печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19799/23-к
18 травня 2023 року м. Київ
слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ясинувата Донецького р-ну Донецької обл., громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,-
Слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 за погодженням із прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000359 від 02.05.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Матеріали досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження № 42022000000001158 від 26.08.2022 за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 438, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Організація Об'єднаних Націй (далі - ООН) діє на підставі Статуту, який був підписаний 26.06.1945 та набув чинності 24.10.1945.
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та інші країни світу, у тому числі 49 країн-засновниць.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, резолюціями № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у ст.ст. 1 - 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), визначено, зокрема, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Незалежно від оголошення війни як акт агресії кваліфікується будь-яке з таких діянь:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до Розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований РФ 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Упродовж 2013 - 2014 років у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в Автономної Республіки Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань, правоохоронних органів та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 - 2014 років на території РФ службові особи Генерального штабу ЗС РФ (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
Так, починаючи з 20.02.2014 для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ частини території України здійснено вторгнення військовим та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів Донецької області, Луганської області та Автономної Республіки Крим, та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень.
Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України починаючи з 20.02.2014 представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України та військова окупація частини території України.
З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру, у якому РФ, її Збройні Сили і військовослужбовці є ворогом для України та її громадян.
Згідно з ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 63 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У квітні 2014 року військовослужбовцями ЗС РФ за підтримки незаконних військових формувань захоплено частину Донецької області України, у тому числі м. Донецьк, та проголошено так звану Донецьку Народну Республіку, а фактично створено окупаційну адміністрацію РФ в окупованій частині Донецької області.
Надалі, переслідуючи злочинну мету зміни меж території України та її державного кордону, анексії інших території України, не захоплених у 2014 році, Президент РФ 22.02.2022 направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ. Рада Федерації РФ підтримала зазначене звернення та надала згоду на використання ЗС РФ за межами РФ.
Надалі, продовжуючи свій умисел, 24.02.2022 Президент РФ оголосив про рішення розпочати спеціальну військову операцію в Україні, а фактично оголосив про рішення розпочати проти України повномасштабну війну.
У цей же день на виконання злочинного наказу вищого політичного керівництва РФ військовослужбовці ЗС РФ та інших воєнізованих формувань РФ шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій і Луганській областях, інших областях, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, у тому числі шляхом застосування оперативно-тактичних ракет (включаючи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом) по позиціях ЗС України та об'єктах цивільної інфраструктури, здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Окрім того, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 р. та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 15.03.2022 затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 22.05.2022 затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 15.08.2022 затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 р. №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 р. строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 17.11.2022 затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 р. № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 р. строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 07.02.2023 затверджено Указ Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована РФ територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII, окупаційна адміністрація РФ - сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасова окупація РФ територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.
Пунктом 7 частини 1 статті 1-1 Закону визначено поняття «тимчасово окупована РФ територія України» та встановлено, що це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Статтею 3 Закону встановлено перелік територій, які вважаються тимчасово окупованою територією. Такою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих РФ територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих РФ територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 визнано, що РФ вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН.
Проміжним рішенням Міжнародного суду ООН від 16.03.2022 констатовано факт вторгнення РФ на територію України.
Крім того, преамбулою Закону встановлено, що збройна агресія РФ розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24.02.2022 переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України.
Разом з цим, з початку березня 2022 року військовослужбовцями збройних сил країни агресора - РФ, у силовому виді за допомогою військової техніки шляхом вторгнення, було захоплено (окуповано) окрему територію міста Маріуполя Донецької області. Для запровадження та утримання у незаконний спосіб місцевих мешканців вказаного населеного пункту військовослужбовці РФ та інших військових формувань, контрольованих державою-агресором, з метою повного контролю над захопленою територією, використовуючи силу та вогнепальну зброю на в'їздах та виїздах з території зазначеного міста обладнали ворожі бойові озброєні блокпости, а також ними введено спеціальний режим переміщення місцевого населення окупованою територією.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 вересня 2022 року» (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022), Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області внесена до переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (п.п. 3 п. 7 розділу ІІ Переліку).
Наступними редакціями вказаного переліку дана територіальна громада з нього не виключалась.
