19 травня 2023 року
м. Київ
справа № 260/4933/21
адміністративне провадження № К/990/24575/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 (головуючий суддя: Калинич Я.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 (головуючий суддя: Довга О.І., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.) у справі №260/4933/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФУ в Закарпатській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 28.09.2020 №522 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій»;
зобов'язати відповідача припинити утримання переплат в розмірі 20% розміру пенсії позивача та повернути утримані на підставі рішення від 28.09.2020 №522 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій" щомісячні відрахування з пенсії.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Одночасно в ухвалі зазначено, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом буде вирішено судом у судовому засіданні.
У листопаді 2021 року від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2022, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022, задовольнив клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На виконання вимог ухвали суду від 04.10.2021 представником позивача було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. У заяві зазначає, що після тривалого отримання чергової пенсії за розміром меншої ніж йому передбачено, у липні 2021 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян ГУПФУ в Закарпатській області, де його повідомили про ситуацію, що скалась та роз'яснили рішення від 28.09.2020 №522. Позивач переконаний, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
09.11.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідач зазначив, що в ході інвентаризації було виявлено необхідність проведення перевірки достовірності довідки №211 від 29.06.2010, оскільки в окремих місяцях коефіцієнт склав 5,6. За результатами проведеної зустрічної перевірки було складено акт №4218/1 від 30.09.2019, яким зафіксовано, що дані зазначені в довідці про заробітну плату №211 від 29.06.2010, виданої ОСОБА_1 , не відповідають даним у первинних документах, які зберігаються в архіві ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», а саме завищено суму заробітної плати на суму 0,47161 грн. Зважаючи на виявлені у ході проведеної перевірки факти недостовірності даних, зазначених у довідці №211 від 29.06.2010, ГУПФУ в Закарпатській області було прийнято оскаржуване рішення від 28.09.2020 №522 про утримання надміру виплачених сум. Листом від 04.09.2020 №0700-0419-8/30946 пенсійним органом було повідомлено позивача про утримання з листопада 2020 року надміру виплачених сум пенсії у розмірі 20 % щомісячно до повного погашення. Отже, за позицією пенсійного органу, позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще з кінця 2020 року, проте до суду з цим позовом звернувся лише у вересні 2021 року, тобто з порушенням встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
15.11.2021 до суду від представника позивача надійшли письмові заперечення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у яких зазначено, що позивачем з поважних причин було пропущено строк на звернення до суду з позовною заявою, тому такий строк підлягає поновленню, оскільки лише з роз'яснення, наданого відповідачем у липні 2021 року, позивач зрозумів підстави утримання надміру виплачених сум пенсій відповідачем. Також зазначає, що лист відповідача від 04.09.2020 року не містить обґрунтування рішення та загального розміру утримання.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску такого. Суди констатували, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, а тому, позивач отримуючи пенсію з листопада 2020 року знав або повинен був дізнатися про невиплату йому територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, суди зазначили, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду. Скаржник зазначає, що несвоєчасне звернення до суду обумовлене онкологічним захворюванням позивача, а також поширенням пандемії, яка спричинена Covid-19. Лише із роз'яснень, наданих відповідачем у липні 2021 року на адвокатський запит, позивачу стали зрозумілі підстави утримання надміру виплачених сум пенсій. Просить врахувати, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, є основним джерелом існування, мають забезпечувати належний рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Наполягає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права, без врахування висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах (постанови від 26.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 у справі №201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 19.03.2019 у справі №806/1952/18, від 29.11.2019 у справі №608/957/16-а.
Також скаржник зазначає про необхідність відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Позивач оскаржує у цій справі рішення відповідача від 28.09.2020 № 522 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій», а також дії пенсійного органу з відрахування надміру виплачених сум пенсії у розмірі 20 % щомісячно до повного погашення, що спричинені цим рішенням.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною четвертою статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Правові висновки щодо порядку застосування статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 240/10663/20 та від 01.06.2022 у справі № 460/100/21.
Згідно із частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 120 КАС України, яка регламентує обчислення процесуального строку, передбачає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами 2-5 цієї статті строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Відповідно для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Проте суд першої інстанції, без визначення дати, з якої позивач почав отримувати пенсію у меншому розмірі та не встановивши період такого отримання, лише констатував, що після тривалого отримання чергової пенсії за розміром меншої ніж йому передбачено, у липні 2021 року звернувся до ГУПФУ в Закарпатській області у відділ обслуговування громадян, де його повідомили про ситуацію, що скалася та роз'яснили рішення від 28.09.2020 за №522.
Суд апеляційної інстанції не виправив цей недолік, та не встановив з якого саме дня, та протягом якого періоду, позивач отримував пенсію зменшену на суму відрахувань.
Колегія судів не ототожнює застосований судами термін «тривалого отримання» із термінами визначеними статтею 120 КАС України щодо обчислення строків, оскільки зазначена стаття не містить такого терміну як «тривалий», без визначення початку його перебігу та періоду на момент звернення до суду.
Отже суди мали встановити коли позивач почав отримувати пенсію зменшену на розмір відрахувань та який період минув з цього моменту до звернення до суду.
Зазначені вимоги не можна вважати формальними, оскільки вони визначені законом та тісно пов'язані із предметом оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом і зазначене клопотання рішенням суду було розглянуто та задоволено. Причини пропуску строку звернення до суду та підстави його поновлення також перевірялися судом апеляційної інстанції, що підтверджується із змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд може поновити пропущений з поважних причин строк звернення з адміністративним позовом, при цьому, суд оцінює докази надані позивачем на підтвердження поважності причин такого пропуску за своїм внутрішнім переконанням в залежності від обставин конкретної справи.
Зі змісту статті 50 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Отже стаття 50 Закону № 1058-IV передбачає добровільне повернення коштів та водночас не виключає примусового їх стягнення.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі - Порядок).
Як встановлено пунктом 3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо.
Зі змісту зазначених норм Закону № 1058-IV та Порядку № 6-4 вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
В оскаржуваному рішенні, із покликанням на статтю 50 Закону № 1058-IV, передбачене добровільне погашення та додатково зазначено, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно.
Отже, рішення № 522 у сукупності із статтею 50 Закону № 1058-IV передбачає не лише можливість добровільного погашення, але визначає можливість утримання коштів лише після збігу місячного терміну з моменту повідомлення позивача про прийняття цього рішення та за умови відмови останнього від добровільного виконання.
Проте судами не встановлено чи направлялося позивачу рішення № 522 та чи надавався строк на добровільне погашення надмірно виплаченої суми пенсії, також не оцінена інформація у виписці про захворювання позивача (а.с. 111) в контексті впливу стану здоров'я на дотримання строків звернення до суду.
Отже, судами зазначені обставини не встановлені та не оцінені в контексті вимог процесуального закону.
За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи їх оцінка або переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції суду першої інстанції для продовження розгляду для вчинення судом процесуальних дій відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №260/4933/21 скасувати.
Справу № 260/4933/21 направити до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
О. П. Стародуб