18 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1126/23 пров. № А/857/4851/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (суддя Дмитрук В.В., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/1126/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови від 27.09.2021 ВП №66939204 про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що аналіз статей 26,27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Вважає, що при винесені спірної постанови від 27.09.2021 по ВП № 66939326 державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому, вважає, що постанова є законною та скасуванню не підлягає. Також зазначає, що нормами чинного Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 2016 року, добровільне виконання рішення суду немайнового характеру протягом 10 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження не є підставою несплати виконавчого збору.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку відхилити.
Протокольною ухвалою суду від 11.05.2023 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Другого ВДВС у місті Луцьку перебувало виконавче провадження №66939204 від 27.09.2021 з примусового виконання виконавчого листа №161/19415/20 від 24.03.2021 Луцького міськрайонного суду Волинської області щодо вселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Державним виконавцем 27.09.2021 на підставі заяви стягувача від 24.09.2021 про примусове виконання рішення винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/19415/20 від 24.03.2021, якою також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12 000,00 грн (а.с.17).
Також, 27.09.2021 державним виконавцем, на підставі ст. 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження”, в зв'язку з поданням стягувачем заяви від 24.09.2021, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи, що підлягає стягненню за виконавчим документом, що складає 12 000,00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника суму мінімальних витрат в розмірі 169,00 грн.
Згідно акту державного виконавця від 28.09.2021 встановлено: при виході за адресою АДРЕСА_2 , двері до помешкання ніхто не відчинив (а.с.22).
З акту державного виконавця від 06.10.2021 вбачається, що за усною домовленістю та попереднім узгодженням дати - 06.10.2021, здійснено виїзд для проведення перевірки виконання рішення суду про вселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_1 . За присутності боржника ОСОБА_1 та його згоди, представник стягувача (за довіреністю) Шостак М.Б., перевірив доступ до квартири шляхом відкриття вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 . Перевіривши безперешкодний доступ до квартири та кімнати, представник стягувача ОСОБА_3 , зобов'язався повідомити державного виконавця про вселення стягувача у трьохденний термін. Боржник зобов'язався не перешкоджати вселенню стягувача.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, представник стягувача у поясненнях від 06.10.2021 зазначив, що ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , йому передав ОСОБА_2 , для здійснення вселення його в квартиру. Після перевірки з'ясовано, що ключ від вхідних дверей та ключ внутрішньої кімнати стягувача, відкриває замки цих дверей (а.с.25).
ОСОБА_1 не погоджуючись з оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору звернувся в суд з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки в межах виконавчого провадження №66939204 державний виконавець не вчиняв заходів примусового виконання рішення про вселення стягувача, оскільки рішення виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, а отже, спірна постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII, відтак підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1404-VIII) зокрема, передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5, 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проаналізувавши наведені норми апеляційний суд приходить до висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання, яке державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження зобов'язаний вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №66939326 відкрите з примусового виконання виконавчого листа № 161/19415/20 виданого від 4.03.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про вселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Колегія суддів зазначає, що вказаний виконавчий лист не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, а оскаржувана постанова винесена державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2021 року ВП №66939204 та визначена державним виконавцем сума виконавчого збору 12 000,00 грн відповідає двом мінімальним розмірам заробітної плати.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доказів виконання виконавчого листа № 161/19415/20 виданого 24.03.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про вселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартиру АДРЕСА_1 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2021 року позивачем не надано та виконавцем при примусовому виконанні рішення про вселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартиру АДРЕСА_1 не встановлено.
Окрім цього колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Враховуючи все викладене вище колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 27.09.2021 року ВП № 66939204 прийнята у строк та в порядку, що встановлені статтями 13, 26 та 27 Закону України «Про виконавче провадження», тому скасуванню не підлягає.
Оскільки постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є правомірною, то відсутні також підстави для стягнення судових витрат з відповідача в користь позивача.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 140/1126/23 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 19.05.2023