Провадження № 11-сс/803/756/23 Справа № 182/973/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 травня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лошкарівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, на утриманні нікого не має, не працюючого, не депутата, не пенсіонера, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:
- 13.06.2017 року Нікопольським міськрайонним судом за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
- 27.04.2018 року до Нікопольського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт за кримінальними провадженнями № 12018040340000939, № 12019040340000863, № 12019040340001524, № 12019040340001527 за ч.ч. 1,2 ст.186 КК України;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12023041330000291,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2023 року застосований щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці до 04.05.2022 року з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків.
Слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри та доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, та вчинення інших, аналогічних злочинів, та слідчим та прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів з метою застереження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В апеляції:
- прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити заставу згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що ухвала слідчого судді є підлягає скасуванню.
Вказує, що у разі не обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки ніде не працює і єдиним джерелом доходу є кошти, отримані від протиправної діяльності, схильність до протиправного та незаконного носіння вогнепальної зброї також може бути обумовлена оголошенням на території України воєнним станом.
Зазначає, що санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, а враховуючи той факт, що останній розуміє невідворотність покарання, відсутність законного джерела доходів, може спонукати його до переховування від органу досудового розслідування та суду.
Вважає, що жодний запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе виключити можливість вчинення підозрюваним аналогічних злочинів.
Заслухавши сторони кримінального провадження, прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, підозрюваного та її захисника, які кожен окремо та разом заперечували проти задоволення апеляції, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно до вимог ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
За ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дотримані в повному обсязі та, вирішуючи це питання щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя належно дослідив обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, що передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, і на які, зокрема, вказує слідчий.
За матеріалами, долученими до клопотання, вбачається, що 03.03.2023 року до ЄРДР за № 12023041330000291 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
03.03.2023 року ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України о 17:40 годині було затримано та 04.03.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке виразилось у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів з огляду на наявність відповідних доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 03.03.2023 року, протоколу допиту потерпілого, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами допиту свідків, іншими даними, які достатньо дають підстави дійти висновку, що дана особа могла б скоїти інкриміновані їй злочин, тобто ймовірно є підстави допустити її причетність до його вчинення.
Перевіряючи наявність ризиків відповідно до вимог ст. 178 КПК України, колегія суддів зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування» та погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та/або суду, який обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, ризику того, що підозрюваний може вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення.
З урахуванням віку підозрюваного, наявності постійного місця проживання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що з метою запобігання вказаних ризиків необхідним та достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків можливо застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий висновок в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
З матеріалів провадження колегією суддів не встановлено та не доведено прокурором під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали, що підозрюваний будь-яким чином переховувався від органу досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим застосування слідчим суддею п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України та обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є обґрунтованим.
Прокурором ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції не наведено досить переконливих обставин і доводів щодо недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту для запобігання визначеним слідчим суддею ризикам.
Таким чином, відмова в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до нього більш м'якого альтернативного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України», та є дієвим механізмом контролю її поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.
З урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, положень кримінального процесуального закону, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, наведених прокурором в апеляційній скарзі.
За наведеного, запобіжний захід щодо підозрюваної обраний відповідно до вимог ст. ст. 181, 194, 196 КПК України, а тому колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4