Провадження № 11-кп/803/1890/23 Справа № 183/6338/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
11 травня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю (в режимі відеоконференції):
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, військовослужбовця військової служби за контрактом, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 14 червня 2023 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_6 небезпідставно обвинувачується у вчиненні інкримінованого тяжкого злочину, а саме у дезертирстві, вчиненому в період військового стану, що вказує на негативну репутацію останнього. Вказано, що санкція інкримінованого злочину передбачає суворе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини. Прийнято до уваги особу обвинуваченого, його характеризуючі дані. Зазначено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим і підлягає скасуванню. Вважає, що заявлені ризики не підтверджуються доказами та є недоведеними, оскільки через запроваджений військовий стан на території України є неможливим виїзд чоловіків за кордон, свідками у справі є також військовослужбовці, на яких ОСОБА_6 не має впливу, втім судом даний факт не враховано і прийнято незаконне рішення, при цьому допущено спрощений підхід до розгляду справи.
Звертає увагу на недотримання судом першої інстанції практики ЄСПЛ.
Вказує, що ОСОБА_6 одружений та його родина проживає у м. Дніпрі, він є учасником бойових дій протягом останніх 5 років, має вищу освіту, що у своїй сукупності унеможливлює його втечу.
Вважає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, ОСОБА_6 виявляє бажання продовжити військову службу в лавах ЗСУ, готовий внести заставу.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та обвинуваченого, які апеляційну скаргу підтримали з викладених у них підстав; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
?наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
?наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
?недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
?виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися
?нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
?виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження виключного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 прийшов до об'єктивного висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а саме у тому, що він, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби з метою ухилення від військової служби в період військового стану, за який у разі визнання його винуватим передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а отже з метою уникнення покарання він може переховуватись від суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Аналізуючи обставини справи та відомості про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що існує значна вірогідність того, що останній, з метою уникнення відповідальності може вдатися до відповідних дій.
При цьому колегія суддів зважає на те, що суворість можливого покарання, хоча сама по собі і не може бути підставою для тримання особи під вартою, втім підлягає врахуванню у сукупності з іншими встановленими ризиками та свідчить про їх особливу вагомість, оскільки ОСОБА_6 небезпідставно обвинувачується у вчиненні в період запровадження воєнного стану на території України тяжкого злочину, який міг призвести до тяжких наслідків.
Також характер вчиненого діяння, пов'язаного із небажанням військовослужбовця виконувати обов'язки військової служби, що у свою чергу підриває бойову готовність та боєздатність військового підрозділу в цілому, дає підстави грунтовно припускати, що ОСОБА_6 може продовжити вчинення такого роду злочинів.
Колегія суддів враховує, що у даному провадженні ще необхідно у межах судового розгляду допитати свідків, а тому ризик впливу на них з боку підозрюваного існує і є вагомим.
Колегія суддів приймає до уваги і те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений та його родина проживає в м. Дніпрі, втім, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що наявність соціальних зв'язків та попереднє проходження військової служби під час АТО не свідчить про те, що застосування до цього обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і те, що з часу обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 вони продовжують існувати та не зменшилися, суд першої інстанції прийшов до грунтовного висновку про необхідність продовження строку дії застосованого до цього обвинуваченого запобіжного заходу.
Продовжений запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України” (Samoylovich v. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Обговорюючи апеляційні доводи захисника щодо можливості застосування щодо ОСОБА_6 застави, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, за загальним правилом, що випливає із положень ч. 3, ч. 4 ст. 183 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати заставу як альтернативний запобіжний захід, втім в окремих випадках, прямо передбачених процесуальним законом, може утриматись від її застосування.
З огляду на те, що ОСОБА_6 у період воєнного стану інкримінований злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України у даному кримінальному суд вправі не визначати розмір застави, а доцільність її застосування як альтернативного запобіжного заходу має оцінюватись з урахуванням особливостей інкримінованого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та факторів і чинників, які можуть вплинути на її виправданість як запобіжного заходу за встановлених і доведених ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.
Аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приймає до уваги особливу вагомість вказаних ризиків, встановлених щодо ОСОБА_6 , оскільки останній небезпідставно обвинувачується у вчиненні умисних дій, спрямованих на ухилення від проходження військової служби, за вчинення інкримінованого йому злочину передбачене суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, істотних обставин, що могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку в умовах застосування застави, не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до посилання на обставини, які були відомі суду першої інстанції і дістали належну оцінку, а також вони у своїй сукупності не спростовують наявності ризиків з переліку встановлених судом та не можуть бути прийняті до уваги з огляду на вищенаведене.
У зв'язку з викладеним, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3