Таким чином, у зв'язку із веденням агресивної війни з боку РФ проти України у березні 2022 року окрема територія м. Маріуполя Донецької області тимчасово окупована та збройними формуваннями РФ встановлено загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Одночасно з початком тимчасової окупації окупаційною адміністрацією, а саме фактичним керівництвом так званої «Донецької Народної Республіки» (далі - ДНР), з метою забезпечення контролю за поведінкою місцевих мешканців, виявлення та розшуку патріотично налаштованих громадян України, здійснення стосовно них репресивних заходів, а також для вчинення інших протиправних дій створено незаконні правоохоронні органи, а саме «підрозділи поліції ДНР».
Надалі невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа представників окупаційної влади РФ проведено роботу з виявлення осіб серед населення на тимчасово окупованій території, які б виконували правоохоронні, організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські та інші функції у правоохоронних органах та незаконних органах влади, зокрема, у підрозділах поліції окупаційної адміністрації держави-агресора, а також здійснювали діяльність за відповідними напрямками у співпраці з ними.
При цьому значна кількість громадян України з числа співробітників правоохоронних, контролюючих, судових органів та органів місцевої влади адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, усвідомлюючи кожен протиправний характер своїх дій, погодилися співпрацювати із окупаційною владою та виконувати вказівки та розпорядження представників окупаційної влади та військових посадових осіб ЗС РФ. При цьому кожному з таких осіб відводилась окрема роль у реалізації вищевказаного спільного злочинного задуму.
Так, у невстановлений період часу, але не пізніше 10.03.2023 невстановлені особи із числа представників окупаційних сил РФ запропонували громадянину України ОСОБА_6 обійняти посаду «начальника сектору управління економічної безпеки і протидії корупції МВС по ДНР» в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території - «поліції ДНР».
Крім того, громадянин України ОСОБА_6 , який постійно проживав на території м. Ясинувата Донецького району Донецької області та тривалий період часу проходив службу в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, був достеменно обізнаний про те, що у 2014 році розпочалась збройна агресія РФ проти України, яка 24.02.2022 переросла в повномасштабне вторгнення на територію країни, до громадянства якої він належить. Також ОСОБА_6 об'єктивно розумів зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування РФ шляхом вчинення воєнного нападу захопили частину Донецької області, в тому числі м. Маріуполь Донецької області, та створили на окупованій території окупаційні адміністрації.
Перебуваючи на окупованій території Донецької області, з метою сприяння представникам окупаційної влади та військовим посадовим особам ЗС РФ у веденні агресивної війни проти України, а також сприяння агресору у створенні незаконних органів управління, нехтуючи при цьому положеннями Конституції України та вимогами інших законів України, у невстановлений час, але не пізніше 10.03.2023, ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме посаду «начальника сектору управління економічної безпеки і протидії корупції МВС по ДНР».
Таким чином, за викладених вище обставин громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Крім цього, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з іншими громадянами України, у тому числі колишніх та чинних співробітників правоохоронних, контролюючих, судових органів та органів місцевої влади м. Маріуполя та Маріупольського району Донецької області, які погодилися співпрацювати з окупаційною владою та виконувати вказівки та розпорядження представників окупаційної влади та військових посадових осіб ЗС РФ, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.03.2023, зайнявши за вищевказаних обставин посаду незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме посаду «начальника сектору управління економічної безпеки і протидії корупції МВС по ДНР», достовірно розуміючи, що на території частини Донецької області діє окупаційний режим, введений у зв'язку із захопленням військовослужбовцями та представникам ЗС РФ території та державної влади у вказаній адміністративній одиниці, приступив до виконання покладених на нього представниками РФ організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських та правоохоронних функцій у незаконному правоохоронному органі, створеному державою-агресором, до яких, окрім сприяння протиправній діяльності державі-агресору, входять: встановлення обмеження щодо перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без визначених документів; тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів і пішоходів на вулицях, дорогах та ділянках місцевості; організація перевірки документів, що посвідчують особу, у фізичних осіб, а в разі потреби - огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян; здійснення оперативно-розшукової діяльності, проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, здійснення перевірок господарської діяльності фізичних та юридичних осіб, тощо, чим здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту та почав надавати іноземній державі та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, приблизно 10.03.2023 ОСОБА_6 , діючи в якості «начальника сектору управління економічної безпеки і протидії корупції МВС по ДНР», діючи спільно та узгоджено з іншими працівниками незаконного правоохоронного органу - так званої «поліції ДНР», за попередньою змовою групою осіб, в одному з торгово-складських приміщень м. Маріуполя, проводив оперативно-розшукові заходи та брав участь у слідчих діях щодо виявлення та вилучення алкогольних виробів з можливими ознаками контрафактності.
У такий спосіб ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді «начальника сектору управління економічної безпеки і протидії корупції МВС по ДНР», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, здійснює незаконні владні та правоохоронні повноваження на тимчасово окупованій території Донецької області в тому числі Маріупольського району Донецької області, фактично, вчиняє дії, спрямовані на підтримання незаконної зміни встановленого законодавством України державного устрою, існуючих структур влади та суспільства, тобто в умовах воєнного стану надає допомогу РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з громадянами України з числа колишніх та чинних співробітників правоохоронних, контролюючих, судових органів та органів місцевої влади м. Маріуполя та Маріупольського району Донецької області, знижує рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства, його дії завдають шкоди верховенству державної влади її самостійності усередині країни; нерозривності взаємозв'язку всіх складових території держави, що характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України, її економічного, оборонного потенціалу, правопорядку, життєво важливої інфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності від іноземних спеціальних служб; захищеності інтересів України у сфері економіки.
Таким чином, за викладених вище обставин громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати вказану особу у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються такими матеріалами:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , яка, будучи особисто знайомою з підозрюваним, повідомила, що ОСОБА_6 зрадив присязі та добровільно зайняв посаду у «поліції ДНР»;
- протоколом пред'явлення для впізнання ОСОБА_6 за фотознімками, за участі свідка ОСОБА_8 , відповідно до якого вказаний свідок впізнала підозрюваного;
-протоколом огляду комп'ютерних даних в електронній інформаційно-телекомунікаційній мережі Інтернет, проведених за участі свідка ОСОБА_8 , згідно з якими ОСОБА_6 проходить службу в «поліції ДНР»;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що знайомий підозрюваним, а також те що ОСОБА_6 зрадив присязі та добровільно зайняв посаду структурі «поліції ДНР»;
- протоколом пред'явлення для впізнання ОСОБА_6 за фотознімками, за участі свідка ОСОБА_9 , у відповідності до якого вказаний свідок впізнав підозрюваного;
-протоколом огляду комп'ютерних даних в електронній інформаційно-телекомунікаційній мережі Інтернет, проведених за участі свідка ОСОБА_9 , згідно з якими ОСОБА_6 проходить службу в «поліції ДНР»;
- особовою карткою на ім'я підозрюваного з реєстру Державної міграційної служби України, згідно з якою він є громадянином України;
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
20.04.2023 складено та погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Вручити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 поштовим зв'язком не виявляється за можливе, оскільки відповідно до комп'ютерних даних, що місця на офіційних сайтах АТ «Укрпошта» та ТОВ «Нова Пошта», через тимчасову окупацію усього Маріупольского району Донецької області та усього Донецького району Донецької області, дані установи не здійснюють відправку кореспонденції до вказаного населеного пункту.
Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв'язку, номеру телефону і телеграмного зв'язку ОСОБА_6 відсутні.
Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 20.04.2023 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 20.04.2023 - в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
В аналогічний спосіб 20.04.2023 опубліковано повістку прокурора про виклик ОСОБА_6 до слідчого на 25, 26, 27 травня 2023 року.
Одночасно 27.10.2022 слідчим для здійснення захисту підозрюваного залучено захисника, якому теж було вручено повідомлення про підозру та вказану повістку про виклик.
Однак у вказані дати підозрюваний не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим слідчим складено відповідний рапорт про його неявку.
Ураховуючи викладене, постановою слідчого від 08.05.2023 підозрюваного оголошено у розшук, проведення якого доручене Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України.
Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність декілька ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме зважаючи на тяжкість злочину та суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, існує реальна загроза того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого нею кримінального правопорушення; та вчинити інше кримінальне правопорушення; тому вказані обставини виправдовують обраний підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування жодного з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення рф на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння зс рф та деокупацію окремих територій України, небезпека вчинення підозрюваною вищезазначених дій носить підвищений характер, а тому такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, вважаючи відсутніми ризики, передбачені ст. 177КПК України.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, Series А, № 182).
Крім того, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Також, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Також слідчий суддя вважає доведеним наявність такого з ризиків, як можливість з боку підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме на території м. Маріуполь та перебуває в розшуку, що стверджується постановою слідчого від 08.05.2023 року про оголошення ОСОБА_6 у розшук (а.с. 206-210).
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчий суддя відповідно до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України, перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України, у зв'язку з чим останній був оголошений у розшук та вважає наявними підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
При цьому, слідчим суддею не вирішується питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом із визначенням розміру застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України лише після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 309, 194, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1