Справа № 303/4165/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/116/23 Доповідач: ОСОБА_2
18 травня 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12022078040000249 від 17.03.2022 та №12022078040000893 від 14.09.2022про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 29.11.2022щодо ОСОБА_6 ,
вироком Мукачівського міськрайонного суду від 29.11.2022 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 02 (два) роки; за ч.2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід до ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили визначено не застосовувати.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту фактичного затримання в порядку звернення вироку до виконання.
Скасовано арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2022 року, та арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати по справі, пов'язані із залученням експертів, в сумі 4324 грн. 80 коп.
Вирішено питання речових доказів.
Відповідно до вироку, ОСОБА_6 у точно невстановлений час, спосіб та місці, набув психотропну речовину - «метамфетамін» та особливо небезпечну психотропну речовину - РVР, які умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, а також заздалегідь знаючи, що набуті ним речовини являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якого заборонено та психотропною речовиною, обіг якої обмежено, маючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу психотропних речовин, переслідуючи користь, зберігав їх без мети збуту у боковому кармані дверей автомобіля, до їх виявлення та вилучення працівниками Мукачівського РУН ГУНП в Закарпатській області, за наступних обставин.
Так, 17 березня 2022 року, у період часу з 14 години 26 хвилини по 14 годину 40 хвилин, під час проведення огляду місця події біля будинку № 1 по вулиці Лебедєва, в м. Мукачево, з бокового карману дверей автомобіля марки «ЗАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_6 , дізнавачем СД Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, було виявлено та вилучено в присутності понятих, два зіп-пакета, в одному з яких знаходились одинадцять згортків фольги сріблястого кольору з кристалічною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку експерта, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - «метамфетамін», загальна маса якого 2,6063 грам, що становить великі розміри; та в іншому зіп-пакеті знаходився один згорток фольги сріблястого кольору з кристалічною речовиною жовтого кольору, яка відповідно до висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, маса якого (у перерахунку на РVР основу) становить 0,0520 грам.
Крім того, ОСОБА_6 , на початку вересня 2022 року, перебуваючи на річці у м.Мукачево, по вул. Івана Парканія, 56, знайшов поліетиленовий пакет в середині якого знаходилися чотири згортки фольги з порошкоподібною речовиною. В подальшому ОСОБА_6 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, а також заздалегідь знаючи, що набута ним речовина являється психотропною речовиною, обіг якої обмежений, зберігав в кишені своїх штанів без мети збуту.
Так, 13 вересня 2022 року в період часу з 17 години 20 хвилини по 17 годину 44 хвилин, під час проведення огляду місця події - автомобіля марки «Нуndai» моделі «Еlantra», державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, за адресою в м. Мукачево, по вул. Садова, біля будинку №16, яким керував ОСОБА_11 , дізнавачем сектору дізнання Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_12 було виявлено та вилучено в присутності понятих, між сидінням переднього пасажирського місця вищевказаного автомобіля, поліетиленовий пакет із чотирма згортками фольги в середині яких містилась порошкоподібна речовина білого кольору, яка належить ОСОБА_6 . Дана речовина згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/107-22/8372-НЗПРАП від 28.09.2022, містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, загальною масою 0,4354 грам.
Вказаний наркотичний засіб - метамфетамін, ОСОБА_6 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, незаконно зберігав з початку вересня 2022 року, без мети збуту до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції до 13.09.2022 року.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.307 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 309 КК України - 3 роки обмеження волі. Па підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; дослідити докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а також диски із записами фіксації судового засідання Мукачівського міськрайонного суду у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування своїх вимог, вказує, що вирок суду в частині перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 з частини 2 статті 307 КК України на частину 2 статті 309 КК України та призначення покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки є незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає його тяжкості.
Вважає, що незважаючи на досліджені безпосередньо докази, суд хоч і визнав
доведеними обставини, що ОСОБА_6 зберігав психотропні речовини у великих розмірах і особливо небезпечні психотропні речовини, однак помилково взяв до уваги тільки показання обвинуваченого, а тому незаконно прийняв рішення про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.
Стверджує, що у вироку судом помилково констатовано, що ОСОБА_6 не мав на меті збувати психотропну речовину - «метамфетамін» та особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, тобто зберігав його для власного вживання, без мети збуту. Але ці доводи суду, на думку прокурора, нічим не підтверджені та спростовуються дослідженими в суді доказами.
Звертає увагу суду, що розфасування частини з них в окремі пакети в сукупності з даними про особу ОСОБА_6 , який на обліку в лікаря-нарколога не перебуває, за обставин цієї справи, свідчить про наявність у його діях мети збуту наркотичних засобів.
Стверджує, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, а також не обґрунтовано, чому не взято до уваги те, що ОСОБА_6 крім злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України вчинив ще злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України, раніше вже неодноразово притягався до кримінальної та з яких підстав ОСОБА_6 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.309 КК України у розмірі середнього строку покарання.
Не погоджуючись із вироком суду від 22.02.2023, адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок змінити, шляхом призначення йому покарання за ст. 309 ч.2 КК України у вигляді штрафу розміром 34000 грн. а згідно ст.309 ч. 1 КК України - штрафу у розмірі 17000 грн. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 гривень. За умови відсутності підстав для призначення покарання у вигляді штрафу прокурор просить звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України; під час судового розгляду повторно дослідити дані, що характеризують особу ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх вимог, вказує, що відповідний вирок, є таким, що не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а призначене показання є занадто суворим.
Зазначає, що суд безпідставно не визнав наявність пом'якшуючої обставини у вигляді щирого каяття та сприяння розкриттю злочину, адже ОСОБА_6 із самого початку сприяв розкриттю відповідних правопорушень, давав послідовні покази, відповідно до яких визнавав наявність у його діях доведених під час судового розгляду складів кримінальних правопорушень.
Також судом при призначенні покарання безпідставно не враховано, що у ОСОБА_6 на утриманні є малолітня дитина.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника на підтримку поданої останнім апеляційної скарги і за печення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно положення ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог дотримався та вірно встановив вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України, при обставинах викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується покладеними в основу вироку наданими у судовому засіданні в суді першої інстанції дослідженими письмовими доказами, а саме витягом з ЄРДР № 12022078040000249 від 17.03.2022 року; постановою про створення групи дізнавачів від 17.03.2022 року; постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.03.2022 року; заявою ОСОБА_6 від 17.03.2022 року; протоколом огляду місця події від 17.03.2022 року з ілюстративною таблицею до нього; протоколом огляду та затримання транспортного засобу від 17.03.2022 року; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; постановою про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів від 17.03.2022 року; висновком експерта № СЕ-19/107-22/2253-НЗПРАП від 29.03.2022 року та ілюстративною таблицею до нього; постановою про перекваліфікацію від 06.04.2022 року та витягом з ЄРДР; постановою про передачу матеріалів кримінального провадження за підслідністю від 13.04.2022 року; постановою про призначення групи слідчих від 14.04.2022 року; постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.04.2022 року; постановою про перекваліфікацію від 27.04.2022 року та витягом з ЄРДР, згідно якої кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України, перекваліфіковано на ч.2 ст. 307 КК України; постановою про створення слідчої групи від 13.05.2022 року; постановою про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22.06.2022 року та висновком експерта № СЕ-19/107-22/8372-НЗПРАП від 28.09.2022 року з ілюстративною таблицею до нього.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України, і викладені в апеляційній скарзі доводи про неправильність застосування законодавства України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального законодавства, не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо прохання сторони обвинувачення про перекваліфікацію його дії з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 ст. 309 КК України, то такі є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 307 КК України, характеризується прямим умислом і наявність мети збуту є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
Пред'являючи ОСОБА_6 обвинувачення за частиною 2 статті 307 КК України, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що умисел ОСОБА_6 , спрямований на зберігання з метою збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, свідчить спосіб упакування та розфасування виявленої у нього психотропної речовини - низка пакетів металевої фольги, в середині яких знаходилася психотропна речовина.
Таким чином, основним доказом обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України на думку сторони обвинувачення, є спосіб упакування та розфасування виявлених у нього психотропних речовин.
Разом з тим, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 4 (з наступними змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» дано визначення дій, які пов'язані з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням тощо наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів.
Зокрема, під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч Законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо, пункт 4 Постанови).
Однак, пред'явлене обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України не містить жодної інформації щодо факту збуту наркотичних засобів обвинуваченим жодній особі, тобто таких фактів органом досудового розслідування не встановлено, оперативні закупівлі наркотичного засобу та психотропних речовин не проводилися.
Крім цього, як вбачається із показань обвинуваченого наданих в суді першої інстанції, він раніше вживав психотропні речовини, за що у 2020 році був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України. Пакет з психотропною речовиною ОСОБА_6 знайшов біля СТО в смт.Кольчино Мукачівського району та поклав його до бокового карману дверей автомобіля з метою подальшого особистого вживання. Тобто, від волі ОСОБА_6 не залежало те, який розмір психотропної речовини та її розфасування опиниться у його володінні, а тому умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.
Проте, стороною обвинувачення не надано суду доказів, що ОСОБА_6 здійснив свідоме придбання психотропних речовин у великому розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляв їх або інших доказів наявності у ОСОБА_6 умислу на збут психотропної речовини, ніж ті, які вказані в обвинувальному акті, чим не спростовано його показання.
Крім того, не надано доказів зберігання психотропних речовин у квартирі за місцем проживання ОСОБА_6 , як вказано у формулюванні обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті.
Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим така до задоволення не підлягає.
Щодо апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 в частині призначеного покарання, то суд дійшов наступних висновків.
Виходячи з положень ст. 65 КК України суди повинні суворо додержуватися вимог цієї норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Якщо санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з обмеженням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з обмеженням волі. У разі обрання покарання у виді обмеження волі це рішення також має бути вмотивовано у вироку.
Додержання цих вимог закону вимагає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати у вироку, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити обвинуваченому і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч.2 ст. 50 КК України.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Перевіривши в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції та інші матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вимоги виконані судом першої інстанції належним чином.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції правильно врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у психіатра, фтизіатра та нарколога КНП «Мукачівська ЦРЛ» не перебуває, станом на 27 квітня 2022 року на обліку в Мукачівському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний не перебуває, характеризується посередньо, а також відсутність обставин, які пом?якшуть та обтяжують покарання.
Крім цього, суд першої інстанції врахував, що предмети інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 виступають психотропні речовини, в тому числі особливо небезпечні. Даним кримінальним правопорушенням притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому, право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст.49 Конституції України.
Також, судом першої інстанції враховано, що під час розгляду справи у суді відносно ОСОБА_6 за злочин, пов'язаний з незаконним обігом психотропних засобів, останній повторно скоїв новий епізод за ч.1 ст. 309 КК України. За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.
Щодо доводів адвоката ОСОБА_9 стосовно пом'якшуючої покарання обставини, то такі колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022078040000249 від 17 березня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України ОСОБА_6 , пом'якшуючі обставини, передбачені ст. 67 КК, не встановлені.
Крім цього, під час розгляду справи в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину частково.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції оцінивши в сукупності обставини справи, належним чином призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 02 (два) роки та за ч.2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На переконання апеляційного суду саме такий вид та розмір покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості ОСОБА_8 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційні скарги необґрунтованими й доходить висновку, що судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 , а призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Мукачівського міськрайонного суду - залишити без задоволення.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 29.11.2022щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою - з моменту отримання копії ухвали в той же строк.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4