є створення нових, збереження та охорона раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, озеленювальних та інших лісонасаджень у смузі відводу Філії, а також на інших землях залізничного транспорту.
Крім того, згідно з вищенаведеними Положеннями до основних завдань підрозділу входить збереження та захист лісонасаджень.
Враховуючи наведені вище обставини, АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" відповідно до статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій Філії території.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що вина та протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні передбаченого законодавством обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду, що призвело до незаконної рубки дерев та спричинило шкоду.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на наступне:
- прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду;
- сама по собі пасивна поведінка позивача, без відповідних підтверджуючих доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Бахмацької міської ради, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту;
- постановою слідчого СВ ВП №1 Ніжинського РВП ГУПН в Чернігівській області капітана поліції Сидоренка А.М. від 07.04.2022 вищевказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину;
- незаконними діями слідчого у вигляді не проведення встановленого порядку розслідування злочину за фактом незаконної порубки деревини у захисних лісонасадженнях залізниці з метою встановлення осіб, які безпосередньо здійснили самовільну порубку деревини у захисних лісонасадженнях на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області, а лише покладено відповідальність на АТ "Укрзалізниця" у користуванні якої знаходиться вказана ділянка лісу;
- оперативне виявлення самовільної порубки, про яку йдеться у позові та негайне інформування правоохоронних органів, є наслідком саме активних дій співробітників АТ "Укрзалізниця" в процесі виконання розроблених заходів та покладених на них обов'язків.
Звертаючись з позовною заявою прокурор просив стягнути з відповідача шкоду, заподіяної незаконною рубкою дерев внаслідок порушення норм у сфері охорони рослинного світу у розмірі 672 543,93 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" виклав позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частина 4).
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 02.10.2018 у справі №4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі №923/35/19 від 31.10.2019, у справі №925/383/18 від 23.07.2020.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліси є національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно зі статтями 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.
Статтею 15 вказаного Закону також визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Прокурор у позовній заяві наголошує, що, оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, то незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав всіх громадян на безпечне довкілля.
Зважаючи на те, що самовільна порубка дерев мала місце в лісосмузі, що розташована на території Курінської сільської ради (наразі Бахмацька міська рада Чернігівської області), то шкода, яка завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Бахмацької міської ради (ОТГ) підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Бахмацької міської ради.
Суд першої інстанції встановив, що 21.01.2022 прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до Бахмацької міської ради було направлено повідомлення №12-51вих-22.
У відповіді від 26.01.2022 №03-16/319 на вищевказане повідомлення Бахмацька міська рада не заперечувала проти звернення органів прокуратури в її інтересах з позовом до суду.
Прокуратура листом від 18.07.2022 №12-253вих-22 попередньо повідомила Бахмацьку міську раду Чернігівської області про здійснення представництва її інтересів у суді щодо стягнення з АТ "Укрзалізниця" шкоди у розмірі 672 543,93 грн, заподіяної незаконною порубкою дерев.
Отже, позивачем не було вжито достатніх та належних заходів щодо стягнення з відповідача відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням та незаконною рубкою дерев у розмірі 672 543,93 грн, оскільки відповідний позов до суду пред'явлено не було, внаслідок чого державні інтереси залишаються незахищеними.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Так, невжиття Бахмацькою міською радою Чернігівської області заходів щодо стягнення з відповідача відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням та незаконною рубкою дерев, вказує на бездіяльність цього органу, а листування прокурора з позивачем свідчить про належні дії прокурора щодо надання можливості останній самостійно захищати інтереси держави у суді, протягом розумного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Несплата відповідачем нарахованої йому суми відшкодування призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із позовом.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, внаслідок порушення норм у сфері охорони рослинного світу.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про рослинний світ" порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
За приписами частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
У частині 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 68 наведеного Закону законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
За приписами частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Як зазначалось вище, 09.08.2021 на 672 км ПК 4-6 правої сторони колії дільниці Бахмач-Гребінка Ніжинського району Чернігівської області виявлено незаконну рубку 25 дерев породи дуб у захисних лісонасадженнях. Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 13.11.2002 серії І-ЧН №001534 земельна ділянка під лісосмугою площею 72,62 га, розташована на території Курінської сільської ради (на даний час Бахмацька міська рада). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (ідентифікаційна довідка №295950450), 11.01.2019 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ "Укрзалізниця".
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вчинення слідчих дій у кримінальному провадженні, про які йдеться у відзиві на позов, не стосуються предмету спору у справі та не є предметом доказування.
У межах даної справи вирішується питання наявності/відсутності підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України.
При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про факт правопорушення також не спростовують наявної вини відповідача, оскільки незаконна порубка дерев відбулася внаслідок невиконання обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду.
Згідно зі статтею 93 Лісового кодексу України завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
- забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
- забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами;
- запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Статтею 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на вирубку дерев не видавався.
За приписами частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Водночас, статтями 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку, перебуває в постійному користуванні АТ Укрзалізниця".
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев, тому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 №909/976/17 та Верховним Судом у постановах від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17 зроблено висновок про те, що неважливо, хто саме здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, саме на АТ "Укрзалізниця" покладено обов'язок із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень і яким чином товариство здійснюватиме виконання покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище обставини є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягала у незабезпеченні достатньо, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що прокурором не доведено вини залізниці у вчиненні незаконної рубки дерев, про що свідчать матеріали кримінального провадження №12021270310000325, під час досудового розслідування якого не встановлено особи, причетної до вчинення вказаного злочину, оскільки за змістом наведених норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про наявність вини відповідача у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень від незаконних рубок із земель лісового фонду на підвідомчій йому території. Вказана бездіяльність призвела до завдання збитків державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою бездіяльністю та завданою матеріальною шкодою.
Слід зазначити, що при визначенні розмірів завданих збитків, судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", якою відповідно затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Згідно із затвердженими таксами, враховуючи породу, діаметр незаконного зрубаних дерев та категорії придатності, сума заподіяної шкоди від незаконної вирубки лісу в даному випадку становить 672 543,93 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев породи дуб в захисних лісонасадженнях надано Державною екологічною інспекцією Чернігівської області, такий розрахунок проведено держінспектором з ОНПС Чернігівської області Л.І. Большаковою.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що ґрунтується на нормативних правових актах та прийнятий у якості належного та допустимого доказу у справі, з чим також погоджується судова колегія.
Перевіривши нарахування збитків у загальному розмірі 672 543,93 грн, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що він є правильним.
За таких обставин, прокуратурою в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області належними, допустимими та достовірними доказами доведено склад цивільного правопорушення, визначеного статтею 1166 ЦК України. Так, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та завдання державі шкоди в розмірі 672 543,93 грн.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем законодавства про охорону рослинного світу, у зв'язку з чим, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди завданої пошкодженням та незаконною рубкою дерев у розмірі 672 543,93 грн підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6646/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6646/22 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6646/22, залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6646/22 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
4. Матеріали справи №910/6646/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 22.05.2023.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім