15.05.2023 Справа №607/23248/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Кужель К.С., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , просить в порядку поділу майна подружжя, а саме автомобіля Chevrolet Aveo, 2006 р.в., автомобіля Chevrolet Aveo, 2005 р.в., автомобіля Dawoo Lanos, 2007 р.в., причепа ПГМФ, 2012 р.в., автомобіля ВАЗ 21.05.1990 р.в., стягнути з ОСОБА_3 в її користь 191258 грн вартості їх часток.
Позов мотивовано тим, що за час шлюбу подружжя набули у власність вказані автомобілі. Вже після розірвання шлюбу, відповідач відчужив без її згоди автомобілі Chevrolet Aveo, 2006 р.в., Chevrolet Aveo, 2005 р.в., Dawoo Lanos, 2007 р.в. В порядку поділу майна просить стягнути в її користь половину вартості автомобілів.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09 червня 2022 року по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження зупинено.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 05.05.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справи до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідач позов визнала частково. Просила не включати до розподілу автомобіль ВАЗ, а причеп передати в рахунок поділу майна позивачці.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.03.2000, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/20793/20 від 02.02.2021, шлюбні відносини фактично припинені з 12.01.2021.
У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій встановлена друга група інвалідності довічно, причина - інвалідність з дитинства з ураженням ОРА, яку доглядає позивачка.
Як видно з інформації Головного сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС), станом на 10.11.2020 за ОСОБА_3 були зареєстровані такі транспортні засоби: автомобіль Chevrolet Aveo, 2006 р.в., об'єм двигуна 1500 см.куб, дата реєстрації 20.03.2019, автомобіль Chevrolet Aveo, 2005 р.в., об'єм двигуна 1500 см.куб, дата реєстрації 17.11.2015, автомобіль Dawoo Lanos, 2007 р.в., об'єм двигуна 1500 см.куб, дата реєстрації 08.04.2014, причеп ПГМФ, 2012 р.в., дата реєстрації 26.01.2013, автомобіль ВАЗ 2105, 1990 р.в., об'єм двигуна 1300 см.куб, дата реєстрації 31.03.2004.
Відповідно до відповіді Головного сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) від 09 вересня 2021 року, станом на 09.09.2021 за ОСОБА_3 зареєстровані транспортні засоби: причеп ПГМФ, 2012 р.в., дата реєстрації 26.01.2013, автомобіль ВАЗ 2105, 1990 р.в., об'єм двигуна 1300 см.куб, дата реєстрації 31.03.2004.
Згідно відповіді Головного сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) від 22 березня 2022 року, автомобіль Dawoo Lanos, 2007 р.в., об'єм двигуна 1500 см.куб, який належав ОСОБА_3 перереєстровано на нового власника 05.01.2021, автомобіль Chevrolet Aveo, 2005 р.в., об'єм двигуна 1500 см. куб, який належав ОСОБА_3 перереєстровано на нового власника 03.03.2021, автомобіль Chevrolet Aveo, 2006 р.в., об'єм двигуна 1500 см.куб, який належав ОСОБА_3 перереєстровано на нового власника 23.06.2021.
Згідно висновку експерта Тернопільського відділення КНІДСЕ за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 20.03.2023 №993/22-22:
- встановити ринкову вартість автомобіля Chevrolet Aveo, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , 2006 року випуску, з об'ємом двигуна 1.5л, дата реєстрації автомобіля за ОСОБА_3 20.03.2019, станом на час проведення експертизи не видається за можливе через відсутність вихідних даних про особливості його стану. Однак, за умови відповідності усіх особливостей фактичного стану автомобіля середньостатистичним характеристикам (показникам) звичайного робочого стану автомобіля, його середня ринкова ціна буде дорівнювати його ринковій вартості та може складати 124132,11 грн;
- встановити ринкову вартість автомобіля Chevrolet Aveo, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , 2005 року виписку, з об'ємом двигуна 1.5л, дата реєстрації автомобіля за ОСОБА_3 17.11.2015, станом на час проведення експертизи не видається за можливе через відсутність вихідних даних про особливості його стану. Однак, за умови відповідності усіх особливостей фактичного стану автомобіля середньостатистичним характеристикам (показникам) звичайного (нормального) робочого стану автомобіля, його середня ринкова ціна буде дорівнювати його ринковій вартості та може складати 103726,83;
- встановити ринкову вартість автомобіля Daewoo Lanos, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_3 , 2007 року випуску, з об'ємом двигуна 1.5л, дата реєстрації автомобіля за ОСОБА_3 08.04.2014, станом на час проведення експертизи не видається за можливе через відсутність вихідних даних про особливості його стану. Однак, за умови відповідності усіх особливостей фактичного стану автомобіля середньостатистичним характеристикам (показникам) звичайного робочого стану автомобіля, його середня ринкова ціна буде дорівнювати його ринковій вартості та може складати 100359,84 грн;
- встановити ринкову вартість автомобіля ВАЗ 2105, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_4 , 1990 року випуску, з об'ємом двигуна 1300 см.куб., дата реєстрації автомобіля за ОСОБА_3 - 31.03.2004, станом на час проведення експертизи не видається за можливе через відсутність вихідних даних про особливості його стану. Однак, за умови відповідності усіх особливостей фактичного стану автомобіля середньостатистичним характеристикам (показникам) звичайної (нормального) робочого стану автомобіля, його середня ринкова ціна буде дорівнювати його ринковій вартості та може складати 34370,00 грн.
- ринкова вартість причепу легкового марки, моделі ПГМФ 8304, номер шасі НОМЕР_5 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , дата реєстрації 26.01.2013р., на час проведення експертизи, становить 13217,50 грн.
Допитана в судовому засіданні експерт підтримала висновок, пояснила, що при визначенні вартості автомобілів, вона враховувала, що вказані автомобілі використовувалися для таксі, зокрема, при порівняльному піході також бралися автомобіля, які використовувалися як таксі.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
У силу статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 57 Сімейного кодексу України визначено майно, яке є особистою приватною власністю чоловіка, дружини, таким є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Конструкція норми статті 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18, від 29 січня 2020 року у справі № 463/5183/17-ц провадження № 61-19271св19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-3037цс15 вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами нажите, серед іншого, таке майно: автомобіль Chevrolet Aveo, 2006 р.в., автомобіль Chevrolet Aveo, 2005 р.в., автомобіль Dawoo Lanos, 2007 р.в., причеп ПГМФ, 2012 р.в., автомобіля ВАЗ 2105, 1990 р.в.
Все вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуто за час шлюбу, сторонами не спростована презумпція спільності.
Разом з тим, як встановлено судом, після фактичного припинення подружніх відносин позивач відчужив автомобілі Chevrolet Aveo, 2006 р.в., Chevrolet Aveo, 2005 р.в., Dawoo Lanos, 2007 р.в., як стверджує позивачка, без її згоди.
Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.
За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 8 квітня 2015 року № 6-7цс15.
Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року, справа № 127/7029/15-ц, відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17.
Тому, враховуючи те, що судом встановлено, що відповідачем без згоди позивачки відчужено автомобілі Chevrolet Aveo, 2006 р.в., Chevrolet Aveo, 2005 р.в., Dawoo Lanos, 2007 р.в., які є спільною сумісною власністю подружжя, зважаючи на те, що частки подружжя у спільній власності є рівними, то позивачка має право на грошову компенсацію 1/2 вартості транспортних засобів виходячи з їх вартості на час розгляду справи, визначеної згідно висновку експерта Тернопільського відділення КНІДСЕ від 20.03.2023 №993/22-22, відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля Chevrolet Aveo, 2006 р.в. може становити 124132,11 грн, автомобіля Chevrolet Aveo, 2005 р.в. 103726,83 грн, автомобіля Dawoo Lanos, 2007 р.в. 100359,84 грн.
Тому право позивачки підлягає судовому захисту, шляхом стягнення з відповідача ((124132,11+103726,83+100359,84)/2) 164109,39 грн.
Крім того, за час шлюбу був придбаний автомобіль ВАЗ 2105, 1990 р.в. та причеп ПГМФ, 2012 р.в.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц; від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц; від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19.
Зважаючи на те, що автомобіль ВАЗ та причеп зареєстровані за відповідачем, автомобіль ВАЗ не був наданий для огляду експертом (зі слів позивача - розукомплектований), а причеп перебуває у користуванні ОСОБА_3 , позивачкою не використовується, є неподільною річчю, беручи до уваги інтереси подружжя, наявність на утриманні позивачки доньки з інвалідністю, тому суд доходить висновку, що поділ вказаних транспортних засобів, які є спільним майном подружжя, слід здійснити шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23793,75 ( НОМЕР_7 ) грн вартості належної їй 1/2 частки.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що автомобіль ВАЗ слід виключити із розподілу майна, яке є у спільній власності подружжя, у зв'язку із тим, що він розукомплектований. Так, як видно із матеріалів справи, вказаний автомобіль зареєстрований за позивачем. Даних про його офіційну утилізацію суду не надано, як і те, що вказаний автомобіль розукомплектований, та в який час. При цьому, експерт, допитаний в судовому засіданні, який оглядав надані відповідачем залишки, не зміг підтвердити, що це саме цей автомобіль. Не надано відповідачем також і доказів іншої вартості автомобіля, ніж середня ринкова, яка визначена експертом.
Отже, з відповідача в користь позивача в порядку поділу спільного майна подружжя слід стягнути 187903,14 грн. (164109,39+23793,75).
Тому, позов підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позов задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивачки 21897,32 грн за проведення судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 116).
Крім того, зважаючи на те, що судом відстрочено сплату судового збору позивачкою, з відповідача в користь держави слід стягнути 1879,03 грн судового збору.
Керуючись статтями 4,5,12,13, 81, 223, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 187903 гривень 14 копійок грошової компенсації ідеальної частки автомобілів Chevrolet Aveo, 2006 р.в., автомобіля Chevrolet Aveo, 2005 р.в., автомобіля Dawoo Lanos, 2007 р.в., автомобіля ВАЗ 2105, 1990 р.в., та причепа ПГМФ, 2012 р.в.
В порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 2105, 1990 р.в., об'єм двигуна 1300 см. куб та причеп ПГМФ, 2012 р.в.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 21897 гривень 32 копійки судових витрат по оплаті судової експертизи.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави 1879,03 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , останнє відоме місцем проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2023 року.
Головуючий суддяВ. М. Позняк