Справа № 404/50/23
Номер провадження 2-др/404/18/23
22 травня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 404/50/23 (номер провадження 2/404/14/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю,-
У травні 2023 року представник позивача звернулась в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення суду у справі, якою просить стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 5 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 246, ч.1 ст. 270 ЦПК України, питання про ухвалення додаткового рішення призначено в судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, згідно заяви від 22.05.2023 року просила розгляд справи проводити у їх відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся.
Суд постановив, провести розгляд заяви у відсутності сторін, що не суперечить статті 270 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом з'ясовано, що представником позивача - адвокатом Міхальовою В.В. в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та 10.05.2023 року подано заяву, якою повідомлено щодо надання стороною позивача доказів понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10.05.2023 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 03.01.2023 року та продовжуючи до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як матері з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із 03.01.2023 року і протягом усього часу проживання ОСОБА_1 з дитиною з інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікування ним. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
12.05.2023 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення суду по вищевказаній цивільній справі щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 5 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничоюдопомогою.
Згідно норм ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №73 від 14.12.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, акт наданих послуг (виконаних робіт) до договору надання правничої (правової) допомоги №73 від 14.12.2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №73 від 14.12.2022 року позивач та адвокат погодили, що гонорар адвоката за даним договором складає фіксовану суму у розмірі 5 000 грн.
В акті надання послуг (виконаних робіт) зазначено детальний опис робіт адвоката в рамках даної справи: збір доказів для звернення до суду, визначення характеру спірних правовідносин сторін та формування правової позиції, підготовка та складання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю - за результатами позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №404/50/23, участь у судових засіданнях та здійснення представництва інтересів клієнта під час розгляду справи по суті.
Відповідно до наведеного, понесені судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу складають 5 000 грн.
Згідно п. 4.4 договору про надання правничої (правової) допомоги №73 від 14.12.2022 року, оплата гонорару проводиться клієнтом по 500,00 грн. щомісячно, початок оплати - з наступного дня після набрання чинності сдоим рішенням.
Відповідно до актуальної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року в справі № 159/5837/19, від 7.07.2021 року в справі №308/11679/17 (провадження № 61-2463св20) витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З наданих представником позивача документів вбачається, що розмір витрат на правову допомогу встановлено у фіксованому розмірі.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».
Суд враховує, що клопотань відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило, а тому відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 137 ЦПК України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про стягнення судових витрат у розмірі 5 000,00 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Однак, при ухваленні вказаного рішення суд не допустив негайного виконання рішення, що також є підставою для ухвалення додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 270, 354, 430 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 404/50/23 (номер провадження 2/404/14/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Рішення, в частині стягнення аліментів підлягає виконанню негайно, але у межах платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Повне судове рішення складено 22.05.2023 року.
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда В.В. Мохонько