Постанова від 16.05.2023 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/957/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання - Яковенко В.С.

та за участю представників сторін:

від позивача - Касьянов І.О. (ордер серії АІ № 1320797 від 14.12.2022) - поза межами приміщення суду;

від відповідача - Ґедзь Д.І. (наказ № 1206-к від 03.08.2020);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (вх. № 1387Х),

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022, (повний текст складено та підписано 23.11.2022), ухвалене у складі колегії судів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Яризько В.О., Хотенець П.В.

у справі № 5023/10655/11 (922/957/22),

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології»

до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»;

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» в якій просило суд:

- стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» суму боргу в розмірі 770537,45 грн;

- стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 247387,77 грн;

- стягнути з стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» 3% річних у розмірі 68872,70 грн;

- на підставі ч. 10 статті 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних на суму боргу у розмірі 770537, 45 грн до моменту виконання рішення суду за правилами, визначеними у рішенні суду;

- судові витрати стягнути з державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології».

Рішенням Господарського суду від 13.10.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», крім іншого, суму боргу в розмірі 770537,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 247387,77 грн, 3 % річних у розмірі 68872,70 грн та судові витрати у розмірі 16301, 97 грн. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) в порядку частини 10 статті 238 ГПК України ухвалено нараховувати 3% річних на суму основного боргу, починаючи з дня винесення рішення Господарського суду Харківської області у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: Сума річних = СОБ*3*КДП)/КДР/100, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

03.11.2022 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» адвоката Касьянова І.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 заяву адвоката Касьянова І.О. про розподіл судових витрат (вх. № 13201 від 03.11.2022) задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32500, 00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева», яке просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) та ухвалити нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» залишити їх без розгляду.

В обґрунтування вказує, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», будучі обізнаним про судове провадження, не скористався своїм правом на звернення до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу в межах строку, визначеного приписами ГПК України, та не навів поважних причин його пропуску.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/21) для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22). Встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 5023/10655/11 (922/957/22).

22.12.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) залишити без змін.

03.01.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 5023/10655/11 (922/957/22).

18.01.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшли письмові пояснення, в яких останній просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) та ухвалити нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» залишити їх без розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) призначено до розгляду на 16.05.2023 о 12:45 год.

04.04.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» адвоката Касьянова І.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання у справі № 922/957/22 призначене на 16.05.2023 о 12:45 год., ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» адвоката Касьянова І.О., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.

Присутня у судовому засіданні представник апелянта (відповідача) подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) та ухвалити нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» залишити їх без розгляду, з підстав викладених у апеляційній скарзі та письмових поясненнях.

Присутній у судовому засіданні представник позивача (поза межами приміщення суду) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

В провадження Господарського суду Харківської області перебувала справа № 5023/10655/11 (922/957/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення коштів.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду в сумі 16301, 97 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32500, 00 грн.

Рішенням Господарського суду від 13.10.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» задоволено (повний текс рішення складено та підписано 24.10.2023). Стягнуто з державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», крім іншого, суму боргу в розмірі 770537,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 247387,77 грн, 3 % річних у розмірі 68872,70 грн та судові витрати у розмірі 16301, 97 грн.

03.11.2022 до Господарського суду Харківської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» адвоката Касьянова І.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вказана заява направлена до суду 31.10.2022. В резолютивній частині заяви позивач, крім іншого, просив суд визнати поважними причини пропуску, встановлені ч. 8 статті 129 ГПК України та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну допомогу.

В обґрунтування поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів понесених судових витрат позивач посилався на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 у цій справі у задоволенні заяви позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено. Беручи до увагу відмову у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, 30.09.2022 позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Позивач зазначає, що про існування рішення по суті у цій справі останньому стало відомо лише 28.10.2022, а саме: в той момент, коли електронний примірник судового рішення був опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Окрім того, позивач зазначає що з 10.10.2022 енергосистема України зазнала масових ракетних атак, що має наслідком нестабільне живлення електроенергією споживачів на території міста Києва та інших регіонів України, що значною мірою сповільнює оперативне подання процесуальних документів у визначені законодавством строки.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 заяву адвоката Касьянова І.О. про розподіл судових витрат (вх. № 13201 від 03.11.2022) задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32500, 00 грн.

Мотивуючи зазначене додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини зазначені позивачем у заяві про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат є поважними, у зв'язку з чим, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» про ухвалення додаткового рішення у справі. Крім того, судом вказано, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 32 500, 00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою та доведеною.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості подання позивачем доказів понесення витрат у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Водночас, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2022 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» надійшла заява про проведення судового засідання, яке призначене на 13.10.2022, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

30.09.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

13.10.2022 ухвалено рішення у даній справі, за відсутності представника позивача.

Вказане рішення опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.10.2022.

Заява представника позивача направлена до суду 31.10.2022, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, а отже, протягом 5 днів, після того, як позивачу стало відомо про вказане рішення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що з 10.10.2022 енергосистема України зазначала масових ракетних атак, що мало наслідком нестабільне живлення електроенергією споживачів на території міста Києва та інших регіонів України.

