Провадження № 11-сс/803/892/23 Справа № 203/4866/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 травня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6
захисників (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022040000000199 від 21.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 12.01.2023 року обшуку квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_10 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2022 року, а саме на грошові кошти у розмірі 215500,00 грн (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), 94 411 (дев'яносто чотири тисячі чотириста одинадцять) доларів США, 490 (чотириста дев'яносто) євро.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що слідчим доведено на підставі вимог статей 98, 167 КПК України, що вилучене в ході обшуку майно - грошові кошти - має ознаки речового доказу та може мати зв'язок з предметом кримінального правопорушення, а накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним обмеженням права власності. Крім того слідчим суддею зазначено, що слідчим належним чином не обґрунтована необхідність арешту майна з метою забезпечення конфіскації, оскільки санкція інкримінованої статті не передбачає такого виду додаткового покарання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладання арешту на грошові кошти, вилучені під час обшуку, відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що слідчим суддею не враховано, що слідчим до клопотання не долучено належних доказів обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_6 підозри, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , тобто особи, на яких були оформлені відповідні банківські картки, є померлими.
Зауважує, що грошові кошти з моменту зарахування їх на рахунок осіб - власників карток не є вже грошовими коштами Пенсійного фонду України або держави, а є безпосередньо грошовими коштами власників карток, у зв'язку з чим держава в особі ПФ України не може бути потерпілим у даній справі.
Акцентує увагу на тому, що готівкові валютні грошові кошти, - долари США та євро, - мають підтверджене легальне походження, оскільки частково належать іншим особам та були запозичені ОСОБА_6 , зокрема належать і дружині ОСОБА_6 , а також отримані від продажу майна.
Вказує на те, що вилучені грошові кошти в сумі 215 000 грн. були зняті ОСОБА_6 для наступної передачі їх власникам та знаходились у нього на законних підставах зі згоди власників, що підтверджується власноручно написаними заявами останніх, вважає, що вказані грошові кошти не є предметом інкримінованого злочину.
Вважає, що слідчим суддею не враховано, що жодна фізична чи юридична особа із заявою про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення щодо неї не зверталася, доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів за померлих на тимчасово окупованій території слідчим не надано.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги і наполягали її задоволені; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів, дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали, вважає, що слідчий суддя задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно передчасно, оскільки не звернув уваги на невідповідність клопотання приписам ч. 2 ст. 171 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42022040000000199 від 21.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно витягу з ЄРДР, органом досудового розслідування встановлено протиправну діяльність невстановленої групи громадян, яка із використанням комп'ютерної техніки, мобільного зв'язку, мережі “Інтернет”, здійснює організовану злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння чужим майном або придбання права на майно у великих розмірах шляхом обману чи зловживання довірою.
12 грудня 2022 року року старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 звернувся до суду з клопотанням про проведення обшуку в житловому приміщенні квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_10 , де фактично проживає ОСОБА_6
13 грудня 2022 року слідчим суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого задоволено, надано дозвіл на проведення обшуку у вказаному житловому приміщенні, з метою відшукання та вилучення документів, цінностей та грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, або тих, що заборонені в обігу законодавством України; комп'ютерів та розмножувальної техніки; мобільних телефонів; магнітних та електронних засобів зберігання та передачі інформації; банківських карток; чорнових записів.
12 січня 2023 року в період часу з 19:18 год. по 00:35 год. проведено обшук за вказаною адресою, в результаті проведення якого було виявлено та вилучено серед іншого: грошові кошти у розмірі 215 500,00 грн (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), 94 411 (дев'яносто чотири тисячі чотириста одинадцять) доларів США, 490 (чотириста дев'яносто) євро.
23 січня 2023 року слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, в якому на обґрунтування підстав та мети арешту майна зазначив, що даний захід необхідний з метою збереження вказаного майна як речового доказу, а також можливої конфіскації вказаного майна.
Разом з тим, перевіривши клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що останнє містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об'єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або вказане майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
В клопотанні містяться тільки посилання на норми закону, якими передбачена підстава для забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, без її обґрунтування, а також без докладного зазначення мети цього арешту стосовно конкретних речей.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання слідчого не містить будь-яких відомостей про кількість купюр, їх номінал, номери та інші індивідуалізуючі ознаки як речових доказів.
Також клопотання слідчого не містить обґрунтування необхідності арешту майна, оскільки у ньому лише декларативно зазначено про абстрактну можливість його пошкодження, знищення чи перетворення, без будь-якої подальшої конкретизації, а також не наведено будь-якого обгрунтування того, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що за наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя не мав можливості повно, всебічно та об'єктивно його розглянути, у зв'язку з чим викладений в оскаржуваній ухвалі висновок про задоволення такого клопотання, враховуючи вищезазначені порушення, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, учасником якої є Україна, Конституції України, Кримінального процесуального закону та практикою Європейського суду з прав людини.
Із вищенаведених міркувань апеляційним судом встановлена невідповідність клопотання прокурора вимогам закону, яка унеможливлювало розгляд даного клопотання по суті, втім слідчий суддя не звернув на це уваги і не повернув його органу досудового розслідування відповідно до приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, а прийняв його до розгляду та вирішив по суті, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення зазначених недоліків відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року, про арешт майна,- скасувати.
Клопотання старшого слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022040000000199 від 21.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, протягом 72 годин з часу отримання копії повного тексту цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4