Провадження № 11-кп/803/1911/23 Справа № 188/280/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 травня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020040530000548 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Першотравенськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, не працює, не одружений, раніше судимого:
- 29 вересня 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7
За ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, до 27 травня 2023 року.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати визначені ст. 177 КПК України ризики, зокрема, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Суд також дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
В апеляції:
- обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування вказує, що ухвала суду не містить обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не наведено доказів існування даних ризиків. Окрім цього вказує, що судом не було належним чином доведено, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого дотримані.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції належним чином врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції також врахував наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, а також існування ризиків переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Слід також зауважити, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, вчинених в період іспитового строку, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 115 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений не працює, схильний до жорстокості і насильства, сталі соціальні зв'язки відсутні, а отже враховуючи схильність обвинуваченого до вчинення злочинів, продовжують існувати ризик того, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020040530000548 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4