Справа № 761/16978/23
Провадження № 1-кс/761/11277/2023
Іменем України
19 травня 2023 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100100003289 від 14.11.2022
У провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло вищевказане клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим відділенням відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100003289 від 14.11.2022.
10 травня 2023 року, ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
11 травня 2023 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.
12 травня 2023 року, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 08.07.2023, з визначенням застави у розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 429 440 гривень.
В ході досудового розслідування встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу серія та номер:859, виданого 13.05.2021 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., житловою площею 18 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1382945059101.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що станом на день повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, загальна сума матеріальних збитків завданих встановленим станом на сьогодні тридцяти чотирьом потерпілим становить 212 00 гривень, які не відшкодовані підозрюваним. Крім того, виходячи з обставин справи є обґрунтовані підстави вважати, що кількість потерпілих буде більшою, відповідно і сума завданих збитків може зростати.
Завданням арешту майна є запобігання можливості її передачі, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене прокурор просить слідчого суддю накласти арешт на вищевказане майно.
Прокурор просив проводити розгляд клопотання без його участі.
Представник власника майна в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення на клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В той же час в межах кримінального провадження № 12022100100003289 від 14.11.2022, потерпілими заявлялись цивільні позови, в розмірі що не може бути співрозмірним вартості квартири.
Також, слідчим не доведено, що майно, на яке останній просить слідчого судді накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та на нього спрямовано кримінальне правопорушення, таким чином майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
А відтак прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України та не обґрунтовано при цьому наявність правових підстав для такого арешту та необхідності у його накладенні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Крім того санкція статті, яка інкримінується ОСОБА_5 не передбачає такого покарання як конфіскація, а тому накладення арешту на майна з цією метою є також неможливим.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в рамках якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість і недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 376, 395, 532 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100100003289 від 14.11.2022 - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1