вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" травня 2023 р. Справа№ 910/3681/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/3681/22 (суддя - Смирнова Ю.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 138753,84 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними №№42275263, 42272831, 42272849, 42275453, 42339804, 42429951, 42418673, 42471177 (досилочна накладна), 42544403, 42593483, 42796359 (досилочна накладна), 42710913 (досилочна накладна), 42597260, 42575787, 42744524, 42759084, 42864298, 41751694, 41782483 (досилочна накладна) у загальному розмірі 138753,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку доставки вантажу, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у вказаному розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/3681/22 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" 27750,77 грн - штрафу, 2481,00 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем строків доставки вантажу.
При цьому, суд, користуючись наданими правовими підставами, визначеними у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України зменшив розмір неустойки на 80% від обґрунтованого розміру та задовольнив вимогу про її стягнення на суму 27750,77 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині зменшення розміру неустойки та відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі №910/3681/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/3681/22; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.
Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти задоволення її вимог.
Крім цього, апелянтом були подані письмові додаткові пояснення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (в редакції, що оприлюднено 31.05.2020, та яка вводиться в дію 01.07.2020) на підставі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43133523/2020-001 від 23.03.2020 та Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-43133523/2020-001 від 24.03.2020 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.
Протягом листопада 2021 - січня 2022 року Перевізником надавалися Замовнику послуги з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджується накладними №№42275263, 42272831, 42272849, 42275453, 42339804, 42429951, 42418673, 42471177 (досилочна накладна), 42544403, 42593483, 42796359 (досилочна накладна), 42575787, 42710913 (досилочна накладна), 42597260, 42744524, 42759084, 42864298, 41751694, 41782483 (досилочна накладна).
Відповідно до проставлених календарних штемпелів на накладних №№42275263, 42272831, 42272849, 42275453, 42339804, 42429951, 42418673, 42471177 (досилочна накладна), 42544403, 42593483, 42796359 (досилочна накладна), 42575787, 42710913 (досилочна накладна), 42597260, 42744524, 42759084, 42864298, 41751694, 41782483 (досилочна накладна) вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Враховуючи дату відправки, дату прибуття вантажу та відстань перевезення, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно розраховано суму штрафу у розмірі 10% за накладними №№ 42275263, 42272831, 42272849, 42275453, 42575787, 42597260; 20% за накладними № 42429951,42744524 та 30% за накладними № 42339804, 42418673, 42471177 (досилочна накладна), 42544403, 42593483, 42796359 (досилочна накладна), 42710913 (досилочна накладна), 42759084, 42864298, 41751694, 41782483 (досилочна накладна).
Суд перевірив розрахунок штрафу на суму 138753,84 грн., здійснений позивачем, та визнав його обґрунтованим та арифметично вірним.
Разом з тим, суд, користуючись наданими правовими підставами, визначеними у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшив розмір неустойки на 80% від обґрунтованого розміру та задовольнив вимогу про її стягнення на суму 27750,77 грн.
Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині зменшення розміру неустойки, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір неустойки на 95 %.
Так, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо зменшення розміру неустойки та враховує наступне.
В Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об'єднання залізниці включені до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова КМУ від 04.03.2015 № 83).
В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов'язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов'язку.
Приписами частини першої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів (частина перша). Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Постановою КМУ від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.
Рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування (пункт 25 Порядку).
У цьому випадку колегія суддів зазначає про наявність обставин, які мають істотне значення в контексті застосування частини третьої статті 551 ЦК України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання Залізницею військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/934/22.
Враховуючи те, що відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на нього покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, то такі обставини мають істотне значення та заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Вказана обставина не залежить від того, в який саме період відбувались перевезення вантажів відповідачем (до початку чи після введення воєнного стану в Україні).
Крім цього, слід враховувати, що хоча доставку було здійснено з простроченням термінів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами, однак саме зобов'язання з доставки вантажу відповідачем було виконано, що є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченою частиною першою статті 233 ГК України.
Додатково слід наголосити, що порушення виконання зобов'язань внаслідок несвоєчасної доставки вантажу відповідачем не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Водночас призначена до стягнення з відповідача судом першої інстанції сума компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням останнім зобов'язання.
Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від такого порушення.
Хоча й порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, з чим колегія погоджується та вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.
Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суд першої інстанції в повній мірі дослідив відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосував їх положення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі №910/3681/22 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 15.05.2023 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко