Провадження № 22-ц/803/4261/23 Справа № 212/265/23 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
18 травня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В О.
сторони справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачаПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2023 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 22 лютого 2023 року,
У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь 67000,00 гривень для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що працював в Рудоуправлінні ім.Кірова промислового об'єднання «Кривбасруда», а саме: з 06.10.1971р. по 27.08.1973р. на посаді підземного гірського майстра дільниці №16 ш. «№1 Артема», з 25.09.1975р. по 10.07.1980р. на посаді підземного гірського майстра на дільниці №5 ш. «Сєвєрная», з 10.07.1980р. по 03.02.1984р. на посаді підземного заступника начальника дільниці №2 ш. «Сєвєрная», з 03.02.1984р. по 01.11.1987р. на посаді начальника дільниці №2 ш. «Сєвєрная», з 01.11.1987р. по 22.03.1999р. на посаді підземного заступника начальника дільниці №2 ш. «Сєвєрная», правонаступником яких є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», з вини підприємства, правонаступником якого є Відповідач, позивач зазнав хронічного професійного захворювання.
Так, відповідно до Акту №1/1 розслідування хронічного професійного захворювання від 16.02.1999р. професійне захворювання за діагнозом пиловий бронхіт 1ст., емфізема легенів 1 ст. виникло за таких обставин: ОСОБА_1 пропрацював в підземних умовах на шахтах РУ ім. Кірова протягом 25 років на посадах підземного гірського майстра, заступника начальника дільниці, та начальника дільниці.
В процесі виконання своїх обов'язків на вказаних вище посадах здійснював організацію та контроль за виконанням технологічного циклу (буріння, скрепіюваня, кріплення і т.д.) безпосередньо знаходячись на робочих місцях, або особисто виконуючи окремі технологічні операції підлягав впливу несприятливих факторів виробничого середовища в концентраціях що перевищували ГДК. Параметри шкідливих виробничих факторів на вказаних робочих місцях складали: запиленість повітря робочої зони від 2,5 до 10,7 мг/мЗ (при ГДК = 2,0 (мЗ)). Недосконалість технологічного процесу, тривала робота в умовах запиленості привели до виникненню зазначеного профзахворювання.
15.03.1999p., y зв'язку з отриманням хронічного професійного захворювання, Позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15%, визначено необхідність праці на поверхні землі, оздоровлюватись в профілакторії, 22.03.2000р., у зв'язку з отриманням хронічного професійного захворювання, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15%, визначено необхідність оздоровлюватись в профілакторії.
У зв'язку з отриманням професійного захворювання позивач змушений періодично знаходитись на стаціонарному лікуванні, тому позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь 67000,00 гривень для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетрлвської області від 22 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користьна користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про повну відмову ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.
Окрім того, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП РУ ім.Кірова, що встановлено судами різних інстанцій по аналогічних справах.
Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо ліквідованого Державного Підприємства Рудоуправління імені Кірова по відношенню до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», наголошує на тому, що ДП РУ ім.Кірова ліквідовано без правонаступництва в 2011 році, що підтверджує відсутність підстав для покладення на Відповідача обов'язку за відшкодування позивачу моральної шкоди за періоди його роботи на РУ ім.Кірова.
Також відповідач вважає, що позивачем недоведено спричинення йому моральної шкоди.
05 травня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача ОСОБА_1 найшов лист в якому останній повідомляє про обізнаність розгляду справи та вказує, що відзив на апеляційну скаргу він подавати не буде.
16 травня 2023 року від представника ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Тер-Яводчак Олександра надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи №210/5663/20. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою від 26 квітня 2023 року Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прийнято до розгляду цивільну справу №210/5663/20, в якій предметом розгляду є факт наявності у ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» статусу правонаступника Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда» і, відповідно, наявності у ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обов'язків по відшкодуванню моральної шкоди працівникам структурних підрозділів Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда» для формування єдиної правозастосовної практики та одного підходу для застосування норм матеріального права по подібним справам.
Колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 210/5663/20 справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, за касаційною скаргою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справа № 210/5663/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, за касаційною скаргою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року прийнята Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розгляду.
Відповідно п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними справи до свого провадження.
Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли справа прийнята до провадження та переглядається палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно наявної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 08 травня 2023 року справа № 210/5663/20 прийнята до провадження Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Однак, п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України визначено право, а не обов'язок суду зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) об'єднаною палатою.
За таких обставин підстави, визначені в п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України для зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи №210/5663/20, відсутні.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, виданої на ім'я ОСОБА_1 від 08.09.1965 року, останній працював в Рудоуправлінні ім. Кірова промислового об'єднання «Кривбасруда», а саме: з 06.10.1971р. по 27.08.1973р. на посаді підземного гірського майстра дільниці №16 ш. «№1 Артема», з 25.09.1975р. по 10.07.1980р. на посаді підземного гірського майстра на дільниці №5 ш. «Сєвєрная», з 10.07.1980р. по 03.02.1984р. на посаді підземного заступника начальника дільниці №2 ш. «Сєвєрная», з 03.02.1984р. по 01.11.1987р. на посаді начальника дільниці №2 ш. «Сєвєрная», з 01.11.1987р. по 22.03.1999р. на посаді підземного заступника начальника дільниці №2 ш. «Сєвєрная».
Відповідно до Акту №1/1 розслідування хронічного професійного захворювання від 16.02.1999р., позивачу встановлено професійне захворювання за діагнозом пиловий бронхіт 1ст., емфізема легенів 1 ст. виникло за таких обставин: ОСОБА_1 пропрацював в підземних умовах на шахтах РУ ім. Кірова протягом 25 років на посадах підземного гірського майстра, заступника начальника дільниці, та начальника дільниці.
В процесі виконання своїх обов'язків на вказаних вище посадах здійснював організацію та контроль за виконанням технологічного циклу (буріння, скрепіюваня, кріплення і т.д.) безпосередньо знаходячись на робочих місцях, або особисто виконуючи окремі технологічні операції підлягав впливу несприятливих факторів виробничого середовища в концентраціях що перевищували ГДК. Параметри шкідливих виробничих факторів на вказаних робочих місцях складали: запиленість повітря робочої зони від 2,5 до 10,7 мг/мЗ (при ГДК = 2,0 (мЗ)). Недосконалість технологічного процесу, тривала робота в умовах запиленості привели до виникненню зазначеного профзахворювання.
Причини професійного захворювання:
Недосконалість технологічного процесу, застосованих засобів індивідуального захисту органів дихання.
Тривала робота протягом 25 років в умовах підвищеної концентрації пилу на робочих місцях.
15.03.1999p., y зв'язку з отриманням хронічного професійного захворювання, Позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15%, визначено необхідність праці на поверхні землі, оздоровлюватись в профілакторії, щі підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №157 від 15.03.1999р.
22.03.2000р., у зв'язку з отриманням хронічного професійного захворювання, позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 15%, визначено необхідність оздоровлюватись в профілакторії, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією №165 від 22.03.2000р.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_8 , суд першої інстанції керувався нормами статей 153, 237-1 КЗпП України, ст.440-1, 450 ЦК Української РСР, й виходив з того, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», який в свою чергу став правонаступником Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда», на якому тривалий час працював позивач і отримав професійне захворювання, повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується з визначеним судом до стягнення розміром відшкодування моральної шкоди та не погоджується з доводами відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», не є правонаступником Рудоуправління імені Кірова, де працював на шахтах №1 «Артема» та «Сєвєрная», оскільки Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників.
Так, 01.07.1975 року Промислове об'єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об'єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.
Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
01.01.1988 року - на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз'їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці - РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз'їзду, РУ ім. Дзержинського.
В 1989 році Рудоуправління ім.Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправлінням ім.Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.
Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22 лютого 1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім.Кірова» ДАК Укрудпром.
28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім.Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.
30 березня 2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30 березня 2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім.Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.
Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім.Кірова по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року.
П.п 3.1.-3.2 розділу 3 наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19 квітня 2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім.Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім.Кірова станом на 01 травня 2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов'язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов'язки) переходять до останньої.
Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником прав та обов'язків Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда».
Вказана правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №212/8630/19 провадження №61-5395ск20 від 13.04.2020 року.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «АрсельорМіттал Кривий Ріг» є належним відповідачем по справі.
Частинами першою та другою статті 153Кодексу законів про працю України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону №1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Вказаний висновок викладений у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).
Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, встановлена первинно Висновком ВТЕК від 15.03.1999 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, якими позивач обґрунтовував заявлені вимоги.
У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
За правилами ст.440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст.440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
За змістом ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходв з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань та, виходячи із засад розумності і справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 15% - первинної; 15% втрати працездатност в подальшому, період роботи на підприємстві відповідача на протязі багатьох років в умовах впливу шкідливих факторів, визначив розмір компенсації у сумі 50000,00 гривень, з яким повністю погоджується і суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Звертається увага, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникненняморальної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди, інші доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідачаПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 травня 2023 року.
Головуючий:
Судді: