Справа № 608/239/22Головуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Й.
Провадження № 22-ц/817/250/23 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
12 травня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Дідух М.Є.
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №608/239/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - опікунська ради при Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації про позбавлення батьківських прав, постановленого суддею Квятковською Л.Й., повний текст рішення складено 16 грудня 2022 року, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, опікунської ради при Святошинській районній в м.Києві державній адміністрації про позбавлення батьківських прав. В обгрунтування вимог позивачка вказала, що 21 вересня 2019 року вона та відповідач зареєстрували шлюб. В шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва шлюб розірвано, стягнуто аліменти на утримання дочки, які відповідач не сплачує. Виникла заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 12645 гривень за п'ять місяців 2021 року. ОСОБА_2 став переховуватись, телефонний зв'язок не підтримує. Просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, опікунської ради при Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Судові витрати покладено на сторони в межах ними понесених.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Чортківського районного суду від 12 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, таким що прийнято без дотримання норм матеріального та процесуального права . Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив виключно із висновку Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, який вважав за недоцільне позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .
Зазначає, що судом взято до уваги лише ту обставину, що відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, проте залишив без належної правової оцінки факти та обставини, які доводять злісне та свідоме не виконання відповідачем обов'язків батька відносно малолітньої дитини.
Суд не проаналізував та не надав оцінки наявній заборгованості відповідача за аліментам, чим формально одобрив поведінку відповідача у не забезпеченні матеріального добробуту дитини, необхідного для медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.
Вказує на те, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідач ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, а саме, покази свідків, які ствердили про відсутність спілкування між відповідачем і дитиною, що відповідач жодного разу не виявляв інтерес до розвитку дитини.
Висновок Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування - лише встановлює, що відповідач категорично проти позбавлення його батьківських прав, проте даний висновок не містить жодного аргументу на користь відповідача в частині, що зробив відповідач в інтересах дитини. Проте суд без належного дослідження та оцінці даного висновку взяв до уваги лише - категоричне заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав.
Окрім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції, відповідачем не доведено його прагнення здійснювати належне піклування за дитиною, не спростовано факту свідомого нехтування обов'язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Відзив у визначений судом термін не надійшов.
Під час розгляду справи в апеляційному суді позивачка в режимі відеоконференції підтримала вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.
Відповідач, та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору опікунська рада Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в судове засідання не з'явились повторно.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасниці справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до зміни.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 вересня 2019 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за актовим записом №1097 розірвано.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якої батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із довідкою-розрахунком АСВП 66677177 про розмір заборгованості по сплаті аліментів, виданої 23 грудня 2021 року Заставнівським відділом Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), борг по сплаті аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини усіх видів заробітку, починаючи з 29.03.2021 року згідно судового наказу №759/6287/21, виданого Святошинським районним судом м. Києва, станом на 01.01.2022 року становить 25236,00 гривень.
Згідно із висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вих. від 18.08.2022 №107-40/2883), Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначається, що батько - громадянин ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Батька дитини неодноразово було запрошено до служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з метою з'ясування його думки щодо позбавлення його батьківських, однак, листи запрошення повертались через відсутність адресата за вказаною адресою. У телефонній розмові спеціалістам Служби батько повідомив, що на теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України. Громадянин ОСОБА_2 категорично проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пред'являючи позов про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 посилалась на ті обставини, що відповідач не сплачує аліменти, по яких виникла заборгованість на загальну суму 12645 гривень за п'ять місяців 2021 року та останній став переховуватись, телефонний зв'язок не підтримує, не спілкується з дитиною, байдуже відноситься до дитини, не виховує дочку та не цікавиться її життям практично одразу ж після її народження покинув дитину у складний час пандемії, що обумовлює необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.
Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено умисного ухилення батька ОСОБА_2 від виконання його батьківських обов'язків та вважав, що позбавлення батьківських прав в даному випадку є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки, ОСОБА_2 категорично проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 та взяв до уваги те, що збереження зв'язків з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Частина 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачає підстави позбавлення батьківських прав. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини. У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Пунктом 15 Постанови від 30 березня 2007 року №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №20) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пункт 16 вказаної Постанови).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Апеляційний суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як - то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, останній продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов'язки.
При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка на підтвердження поведінки відповідача щодо невиконання батьківських обов'язків надала лише постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про заборгованість по аліментах. Однак та обставина, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, не може бути безумовною підставою для задоволення позову про позбавлення батьківськтх прав..
В матеріалах справи відсутні докази, що позивачка зверталася:
- до органів поліції про відкриття кримінального провадження щодо ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання дитини;
- до опікунської ради при Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації щодо невиконання батьківських обов'язків.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, правильно врахував висновок опікунської ради при Святошинській районній в м.Києві державній адміністрації, яким визнано за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 .
При цьому, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що він не втратив інтересу до участі у вихованні дитини та категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно дочки Дарії, що стверджується висновком Святошинської райцонної у м.Києві Державної адміністрації від 18.08.2022 року за №107-40/2883 ( а.с.60,61).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18 грудня 2008 року, заява № 39948/06).
Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам стосовно їх дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною є крайнім заходом, а вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Установивши, що відповідач заперечує проти позбавлення батьківських прав та вказує, що не втратив інтерес до участі у вихованні дочки, колегія суддів вважає правильним висновок суду про недоведеність позивачкою необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, з огляду на те, що він може бути застосований у виняткових випадках і лише у разі доведеності винної поведінки батька і коли змінити поведінку батька неможливо.
В матеріалах справи відсутні докази щодо злісного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків та умисної винної поведінки батька щодо дитини.
На думку колегії суддів, твердження позивачки, що відповідач не спілкується з дочкою, не платить аліменти на дитину, не цікавиться її життям та здоров'ям не може бути достатнім вагомим доказом для застосування крайнього заходу впливу на відповідача, який заперечує щодо позбавлення батьківських прав, мотивуючи обов'язком зміни своєї поведінки.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, натомість матеріали справи не містять доказів винної поведінки відповідача у ставленні до своїх обов'язків, як батька малолітньої дочки.
Окрім того, із висновку органу опіки і піклування - Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.08.2022 року №107-40/2883 про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що батько висловився категорично проти позбавлення його батьківських прав, а також, на засіданні комісії ОСОБА_1 повідомила, що батько дитини, перебуваючи нещодавно у відпустці, бачився із дитиною.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сама по собі заборгованість відповідача по сплаті аліментів не є обставиною, з якою норми ст.164 СК України пов'язують позбавлення відповідача батьківських прав, а тому доводи про таку заборгованість відповідача не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Апеляційний суд також вважає необгрунтованими посилання апеляційної скарги як на підставу до задоволення позову, що відповідач проживає окремо, донькою не цікавиться, оскільки судом встановлено, що між колишнім подружжям, існують конфліктні відносини, а тому сама по собі відсутність спілкування між батьком та дитиною, за таких обставин, не є підставою для вжиття крайнього заходу сімейно-правової відповідальності - позбавлення батьківських прав.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що у суді першої інстанції були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_3 , а саме: відповідач майже від народження дитини - червня 2020 року проживає окремо, не виховує її та не спілкується з нею, не піклується про дитину, про що стверджувала позивачка та свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Дані обставини не є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , за невстановлених судом обставин умисного ухилення батька від виконання своїх батьківських обов'язків, однак, така неналежна поведінка батька по відношенню до дитини не може залишатися поза увагою суду.
Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови від 30 березня 2007 року №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №20), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду, виклавши мотивувальну його частину в редакції даної постанови та доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту "попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення по виконанню батьківських обов'язків щодо виховання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ."
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покласти на учасників справи в межах ними понесених сум.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд , -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови та доповнити резолютивну частину абзацом наступного змісту: "Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення по виконанню батьківських обов'язків щодо виховання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ."
Судові витрати покласти на учасників справи в межах ними понесених сум.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 травня 2023 року.
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Костів О.З.
Храпак Н.М.