18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/9651/22
адміністративне провадження № К/990/35369/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Бойко О.Я.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Семенюк Г.В., Домусчі С.Д.)
у справі №420/9651/22
за позовом ОСОБА_1
до Одеського державного університету внутрішніх справ
про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 13 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеського Державного Університету Внутрішніх справ МВС України щодо нездійснення з ним остаточного розрахунку в день звільнення зі служби з Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України;
- зобов'язати Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 367,94 грн, з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. 01 серпня 2022 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
5. 05 жовтня 2022 року позивач надав заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій просив визнати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду.
6. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, адміністративний позов залишено без розгляду.
7. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 серпня 1993 року наказом ОІДСМВ № 60 о/с позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
10. 06 листопада 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України №162 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
11. 07 листопада 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України № 168 о/с позивача прийнято на посаду доцента кафедри адміністративного права та адміністративного процесу факультету №2 за контрактом.
12. 28 грудня 2015 року наказом Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України №7 о/с від 22 січня 2016 року позивач звільнений у зв'язку з прийняттям на службу до Національної поліції України.
13. Цією датою та цим же наказом №7 о/с позивач прийнятий на службу до Національної поліції України.
14. 20 вересня 2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1527 о/с (по особовому складу) призначено полковника поліції ОСОБА_1 , прибулого для подальшого проходження служби з Національної поліції України, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши посадовий оклад 2400 гривень, з 15 серпня 2017 року.
15. З 29 вересня 2017 року наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області №1564 о/с, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу).
16. У зв'язку із невиплатою індексації грошового забезпечення під час служби в період з 07 листопада 2015 року по 15 серпня 2017 року включно позивач звернувся до суду з позовом.
17. За наслідками розгляду вказаного позову рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/13494/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року, визнано протиправною бездіяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час служби в поліції за період з 07 листопада 2015 року по 15 серпня 2017 року включно та зобов'язано Одеський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період включно.
18. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/13494/21 відповідач провів виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 07 листопада 2015 року по 15 серпня 2017 року в сумі 46 193,36 грн, відповідно до платіжного доручення №770 від 02 червня 2022 року, про що листом від 07 червня 2022 року №258 повідомлено позивача.
19. Позивач 09 червня 2022 року звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року.
20. Відповідач, листом-відповіддю від 11 липня 2022 року №М-70 відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року. В обґрунтування зазначив, що нормами нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Національної поліції України не передбачено нарахування та виплату особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з пропуском встановленого місячного строку, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України та не навів належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку.
22. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся 02 червня 2022 року, тому перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 03 червня 2022 року (наступний день за днем здійснення виплати, остаточного розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк відповідно 03 липня 2022 року.
23. Із вказаним позовом позивач звернувся до суду 13 липня 2022 року, тобто з пропуском встановленого КАС України місячного строку для відповідного звернення.
24. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем місячного строку, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
25. Однак, вказав на помилковість висновку суду щодо встановлення дати, з якої необхідно рахувати початок перебігу такого строку, оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідач здійснив 06 червня 2022 року, а не 02 червня 2022 року, як зазначив суд першої інстанції.
26. Тому, перебіг строку звернення до суду розпочався 07 червня 2022 року (наступний день за днем здійснення виплати, розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк, відповідно, 07 липня 2022 року. Натомість, позивач звернувся з вказаним позовом до суду лише 13 липня 2022 року.
27. Що ж стосується належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем таких не надано, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
28. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними рішенням судів попередніх інстанцій, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права.
29. Скаржник не погоджується з висновками судів щодо обрахунку строку звернення до суду з позовом та стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам щодо обрахунку такого строку з моменту отримання відповіді про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не з моменту проведення розрахунку.
30. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки вказаним обставинам, не з'ясували, чи була у нього можливість знати з яких складових грошового забезпечення складається сума у розмірі 46 193,36 грн, чи включено до цієї суми нарахування середнього заробітку за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів. Лише після отримання остаточної відповіді 11 липня 2022 року йому стало відомо, що відповідач добровільно виплачувати належну йому заробітну плату відмовляється.
31. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що через свій пригнічений стан він як інвалід ІІ групи постійно потребує догляду лікаря та прийняття ліків, а тому не звертав уваги, що строк відраховується з виплати яка проведена 06 червня 2022 року.
32. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки, що на території України введений воєнний стан, у зв'язку з чим в місті Одесі постійно тривають тривоги, а тому Одеський окружний адміністративний суд та Одеський Державний університет Внутрішніх справі МВС України працювали не кожного дня. У зв'язку з чим, позивач був позбавлений об'єктивної можливості звернутися до суду в місячний термін як зазначають суди попередніх інстанцій, який сплинув 07 червня 2022 року. Хоча позивач звернувся до суду 13 липня 2022 року з невеликим проміжком часу - п'ять днів.
33. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
34. Зазначив, що доводи позивача про відлік строку на звернення до суду у цій справі слід обраховувати з моменту отримання позивачем відповіді відповідача 11 липня 2022 року про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку є хибними, оскільки процедура досудового вирішення спору у справах щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби чинним законодавством не передбачена. Тому суди обґрунтовано відхилили таке посилання позивача.
35. Звертає увагу також і на те, що позивач сформулював свої позовні вимоги як визнання бездіяльності протиправною, а не оскаржував надану йому відмову. Тому розцінює це як підтвердження того, що при зверненні до суду позивач усвідомлював характер спірних правовідносин та пов'язував порушення свого права не з наданою йому 11 липня 2022 року відповіддю, а з тим що виплати, на які він розраховував, не надійшли йому під час остаточного розрахунку, який, як було з'ясовано в ході розгляду справи, відбувся 06 червня 2022 року.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
37. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
38. Спірні правовідносини у справі склались з приводу виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.
39. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання строку звернення до суду з вказаним позовом.
40. Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
41. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
42. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
43. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
44. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
45. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
46. Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
47. Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
48. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
49. Відповідно до положення статті 122 КАС України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
50. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
51. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України, і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
52. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Одеського Державного Університету Внутрішніх справ МВС України щодо нездійснення з ним остаточного розрахунку в день звільнення зі служби з Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України та зобов'язати нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2017 року по 02 червня 2022 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 367,94 грн, з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
53. Водночас на етапі звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 не просив поновити строк звернення до суду, вважаючи, що позов подається в межах процесуального строку, оскільки відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався, або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орна, з вини якого сталася затримка виплати, всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
54. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження у справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
55. 01 серпня 2022 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
56. Як обумовлено частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
57. За змістом частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
58. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
59. Суд першої інстанції, встановивши після відкриття провадження, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у статтях 160, 161 цього Кодексу, ухвалою від 29 вересня 2022 року залишив її без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
60. На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції позивач подав заяву, в якій просив визнати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що строк звернення до суду не пропущений та має відраховуватись з дати отримання документів для визначення реального (очікуємого) розміру заробітної плати позивача, відмови у добровільній виплаті середнього заробітку, а саме від дати отриманої відповіді відповідача від 11 липня 2022 року №М-70. Одночасно зазначив, що внаслідок дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який закінчився 31 травня 2022 року, у нього була обмежена можливість для отримання необхідних документів та звернення до державних установ. Також звернув увагу, що запровадження воєнного стану на певній території України є однією з поважних причин для поновлення процесуальних строків.
61. Оцінивши наведені у поданій позивачем заяві підстави пропуску процесуального строку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не зазначив жодних обставин, які унеможливлювали його звернення до суду в період з 03 червня 2022 року по 03 липня 2022 року.
62. Що стосується посилань позивача на частину четверту статті 122 КАС України, то суд першої інстанції вказав на відсутність підстав до застосування положень наведеної норми, оскільки процедура досудового вирішення спору у справах щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби чинним законодавством не передбачена. У зв'язку з цим, відсутні підстави розраховувати строк звернення до суду з моменту отримання позивачем відмови відповідача у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні.
63. Крім того, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість посилань позивача на встановлення карантину на території України та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також введення воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року, оскільки позивачем не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на обов'язок своєчасного подання позовної заяви.
64. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся 02 червня 2022 року, тому перебіг строку звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, розпочався 03 червня 2022 року (наступний день за днем здійснення виплати, остаточного розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк відповідно 03 липня 2022 року.
65. З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 13 липня 2022 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, місячний строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду не навів та не довів, у зв'язку з чим залишив позовну заяву без розгляду.
66. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
67. При цьому, вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо встановлення дати, з якої необхідно здійснювати відлік початку перебігу такого строку, посилаючись на те, що відповідно до платіжного доручення №770 від 02 червня 2022 року відповідачем на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 сплачено суму 46 193, 36 грн, призначення платежу: « 1001080;2112; випл.індекс.г/з за пер. 07.11.2015 по 15.08.2017 зг. ріш. суду сп.№420/13494/21 від 20.10.21» (а.с.17). Вказане платіжне доручення №770 від 02 червня 2022 року одержано банком 03 червня 2022 року, проведено та сплачено банком 06 червня 2022 року.
68. Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період з 06 червня 2022 року по 07 червня 2022 року, на вказаний рахунок 06 червня 2022 року зараховано суму 46 193, 36 грн, призначення платежу: « НОМЕР_3 ;2112; випл.індекс.г/з за пер. 07.11.2015 по 15.08.2017 зг. ріш. суду сп.№ 420/13494/21 від 20.10.21» (а.с.115).
69. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено саме 06 червня 2022 року, а не 02 червня 2022 року, як помилково встановив суд першої інстанції.
70. Враховуючи те, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено 06 червня 2022 року, а позивач звернувся до суду з вказаним позовом 13 липня 2022 року, то позов поданий позивачем з пропуском місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
71. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на непослідовну позицію позивача щодо визначення дати остаточного розрахунку. Зокрема, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що дізнався про остаточний розрахунок 09 червня 2022 року з листа-відповіді відповідача від 07 червня 2022 року №258 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/13494/21 (а.с.2). Водночас, в позовній заяві (а.с.6), позивач вказав, що остаточний розрахунок з ним було здійснено 02 червня 2022 року, оскільки на його поточний рахунок відповідачем сплачено 46 193, 36 грн на виконання судового рішення у справі №420/13494/21 від 21 жовтня 2021 року. Натомість в апеляційній скарзі позивач зазначив, що виплату ним отримано 06 червня 2022 року на банківський рахунок.
72. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.
73. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
74. Верховний Суд, розглядаючи спори за схожих фактичних обставин, що й у цій справі, в частині строків звернення до суду з позовом неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22 квітня 2020 року у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
75. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
76. Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
77. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
78. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
79. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
80. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
81. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
82. Обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, наведені ним у заяві про усунення недоліків, яка подана на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, а також зазначені ним в апеляційній скарзі, про які йдеться і в касаційній скарзі, належним чином оцінені судами попередніх інстанцій та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності.
83. У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких інших обставин і не надає відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом.
84. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що позивач пропустив встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду не надано, у зв'язку з чим залишив позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
85. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
86. Інші доводи та міркування, викладені в касаційній скарзі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
87. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
88. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі №420/9651/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду