Справа № 761/15046/23
Провадження № 2-з/761/277/2023
17 травня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Потьомкіна Володимира Олександровича про забезпечення позову по справі № 761/15046/23,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа № 761/15046/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного чужого володіння.
16.05.2023 позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Потьомкіна Володимира Олександровича звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 6, групи приміщень № 42, літера А, загальною площею 210 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 488952880000) та заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в тому числі приватним та/або державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на внесення змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - реєстраційний номер 488952880000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки спірні житлові приміщення, на які позивач просить накласти арешт, були відчужені ним підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_3 , від імені якої на підставі підробленої довіреності діяла ОСОБА_4 . Про факт підробки довіреності позивачу стало відомо від приватного нотаріуса КМНО Гнідюк О.Б., який безпосередньо повідомив його про факт підробки документів. У подальшому нежитлові приміщення були передані в іпотеку відповідачу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики. Нині право власності на спірні нежилі приміщення зареєстроване за відповідачем.
Оскільки вказане майно було відчужене позивачем особі, яка заволоділа вказаним майном незаконно, без відповідної правової підстави, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Разом з тим, оскільки відповідачем ініційовано позов про виселення позивача із спірних приміщень, враховуючи, що спірне майно вже було зареєстроване на відповідача, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову., так як відповідач може його відчужити.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
При цьому, згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Так, судом встановлено, між сторонами дійсно виник спір з приводу законності набуття відповідачем права власності на нерухоме майна, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 6, групи приміщень № 42, літера А, загальною площею 210 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 488952880000), а також законності рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності за відповідачем.
Судом також враховано і ту обставину, що відповідач як новий власник спірних нежилих приміщень, має усі повноваження щодо розпорядження нею в будь-який час на свій розсуд.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21) зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Також згідно вказаних висновків, відповідно до статей 317, 329 ЦК України відповідач як власник спірної квартири має усі повноваження щодо розпорядження спірним майном в будь-який час на свій розсуд.
Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, враховуючи підстави, предмет позову, який стосується оспорення законності підстав набуття відповідачем права власності на спірні нежилі приміщення, дійшов висновку про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірну квартиру, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову щодо накладення арешту на спірні нежилі приміщення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, вказаний захід забезпечення позову є співвмірним із заявленими вимогами.
У свою чергу, суд не вбачає підстав для вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в тому числі приватним та/або державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на внесення змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - реєстраційний номер 488952880000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежилі приміщення унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо його відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій щодо нього, а тому потреба у додатковому забезпеченні позову у вказаний позивачем спосіб відсутня.
При цьому, встановлення чи невстановлення цих заходів забезпечення позову ніяк не впливає на можливість виконання судового рішення в разі задоволення позову про визнання недійсними рішень державних нотаріусів та витребування майна із незаконного чужого володіння.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити частково.
У порядку забезпечення позову накласти арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 6, групи приміщень № 42, літера А, загальною площею 210 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 488952880000) - до набрання законної сили рішенням суду по справі № 761/15046/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного чужого володіння.
В іншій частині заяви - відмовити.
Дані про позивача:
ОСОБА_1
адреса: АДРЕСА_2 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Дані про відповідача:
ОСОБА_2
адреса: АДРЕСА_3 ;
РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз'яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: