Справа №348/1160/19
Провадження №1-кп/348/33/23
04 травня 2023 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна кримінальне провадження №12019090200000387 від 22.05.2019 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, працюючого по тимчасових заробітках, неодруженого, на утриманні немає нікого, не судимого, українця, громадянина України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019090200000387 від 22.05.2019 року, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Зокрема встановлено, що 22.05.2019 року близько 00 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_4 знаходився в АДРЕСА_1 , де у нього раптово виник умисел на вчинення крадіжки шести металевих стовпчиків та металічної сітки, що належать потерпілому ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, а також тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих спонукань, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи так діяти, з метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_4 пішов до земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_5 і розташовується в АДРЕСА_1 , наблизившись до якої, обвинувачений шляхом демонтування дерев'яної огорожі відокремив 6 металевих стовпчиків довжиною 160 мм., діаметром 74 мм., вартістю одного стовпчика - 175 грн., та дві секції металевої огорожі розміром 200x1,5 мм, вартістю однієї секції - 300 грн.
Після вчинення крадіжки останній залишив місце вчинення кримінального правопорушення і в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, внаслідок кримінально-протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно майнову шкоду на загальну суму 2280 грн.
Разом з тим, 04.05.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду клопотання, в якому просив звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12019090200000387 від 22.05.2019 року - закрити.
В судовому засіданні обвинувачений подане клопотання підтримав та просив його задоволити з підстав наведених у ньому.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував відносно задоволення клопотання обвинуваченого. Вважає, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню оскільки відповідає вимогам ст.49 КК України та ч.1 ст.285 КПК України.
Крім того зазначив, що передбачене у ст.49 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а саме передбачене ч.1 ст.185 КК України, згідно санкції вказаної частини статті, на даний час у відповідності до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Таким чином, оскільки з часу вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за виключенням періодів часу, протягом яких останній перебував у розшуку і відповідно перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності зупинявся, сумарно минуло більше 3 років, на даний час є законні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження підлягає закриттю.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, натомість подав до суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд даного провадження у його відсутність, зазначивши, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого у нього немає.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Суд констатує, що відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, ст.44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.
Також, згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке згідно санкції вказаної частини статті на момент його вчинення відносилось відповідно до ст.12 КК України, чинної на час інкримінованого йому злочину, до злочинів невеликої тяжкості. На даний час у відповідності до чинної ст.12 КК України, ч.1 ст.185 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України зазначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим суд зазначає, що згідно ухвали суду від 20.01.2020 року судове провадження у кримінальному провадженні №12019090200000387 від 22.05.2019 року було зупинено та оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою його приводу для участі в підготовчому судовому засіданні щодо розгляду кримінального провадження відносно нього.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року судове провадження у даному кримінальному провадженні - відновлено.
Проте в подальшому, у зв'язку із ухиленням обвинуваченого від явки в судові засідання, судом відповідно до ухвали від 23.07.2021 року повторно було зупинено судове провадження у кримінальному провадженні №12019090200000387 від 22.05.2019 року і оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою його приводу для участі в судовому засіданні щодо розгляду кримінального провадження відносно нього.
Ухвалою суду від 16.06.2022 року, у зв'язку із самостійним прибуттям обвинуваченого ОСОБА_4 до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, судове провадження у вказаному кримінальному провадженні - відновлено.
У відповідності до ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності, враховуючи обставину ухилення обвинуваченого від явки до суду і відповідно зупинення перебігу строку давності, суд зазначає наступне.
Суд враховує правову позицію, викладену Касаційним кримінальним Судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року у справі №345/2618/16-к, відповідно до якої, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Однак, положення ч.2 ст.49 КК України передбачають, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку п'ять років.
В постанові від 05.04.2021 року об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №328/1109/19 (провадження №51-5464кмо20) зробила висновок щодо застосування норм закону України про кримінальну відповідальність, відповідно до якого особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч.1 ст.49 КК України. В цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п'ятнадцять років з часу вчинення злочину, п'ять років з часу вчинення кримінального проступку.
За таких обставин час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Крім того, до загального строку також зараховується період такого ухилення, а також проміжок часу, що пройшов із дня з'явлення особи із зізнанням або затримання до дня набрання вироком законної сили.
Разом із тим, в цьому контексті суд зауважує на тому, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.02.2023 року у справі №735/1121/20 (провадження №13-26кс22) відступила від вищезгаданого висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зазначивши, що такий підхід щодо тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом - якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
Підхід, за якого сам лише факт ухилення підозрюваного, обвинуваченого від досудового розслідування або суду повністю нівелює диференційовані строки давності, означає, що продовження злочинної діяльності тягне кращі правові наслідки, ніж перебування в розшуку. У разі беззастережної заміни передбачених ч.1 ст.49 КК України строків загальними, особа опиниться в гіршому становищі порівняно з тією, котра до спливу диференційованих строків учинить навіть низку нових злочинів, у тому числі тяжких.
Зазначене є очевидно несумісним зі справедливістю як властивістю права, що вимагає співмірності юридичних наслідків протиправних дій їхній соціальній небезпечності.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно якого у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч.1 ст.49 КК України, подовженого на період ухилення.
Закінчення загальних строків, установлених ч.2 цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину та п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилявся від суду і ухвалами від 20.01.2020 року та 23.07.2021 року він оголошувався в розшук. В подальшому ухвалами суду від 27.01.2020 року та 16.06.2022 року відповідно, судове провадження у кримінальному провадженні №12019090200000387 від 22.05.2019 року було відновлене.
Отже, час ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду із 20.01.2020 року по 27.01.2020 року та із 23.07.2021 року по 16.06.2022 року сумарно складає - 10 місяців і 1 день.
З урахуванням того, що обвинувачений у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 ухилявся від суду та беручи до уваги вищевикладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, стосовно нього як до особи, яка ухилялась від суду підлягає застосуванню диференційований строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України, подовжений на час ухилення.
Таким чином, на переконання суду, наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України у зв'язку із спливом диференційованого строку давності, передбаченого п.2 ч.1 ст.49 КК України, продовженого на період ухилення від суду, що загалом складає - 3 роки 10 місяців 1 день, оскільки на момент розгляду даного кримінального провадження минуло - 3 роки 11 місяців 12 днів від дня вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке мало місце 22.05.2019 року.
Отже, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України - закінчився.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
В зв'язку з наведеним, суд вважає клопотання обвинуваченого обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення і приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, продовженого на період ухилення від суду та про закриття кримінального провадження №12019090200000387 від 22.05.2019 року.
Питання речових доказів слід вирішити керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні №12019090200000387 від 22.05.2019 року - не заявлявся.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні, питання щодо яких має вирішувати суд - відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався, арешт на майно не накладався.
На підставі ст.12, 49 КК України, керуючись п.6 ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №2617-VIII від 22.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», керуючись ст.ст.100, 284, 285-286, 288, 350, 369-372, 376, 381, 382, 392, 395 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження - задоволити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12019090200000387 від 22.05.2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України - закрити.
Речовий доказ: 1 (один) металевий стовпчик (металеву трубу), довжиною 160 мм., діаметром 74 мм., яку згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 23.05.2019 року передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , після набрання даним вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 .
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя ОСОБА_1