У відповідності до інформації, яка міститься на офіційному порталі Укренерго (https://ua.energy/energy), вбачається, що більше 40% енергетичної інфраструктури зазнали уражень. Понад 200 ударів були здійснені по об'єктах Укренерго. Пошкоджені всі великі теплові та гідроелектростанції. Диспетчерський центр Укренерго був змушений обмежувати споживання при суттєвому дефіциті потужності в системі. В окремі дні після атак він сягав 50%. Упродовж 4 місяців без світла щогодини перебували в середньому до 12 мільйонів українців.

Тобто, вказані обставини значною мірою сповільнювали оперативне подання процесуальних документиків.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на ухвали Верховного Суду від 17.11.2021 у справі 908/845/19 та від 11.07.2022 у справі 909/328/18, оскільки правовідносини в означених справах та даній справі, не є подібними, а відповідні висновки суду касаційної інстанції викладені в ухвалах, а не постановах, які відповідно до ч. 4 статті 236 ГПК України, слід враховувати до спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку на подання доказів та прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 32 500, 00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою та доведеною.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як свідчать матеріали справи, 14.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Грамацький і партнери» (адвокатська фірма) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 805-22 , предметом якого є надання правничої допомоги.

Згідно з п.1.1. договору, клієнт доручає, а адвокатська фірма приймає на себе зобов'язання здійснювати захист і представництво клієнта, у тому числі, але не виключно, у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, надавати йому інші види правничої допомоги у спорі про стягнення заборгованості за позовною заявою клієнта до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» за договором № 899/458 ДП від 14.03.2016.

У відповідності до п.3.1. Договору, за надані адвокатською фірмою роботи (послуги), що стосуються спору, вказаного в п. 1.1 Договору, у суді першої інстанції клієнт сплачує адвокатській фірмі гонорар у фіксованому розмірі, що визначається з урахуванням необхідного часу для відповідної категорії спорів та становить 32 500 (тридцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп., без ПДВ. У розмір гонорару адвокатської фірми входить:

п.3.1.1. Збір та підготовка доказів, складання та подання до відповідного суду позовної заяви та за необхідності відповіді на відзив;

п.3.1.2.Підготовка та участь адвоката в підготовчих та/або судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції;

п.3.1.3. Підготовка (складання і оформлення) та подання за належністю будь-якого процесуального документа (чи іншого документа, необхідного для належного виконання цього Договору, у тому числі заяв по суті справи, додаткових доказів);

п.3.1.4. Інші види послуг, що спрямовані на виконання цього договору.

Пунктом 3.5.Договору, сторону погодили порядок здійснення оплати:

3.5.1. Виконання робіт (надання послуг) за цим Договором оплачується клієнтом протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту підписання клієнтом та адвокатською фірмою відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), якщо інше не погоджено сторонами.

28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» та адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Грамацький і партнери» складено та підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послу) за договором № 805-22 про надання правничої (правової) допомоги від 14.06.2022, відповідно до умов якого, адвокатом надані, а клієнтом прийняті послуги, вартістю 32500, 00 грн, а саме:

- збір та підготовка доказів, складання та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви у справі № 5023/10655/11 (922/957/22);

- підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду Харківської області відповіді на відзив у справі № 5023/10655/11 (922/957/22);

- підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду Харківської області письмових пояснень у справі № 5023/10655/11 (922/957/22);

- підготовка та участь адвоката в судовому засіданні, зо відбулось 20.09.2022;

- підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду Харківської області інших заяв/клопотань з процесуальних питань: заяви від 14.07.2022, 09.08.2022, 15.09.2022. 30.09.2022;

- підготовка (складання і оформлення) та подання до Господарського суду Харківської області заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 5023/10655/11 (922/957/22).

Також, 28.10.2022 адвокатом складно детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого, вартість наданих послуг складає 32500, 00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Матеріали справи свідчать про надання адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Грамацький і партнери» послуг з правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» на суму 32500, 00 грн.

Разом з тим, відповідач у своїх запереченнях просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1000, 00 грн. В обґрунтування зазначає, що згідно детального опису робіт два адвокати (Карась Б.О. та Касьянов І.О.) складали позовну заяву 6 год. 50 хв., а відповідь на відзив - 4 год. На думку відповідача, як для професійних спеціалістів у сфері юриспруденції витрачено забагато часу на складання вищезазначених документів. У зв'язку з чим, розмір витрат на правову допомогу у розмірі 32500, 00 грн, на думку відповідача, є неспівмірний та необґрунтований.

За змістом положень ч. 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо витраченого часу на складання позовної заяви та відзиву у даній справі, адже, сторони договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.06.2022 визначили фіксований розмір гонорару - 32500, 00 грн, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Крім того, з огляду на предмет позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві у розмірі 32 500, 00 грн.

Беручи до уваги зазначене, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному додатковому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ч. 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної заяви здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 5023/10655/11 (922/957/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст додаткової постанови складено та підписано 19.05.2023.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян