Справа №:755/3904/23
"17" травня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
без участі сторін, розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просить визнати скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області від 27 жовтня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 - арабський журналіст, на даний час працює в BBC Arabic, Al Arabiya і Transterra Media.
27 липня 2022 року позивач отримав акредитацію журналіста від Головнокомандуючого ЗСУ, прес-карта № 10571, видана Збройними силами України ОСОБА_1. 28.07.2022 року він також отримав багаторазову візу номер (M)НОМЕР_2, яка дійсна до 27.10.2022 року, типу С-11, спеціальна віза для журналістів на строк перебування 90 днів.
Однак, 27 жовтня 2022 року стосовно нього ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області винесено рішення «Про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )».
З даним рішенням позивач не погоджується, вважає його необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він перебував в Україні на законних підставах, а строк отриманої ним багаторазової візи ще не скінчився.
Більш того позивач зазначає, що відповідачем вказано в рішенні, що він не намагався легалізувати своє становище в Україні, однак процедура його в'їзду та перебування в Україні контролювалася та контролюється вищими державними органами України, так як він отримав акредитацію журналіста від Головнокомандуючого ЗСУ ОСОБА_5 , а 12 жовтня 2022 року заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до ДМС у м. Києві та Київській області стосовно надання йому посвідки на тимчасове проживання в Україні, оскільки він є міжнародним журналістом.
Позивач стверджує, що він жодним чином не порушував чинне законодавство України, а його дії жодним чином не загрожували національній безпеці України. Навпаки, він як журналіст BBC Arabic, A1 Arabiya і Transterra Media приїхав допомагати Україні та показати всьому світу реальні події, що відбуваються в країні. Також, він є засновником в Україні громадської організації «Антиросійський пропагандистський блок».
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до законодавства України він, як іноземний журналіст, мав право перебувати в Україні протягом усього воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Таке право журналістів закріплене у Постанові КМУ від 27 травня 2022 р. № 627 про «Деякі питання перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду.
18 квітня 2023 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності , позов підтримує.
17 травня 2023 року до суду надійшла заява відповідача ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якій представник відповідача Мельник М.М. просив розглянути справу за його відсутності, з приводу задоволення позову заперечує в повному обсязі. Також, даною заявою просив долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії матеріалів справи про примусове повернення позивача.
Відповідно до частини третьої статті 268КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної нстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (частина третя статті 9 Закону).
Стаття 23 Закону передбачає, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Так, згідно із частиною першою статті203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні чинним законодавством передбачається адміністративна відповідальність.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) та Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, які визначають правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до частини третьої статті3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини третьої статті 9Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13Закону № 3773-VI в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду-виїзду.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 26Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Аналогічні норми містяться в Інструкції № 353/271/150, відповідно до пункту 1.6 якої підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:
- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно до пункту 1.7 Інструкції № 353/271/150 примусове повернення передбачає виїзд іноземця з України за рішенням територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону (стосовно іноземців, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органів СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин про підстави прийняття такого рішення прокурора з оформленням відповідних документів, доведенням до іноземця зобов'язання про його добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк та здійсненням подальшого контролю за виконанням іноземцем цього зобов'язання.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
За змістом пункту 9, пункту 4 Положення про ДМС, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою статті 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом установлено, що 27 жовтня 2023 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язано його покинути територію України у термін до 06 листопада 2022 року.
Зі змісту вказаного рішення убачається, що 27 жовтня 2022 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон), а саме: проживання без документів на право проживання в Україні.
У ході опитування громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що він прибув в Україну 28.07.2022 через ПП «Устилуг» за відкритою візою «С-11» яка дійсна з 28.07.2022 до 27.10.2022 строк перебування 90 днів, з метою провадження кореспондентської діяльності. Після закінчення дозволеного строку перебування, територію України не залишив. З питань оформлення посвідки на тимчасове проживання документи не подавав. З метою оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування до компетентних органів-не звертався.
Разом з тим, виявлено, що гр. Ліванської Республіки ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час попереднього перебування в Україні до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КАС України та до нього застосовано санкцію у вигляді заборони в'їзду в Україну строком до 15.06.2026 року.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території Украй працівниками ЦМУ ДМС в місті Києві та Київській області віднос гр. Ліванської Республіки ОСОБА_1 ((ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністратив правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП (ПР МКМ 012120 від 27.10.2022).
Встановлені обставини, а саме:нелегальне становище громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать про те, що ним порушені вимоги ст.ст. 4, 9, 15 Закону.
Ураховуючи вище викладене та з метою виконання положень статті 1 Закону Закону України «Про правовий статус Ійіземців та осіб без громадянства».
Також до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копії документів з нотаріально завіреним перекладом, з який вбачається, що ОСОБА_1 працює журналістом в в BBC Arabic, Al Arabiya і Transterra Media .
На підтвердження законності свого перебування в Україні позивач долучає також:
копію багаторазової візу номер (M)НОМЕР_2, яка дійсна до 27 жовтня 2022 року, типу С-11, спеціальна віза для журналістів на строк перебування 90 днів;
копію прес прес-карти прес-карта№ 10571, виданої Збройними силами України;
лист міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, адресований ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, щодо внесення подання стосовно видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні з метою роботи кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації;
виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_1 є застовником ГО «Антиросійський пропагандистський блок».
Заперечуючи з привод даного позову, представником відповідача подано до суду лист Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 09 вересня 2022 року за вих. № 2/3/3-11098, адресований заступнику начальника ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області Петрову Д., в якому зазначено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина Лівану НОМЕР_1 , в 2014-2015 роках під виглядом журналіста перебував на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, де висвітлював антиукраїнські новини та події в інтересах рф, підтримував контакти з представниками т.зв. «ДНР/ЛНР». В подальшому, перебуваючи на території України ОСОБА_1 неодноразово затримувався працівниками ДМС України за порушення міграційного законодавства, стосовно нього приймалися рішення про примусове повернення та примусове видворення. Перебуваючи у 2018 році в Чернігівському ПТПІ останній намагався отримати статус біженця, проте отримав відмову та був видворений за межі України із забороною в'їзду до 15.06.2026. Згідно з наявними даними, на сьогоднішній день ОСОБА_1 з метою подальшої легалізації намагається продовжити термін перебування в Україні.
Даним листом Служба безпеки україни просила вжити заходів щодо недопущення продовження термінів перебування ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та скоротити йому на мінімально можливий термін перебування в Україні.
На підставі вказаного листа, заступником начальника відділу протидії нелегальній міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Донсковим А. винесено рішення, яким скорочено строк перебування на території України громадянина ліванської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 26 вересня 2022 року та зобов'язано покинути територію України у визначений термін.
Також відповідачем подано до суду лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16 серпня 2022 року № 8010.8.2-23179/80.4-22, адресований ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, з якого встановлено, що станом на 26 серпня 2022 року Державною прикордонною службою України виконуються доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8001.23.1-15951/80.2-18 від 15 червня 2018 року, № 8001.23.2-21469/80.1-18 від 08 серпня 2018 року щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду в Україну строком до 15 червня 2026 року. Згідно інформації органу охорони державного кордону, в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , 28 липня 2022 року о 19:00 даного громадянина за рішенням Голови Державної прикордонної служби пропущено через державний кордон на в'їзд в Україну.
Враховуючи викладені вище обставини справи та норми закону, судом встановлено, що 04 серпня 2018 року на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року ГУ ДМС в м. Києві прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України ОСОБА_1 терміном до 15 червня 2026 року, однак позивач прибув на територію України 28 липня 2022 року через Пункт Пропуску «Устилуг», за відкритою візою «С-11», яка дійсна з 28 липня 2022 року по 27 жовтня 2022 року, на підставі рішення Голови державної прикордонної служби.
В подальшому, рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22 вересня 2022 року, на підставі інформації Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, строк перебування позивача на території України скорочено до 26 вересня 2022 року та зобов'язано покинути територію України.
Оскільки позивачем у встановлений строк рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не було виконано, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 27 жовтня 2022 року правомірно винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній перебував на території України без дозвільних документів.
Посилання позивача на те, що він перебуває на територію України на законних підставах до 27 жовтня 2022 року, крім того, на нього поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №627, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначає Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - «Порядок №150»).
За правилами пункту 2 вказаного Порядку іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня № 627 «Про Деякі питання перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації» установлено, що на період воєнного стану та протягом 30 днів після його скасування чи припинення до іноземців та осіб без громадянства, які прибули для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та в установленому порядку пройшли акредитацію представників засобів масової інформації під час правового режиму воєнного стану, не застосовуються обмеження щодо строків тимчасового перебування на території України, установлені пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150.
З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів встановлено, що дані положення застосовуються лише до іноземців та осіб без громадянства, які прибули для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації у законний спосіб.
Натомість, в даному конкретному випадку вбачається, що позивач перетнув державний кордон у липні 2022 року, тобто у період, коли перебував під забороною в'їзду в Україну до 2026 року, у невстановлений спосіб, у зв'язку з чим, строк його перебування і був скорочений до вересня 2022 року.
Таким чином, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення із забороною подальшого в'їзду на територію України у визначений строк.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Тому, за встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог громадянина громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 26, 33 Конституції України, статтями 77, 241-246, 250, 251, 255, 288, 295, 297 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», суд, -
У задоволенні позову громадянина Ліванської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення відмовити.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 289 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О.Яровенко