Провадження № 22-ц/803/3447/23 Справа № 208/6896/21 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.
19 травня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області
Єдиний унікальний номер 208/6896/21
Номер провадження 22-ц/803/3447/23
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Гапонова А.В., Максюти Ж.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Медведєва Ліна Василівна, на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року головуючого судді Івченко Т.П. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 ,мотивуючи вимоги тим,що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 20 листопада 2009 року по 09 липня 2020 року.
Під час шлюбу було набуто нерухоме майно, а саме 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 , оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 163 СК України, позивачем зазначено,що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , і підлягає поділу між ними порівну по 1/4 частці за кожним, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2 ст. 70, ст 71 СК України, так як ніякої домовленості на час набуття його під час шлюбу, між ним та відповідачем не було.
Просив визнати 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. - спільним майном подружжя; в порядку розділу майна подружжя визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А.; в порядку розділу майна подружжя визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою за адресою: будинок АДРЕСА_1 , оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1060 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А.
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна подружжя - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Медведєва Л. В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неврахування доказів, які містяться в матеріалах справи та порушення норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що факт придбання спірного нерухомого майна разом з земельною ділянкою в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти , підтверджується нотаріально посвідченими згодами на придбання майна від 16 вересня 2017 року. Звернуто увагу, що при укладенні угоди позивач надавав нотаріальні згоди на придбання майна саме за спільні кошти подружжя за статтею 65 СК України, а не за особисті кошти відповідача, які є юридичним фактом, з тексту угоди, згода надана також на підставі ст. 369 СК України, яка регулює питання спільної власності подружжя. Будь-якої згоди на придбання спірного майна за особисті кошти відповідача, відповідно до ст. 57 СК України не надано, хоча така форми згоди допускається при посвідченні нотаріальних угод. Крім того, на думку скаржника, юридичним фактом є наявність нотаріально посвідченого договору від 21 вересня 2017 року, згідно з яким відповідач здійснила продаж належної їй квартири вартістю 26 710 грн, а вартість купівлі спірного будинку складає 44 882 грн, земельної ділянки 4 397 грн. Вважати, що спірне майно придбане за особисті кошти відповідача від продажу належної їй квартири, не можна вважати беззаперечним, оскільки сума за договором на відчуження квартири, є у два рази нижчою ніж сума придбання спірного майна. Також, підлягає врахуванню, що іншим співвласником спірного нерухомого майна є донька відповідача, яка на час укладення угоди була неповнолітньої та особистих коштів на придбання майна не мала. Зазначено, що докази, що надала суду першої інстанції ОСОБА_2 у вигляді розписок про отримання коштів та договору про надання завдатку не можуть слугувати доказами та підтверджувати юридичні факти, якими можуть бути лише нотаріально посвідчені угоди, які були укладені нею та в яких зазначені суми відчуження та придбання майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; справи що виникають з трудових відносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи викладене, вказана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 20 листопада 2009 року. Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року (справа № 209/1497/20 провадження № 2/209/722/20) (а.с. 8-9).
21 вересня 2017 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна, продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка як неповнолітня за згодою її батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , продали квартиру під номером АДРЕСА_2 , покупцю ОСОБА_7 (а.с.38).
Відповідно п.2 договору купівлі-продажу вказаної квартири ,сторони домовились про те,що цей продаж вчиняється за 26 710 грн .
Згідно з розпискою від 21 вересня 2017 року ОСОБА_7 передала ОСОБА_2 за придбання квартири за адресою АДРЕСА_3 суму 8 500 доларів США (а.с.39).
07 серпня 2017 року між ОСОБА_8 , як продавцем будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , як покупцем було укладено договір про завдаток при купівлі-продажу нерухомості, за змістом якого визначено договірна ціна продажу будинку за 11 500 доларів США, за змістом якого, станом на 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 ОСОБА_8 передано в якості завдатку 500 доларів США, що відображено за п. 5.1. договору (а.с. 42-43).
21 вересня 2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу нерухомого майна придбано у ОСОБА_8 в рівних частках : - житловий будинок АДРЕСА_1 ,загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м. Продаж вчинено за 44 882 грн (п.2 договору ) (а.с.44-45) ; - земельну ділянку площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: будинок АДРЕСА_1 .Продаж вчинено за 4 397 грн (п.2 договору) (а.с.46).
Перед укладанням ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки, від 16 вересня 2017 року ОСОБА_1 надані письмові заяви про згоду на придбання нерухомого майна, зареєстровані в реєстрі за № 1037, № 1038 (а.с. 10-11)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийняв до уваги договори купівлі-продажу від 21 вересня 2017 року ,розписку від 21 вересня 2017 року, договір про завдаток при купівлі-продажу від 07 серпня 2017 року, та виходив з того,що майно у вигляді 1/2 частини квартири під номером АДРЕСА_4 , є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , як і гроші отримані від продажу належного їй майна . ОСОБА_2 відчужено особисту приватну власність,сума отримана від продажу зазначеного майна ,у розмірі половини від загальної вартості ,визначеної між продавцями та покупцем квартири у розмірі 8 500 доларів США ,що підтверджено розпискою ОСОБА_7 від 21 вересня 2017 року, та відповідно становить розмір 4 250 доларів США,є особистою приватною власністю ОСОБА_2 ,що узгоджується з приписами п.1 ч.1 ст.57 СК України ,та жодним належним і допустимим доказом з боку позивача не спростовано. Хоча спірне майно і було придбане під час шлюбу сторін, але враховуючи джерело використане для придбання такого майна, як особисту приватну власність відповідача ОСОБА_2 , що жодним належним та допустимим доказом з боку позивача не спростовано, як і не надано жодного іншого доказу походження такого джерела доходу витраченого на придбання спірного майна, а тому така позиція позивача суперечить приписам п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, якою визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком суду , з таких підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст. 376 ЦПК України).
Судом апеляційної інстанції в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 листопада 2009 року,шлюб розірвано заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року.
21 вересня 2017 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна, продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка як неповнолітня за згодою її батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , продали квартиру під номером АДРЕСА_2 , яка належала продавцям на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського МНО Ізотовою В.А. 05 березня 2002 року за реєстраційним № 590, зареєстрованого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації за № 22532 книга № 172 від 05 березня 2002 року, та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 вересня 2017 року номер запису про право власності 21805130, покупцю ОСОБА_7 (а.с.38).
Відповідно п.2 договору купівлі-продажу вказаної квартири ,сторони домовились про те,що цей продаж вчиняється на 26 710 грн .
21 вересня 2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу нерухомого майна придбано у ОСОБА_8 в рівних частках :
- житловий будинок АДРЕСА_1 , опис нерухомого майна: литера за планом : А-1 житловий будинок, загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м.,Б-1-гараж,В-1-сарай,Г-1-вбиральня,Д-1-підвал зі входом, 1,4,6- огорожі,2-водопровід,3-зливна яма,I-тротуар, кадастровий номер земельної ділянки - 1210400000:02:012:0130,площа-0,0601 га,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 161470012104. Продаж вчинено за 44 882 грн (п.2 договору ) (а.с.44-45) ;
- земельну ділянку площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),склад угідь : багаторічні насадження -0,0257 га,малоповерхова забудова -0,0344 га, розташовану за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 4 397 грн (п.2 договору) (а.с.46).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером довідки 208374194 від 06 травня 2020 року , за ОСОБА_2 , зареєстровано 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1060, від 21 вересня 2017 року, номер запису про право власності 22450695; - за ОСОБА_5 , зареєстровано 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1060, від 21 вересня 2017 року, номер запису про право власності 22450806. По житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., - за ОСОБА_2 , зареєстровано 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1058, від 21 вересня 2017 року, номер запису про право власності 22449754; - за ОСОБА_5 , зареєстровано 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1058, від 21 вересня 2017 року, номер запису про право власності 22449854 (а.с.4-6).
Перед укладанням ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки, ОСОБА_1 16 вересня 2017 року надані письмові заяви про згоду на придбання 1 / 2 частини нерухомого майна : житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1 , зареєстровані в реєстрі за № 1037, № 1038 , за змістом яких вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ч. 2 ст. 369 ЦК України, та ст. 60-65 СК України (а.с.10-12 ) .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
В силу з ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Статтею 63 СК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
За змістом статей: 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що « у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи ,суд апеляційної інстанції ,не може залишити поза увагою те, що позивач ОСОБА_1 надав згоду на придбання 1 / 2 частини нерухомого майна : житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130.
Крім того,поза увагою суду першої інстанції залишилось придбання спірного житлового будинку АДРЕСА_1 ,згідно договору купівлі-продажу саме за ціною 44 882 грн та земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 за ціною 4 397 грн .
Тоді як , належну ОСОБА_2 квартиру під номером АДРЕСА_4 , за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, відчужено за ціною 26 710 грн .
З письмових доказів вбачається ,що відповідно до п.7, нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 21 вересня 2017 року, ОСОБА_2 свідчить, що набуває нерухоме майно на праві спільної сумісної власності подружжя. Купівля ця відбувається за згодою її чоловіка ОСОБА_1 ,підпис на заяві про таку згоду засвідчено нотаріально приватним нотаріусом Кам'янського МНО Кир'як С.А. 16 вересня 2017 року за р№ 1037 (а.с.44 зв.с).
Відповідно до п.8, нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1 , від 21 вересня 2017 року, ОСОБА_2 свідчить,що набуває земельну ділянку на праві спільної сумісної власності подружжя. Купівля ця відбувається за згодою її чоловіка ОСОБА_1 ,підпис на заяві про таку згоду засвідчено нотаріально приватним нотаріусом Кам'янського МНО Кир'як С.А. 16 вересня 2017 року за р№ 1038 (а.с.46 зв.с).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічні висновки Верховний Суд зробив у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), у якій також зазначив, що законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, судова практика з вирішення зазначених питань є усталеною.
В розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України ,докази ,що надані ОСОБА_2 у вигляді копії розписки про отримання коштів (а.с.39) та копії договору про надання завдатку не можуть бути допустимими,та відхиляються судом апеляційної інстанції ,оскільки не підтверджують юридичних фактів ,якими можуть бути лише нотаріально посвідчені угоди,які і були укладені ОСОБА_9 та в яких зазначені суми грошових коштів відчуження та придбання майна.
Враховуючи наведене та те,що нотаріально посвідчені договори від 21 вересня 2017 року, купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 ,були укладені під час перебування позивача у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 ,презумпцію спільності коштів,які були сплачені за об'єкти нерухомості відповідач не спростувала,позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню,шляхом визнання 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ,оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1 , оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. - спільним майном подружжя; а також в порядку поділу майна подружжя визнання за позивачем 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частини земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 ,що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та незаконність оскаржуваного рішення ,яке необхідно скасувати .
Відповідно до п.4 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України та підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору ,в тому числі і понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням того, що відповідно до ст.5 Закону України « Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору ,як інваліда 2 групи з дитинства (а.с.15), судові витрати,що складаються з судового збору, визначеного від ціни позову 78 150 грн у розмірі 908 грн ,судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1362 грн , необхідно стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України судові витрати у загальному розмірі 2270 грн ( 908 грн + 1362 грн=2270 грн) .
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Медведєва Ліна Василівна, - задовольнити .
Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Визнати 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 , оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А. - спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 96,2 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1058 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0601 га, кадастровий номер 1210400000:02:012:0130 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованою за адресою: будинок АДРЕСА_1 , оформленого ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 1060 від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кир'як С.А.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід державного бюджету України судові витрати у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят ) грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Судді: