Справа № 159/4390/21 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О.
Провадження № 22-ц/802/423/23 Доповідач: Карпук А. К.
15 травня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
секретар Власюк О. С.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2023 року та додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2023 року,-
У серпні 2021 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що 17.03.2021 о 18 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Volvo FH12», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на парві власності відповідачу ОСОБА_2 , на автодорозі М-19 в с. Кременець Луцького району Волинської області, виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, не надав переваги в русі транспортному засобу марки «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо. Постановою Ковельського міськрайонного суду від 20.05.2021 ухвалено визнати винним та притягнути ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Вольво» і винної особи у передбачений законом спосіб застрахована не була. Внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу автомобіль,чим завдано майнової шкоди та моральної шкоди, яка полягає у вимушених змінах у житті,потребі витрачати свій час на лікування
Просив стягнути з ОСОБА_2 24509,59 грн. на відшкодування майнової шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 11 січня 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія».
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року залучено до участі в справі в якості відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія».
16 січня 2023 року представником позивача ОСОБА_7 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» майнову шкоду в розмірі 24509 грн. за пошкодження належного йому на праві володіння транспортного засобу «Фольксваген Гольф» н.з. НОМЕР_3 , а також 50000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07 березня 20203року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування у загальному розмірі 24509,59грн, що складається: з 16993 грн. завданої майнової шкоди, 5216,59 грн. витрат на лікування, 2300 грн. за евакувацію транспортного засобу.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 260, 82 грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1397,74 грн.
Додатковим рішенням Ковельського міськрайонного суду від 07 березня 2023 року постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що позивач ОСОБА_5 не подав доказів того, що він є належним володільцем транспортного засобу, не звернувся своєчасно до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, що позбавило страхову компанію визначити розмір збитку. В апеляційній скарзі відповідач визнає позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 5216.59 гривень, понесених на лікування та 260.82 гривні на відшкодування моральної шкоди. Також вважає незаконним додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду від 07 березня 2023 року, а розмір стягнутих судом судових витрат необґрунтованим.
Вивчивши матеріали справи, аргументи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, апеляційний суд дійшов висновку, які апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування з ухваленням нового судового рішення з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
17.03.2021 о 18 год. на автодорозі М-1 9 в с.Кременець Луцького району Волинської області ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Volvo FH12», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, не надав переваги в русі транспортному засобі марки «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та скоїв ДТП.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2021 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 850 грн.
Постановою Волинського апеляційного суду від 23.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду від 20.05.2021 без змін.
Відповідно до звіту про визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 , від 17.03.2021, вартість майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля унаслідок ДТП становить 16993 грн. Крім того, вартість складання цього звіту становить 2300 грн. (а.с.21-55).
Копією виписок із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_5 та копією листка непрацездатності стверджується, що останній перебував на лікуванні у відповідних медичних закладах охорони здоров'я, у зв'язку з лікуванням травм внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.03.2021 (а.с.29, 58, 60).
Чеками на придбання ліків підтверджується, що ОСОБА_5 поніс витрати на лікування в сумі 5216,59 грн. (а.с.59).
Судом першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення №159/2498/21; провадження 3/159/1520/21 про притягнення ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП вбачається, що строк дії договору за Полісом № 203156965 від 15.03.2021 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, щодо страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки «Volvo FH12», д.н.з. НОМЕР_4 зазначено з 00 год.00 хв 2 0 березня 2021 року по 19 березня 2022 року включно, тобто , на час ДТП строк дії цього договору закінчився.
Проте в судовому засіданні встановлено про наявність іншого Полісу - №186146996 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
Полісом №186146996 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підтверджується, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Volvo FH12», державний номерний знак НОМЕР_1 , строк дії договору з 00 год.00 хв.21 квітня 2020 року по 20 квітня 2021 року включно, розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн., 260 000,00 грн. за шкоду заподіяну здоров'ю, франшиза 1 500,00 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що розмір заподіяного позивачу матеріального збитку у розмірі 24509.59 грн., не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_5 .
Такий висновок зроблено судом з порушенням норм матеріального права виходячи з такого.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Із наданого позивачем звіту про визначення вартості матеріального збитку вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 97391.64 грн., у той час як ринкова вартість автомобіля становить 16993.00 грн., тобто, транспортний засіб«Volkswagen Golf» р.н. НОМЕР_2 , є фізично знищеним.
Суд першої інстанції не звернув уваги на положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які мали б бути застосовані до спірних правовідносин.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вартості автомобіля після ДТП. Позивач та його представник не заявляли клопотання про призначення експертизи з метою встановлення ринкової вартості автомобіля після ДТП.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки саме різниця вартості автомобіля до та після ДТП, за вирахуванням суми страхового відшкодування, підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача, як з особи, відповідальної за завдані збитки.
Вказані висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 06 грудня 2021 року у справі № 757/22936/19-ц (провадження № 61-12685св21), від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц (провадження № 61-6829св20).
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до положень статей 12 і 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Всупереч вимогам стеттей 76-81 ЦПК України, позивачем не надано беззаперечних доказів того, яка вартість автомобіля становила після ДТП, що унеможливлює суд апеляційної інстанції визначити розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача в частині стягнення майнової шкоди, заподіяної ушкодженням автомобіля, а тому такі вимоги не підлягають до задоволенню.
Щодо вимог про стягнення витрат на лікування та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Позивачем подано належні докази того, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно шкоди його здоров'ю, а також завдано моральної шкоди, підтверджено розмір понесених витрат на лікування, а тому апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у зазначеній частині. Отже, з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_5 необхідно стягнути 5216.59 грн. на відшкодування витрат на лікування та 260.82 грн. на відшкодування моральної шкоди.
На підтвердження своїх доводів про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не спростувала наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, доручення про передачу права користування автомобілем, яке не скасоване та не відкликане, не визнане недійсним в судовому порядку, технічного паспорту на автомобіль, не подала суду рішень компетентних органів про те, що позивач був притягнутий до відповідальності за керування автомобілем за відсутності у нього такого права.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення в судовому порядку страхового відшкодування у зв'язку з пропуском позивачем річного строку звернення до страхової компанії, оскільки вони не ґрунтуються на Законі.
Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справа № 147/66/17 у постанові від 14 грудня 2021 року зазначила: «Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності».
При розгляді даної справи встановлено, що при з'ясуванні обставин ДТП винуватець події ОСОБА_6 надав недіючий страховий поліс, і лише при розгляді справи в суді було з'ясовано, що цивільно-правова відповідальність особи, яка визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, все ж була застрахована. З позовом до суду позивач звернувся в межах строків позовної давності, тому наведені мотиви апеляційної скарги не слугують підставою для відмови в позові.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у недодержанні строків прийняття заяви про уточнення позовних вимог, про залучення відповідача не можуть слугувати підставою для відмови в позові у повному обсязі.
Доводи апеляцйної скарги про те, що суд з власної ініціативи залучив до участі в справі як відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не відповідають фактичним обстаивнам справи, оскільки в уточненій позовній заяві позивач заявляє вимоги саме до відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення 24509.59 гривень на відшкодування майнової шкоди, 50000 на відшкодування моральної шкоди, 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Відсоток задоволення позовних вимог - 7.35%.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог належить стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_5 133.48 гривень сплаченого судового збору та 735 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Відсоток задоволення апеляційної скарги відповідача становить 92.65%, тому з ОСОБА_5 на користь ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» необхідно стягнути 1942.97 грн. судового збору.
Відповідно до приписів статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суд першої інстанції не застосував положень статті 30 Закону, неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу за відсутності належних доказів про розмір такої шкоди, розмір майнової шкоди визначив у загальній сумі, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 376,382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково .
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2023 року та додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2023 року в даній справі скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 5213,59 грн на відшкодування витрат на лікування та 260,82 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 133,48 грн судового збору та 735 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» 1942,87 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді