Справа № 755/5544/23
"11" травня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2023 року за № 12023105040000496 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Житомирської обл., м. Бердичів, громадянин України, українець, з середньою освітою, одружений, офіційно не працюючий, без місця реєстрації та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 17.11.1999 Бердичівським міським судом Житомирської області заст.ст. 140 ч. 2, 44, 46-1 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна з відстрочкою виконання вироку на 1 рік без сплати штрафу; 2) 06.07.2000 Бердичівським міським судом Житомирської області за ст.ст. 140 ч. 3, 43 КК України 1960 року на 3 роки 2 мiсяцiпозбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; 3) 29.10.2002 Козятинським районним судом Вінницької області за ст.ст. 187 ч. 3, 71КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; 4) 26.06.03 Бердичівським міським судом Житомирської області за ст.ст. 304, 185 ч. 3, 187 ч. 3, 187 ч. 4, 70, 70 ч. 4 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного майна; 5)24.11.2014 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст. 307 ч. 2, 69 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна; 6) 08.05.2015 Бердичівським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 3, 190 ч. 2, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна; 7) 25.09.2015 Романівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому особистого майна, звільненого 14.06.18 по вiдбуттю строку покарання; 8) 06.02.2019 Бердичівським міськрайонним судом за ч. 2 ст.190 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 850грн., 00 коп.; 9 ) 22.05.2019 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185ч. 3 ст. 185 ККУ - 4 роки 4 місяці позбавлення волі, звільнився 11.02.2022 року із Коростенської виправної колонії, відповідно до ст. 81 КК України, невідбутий термін призначеного покарання 1 рік 4 місяці 3 дні, -
у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, шляхом вивчення його (обвинувального акту) та доданих до нього матеріалів,
Суть питання, що вирішується судом
З обвинувального акта, складеного 27 квітня 2023 року дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 , та затвердженого того ж дня прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , слідує, що ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту.
Процедура
Досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу та за його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача, у порядку ст. 301 КПК, матеріалів, прокурор встановивши, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 указаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, та котре було задоволено ухвалою суду.
Отже, судом визначено (1) розгляд обвинувального акту здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глава 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.
Мотиви суду
Відповідно, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.
Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.
Як наслідок, обставини щодо учинення кримінального проступку установлені органом досудового розслідування сприймаються судом, як дійсні.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Тим самим, є установленими (дійсними) обставини відображені в обвинувальному акті, які не оспорюються учасниками судового провадження, а саме те, що ОСОБА_2 , 10 квітня 2023 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, вул. Микитенка, 11, де на землі поблизу будинку знайшов, блістер, в середині якого знаходились дві таблетки білого кольору. Після чого, ОСОБА_2 підняв із землі знайдений ним блістер із двома таблетками, білого кольору та роздивившись його вміст впевнився, що дійсно в ньому міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).
В цей час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону).
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_2 помістив незаконно придбаний ним блістер із двома таблетками, білого кольору, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), до правої кишені жилетки, в яку він був одягнений та став незаконно зберігати його при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту. В цей же день, а саме 10.04.2023 року приблизно о 15 годин 00 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Дашкевича, 15 працівниками Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, було зупинено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зберігає при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).
В подальшому, 10.04.2023 року в період часу з 16 години 07 хвилин до 16 години 11 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Дашкевича, 15 співробітниками поліції, у присутності двох понятих було проведено огляду місця події, в ході якого ОСОБА_2 добровільно дістав з правої кишені жилетки, в яку був одягнутий та видав працівникам поліції блістер в середині якого знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,044 г, який він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта від 25.04.2023 №СЕ-19/111-23/18872- НЗПРАП
1. Надані на дослідження 2 (дві) таблетки білого кольору містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено.
2. Надані на дослідження 2 (дві) таблетки білого кольору містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фенадон).
Загальна маса метадону (фенадону) в таблетках становить 0,044 г.
Метадон (фенадон), згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ « Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 0,02 грам.
Кваліфікація дій
Таким чином, з'ясовано, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу обіг якої обмежено, без мети збуту.
При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.
Позаяк, відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені ст. 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.
Мотиви призначення покарання
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
В цій ситуації, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ККС ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжуть покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК, не встановлено.
З огляду на, що Суд в цій справі ураховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді обмеження волі, із визначенням остаточного покарання, у порядку ст. 71 КК, враховуючи вирок від 22 травня 2019 року.
Так, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 , був засуджений 22.05.2019 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст. 185 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці. Звільнений 11.02.2022 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 3 дні.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Так, відповідно до вимог ст. 71, ч.4 ст. 81 КК України та роз'яснень, що містяться в п. п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, визначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 вчинив після ухвалення вказаного вироку суду, в період умовно-дострокового звільнення, протягом невідбутої частини, тому йому належить частково приєднати невідбуте покарання відповідно до ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України.
Частиною 4 ст.71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків, менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий, виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом
Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, Суд
ОСОБА_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 2 (два) роки обмеження волі .
На підставі ст. ст. 71,81 КК України шляхом приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.05.2019 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_2 , у виді 1 (одного) року 6 (шісти) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 , обчислювати з моменту затримання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 1 912,00 грн.
Речові докази: метадон - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
С у д д я Оксана БІРСА