18.05.2023 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Ференц Р.І.,
секретар судового засідання - Матківська Р.Р.,
Справа № 458/323/23
Провадження №2/458/115/2023
за участі учасників цивільного провадження:
позивачка ОСОБА_1 не прибула,
відповідач ОСОБА_2 не прибув,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки, ОСОБА_3 не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Самбірського району Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
31.03.2023 року в Турківський районний суд Львівської області звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в якій просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до закінчення ним навчання, починаючи стягувати від дня пред'явлення позовної заяви до суду і до припинення навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_4 передана дана справа.
Предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Вимогами ст.28 ЦПК України передбачено право вибору позивача в позовах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Суд враховує позицію позивача, який в своїй заяві посилається на ч.1 ст.28 ЦПК України і вважає, що його справа повинна розглядатися за правилами альтернативної підсудності і за його вибором.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року, затвердженого Законом України № 2738-IX від 16.11.2022 року, строк дії воєнного стану було продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України №2915-IX від 07.02.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 19.02.2023 на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженого Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год 30 хв 20.05.2023 на 90 діб (до 18.08.2023).
У зв'язку з вище вказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області суду Львівської області і, оскільки ст.23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.
Позиція особи, яка подала позов.
Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 07.02.2006 року вона з відповідачем розлучилися. Від цього шлюбу у них з відповідачем є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який змінив ім'я на ОСОБА_3 . З відповідачем проживають окремо. Станом на сьогоднішній день вона перебуває у іншому шлюбі та, відповідно, змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 ». Рішенням Братського районного сулу Миколаївської області від 14.06.2005 року з відповідача ОСОБА_2 ухвалено стягнути аліменти на її користь на утримання їхнього сина. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досяг повноліття, проте він продовжує навчатися у Львівському національному університеті імені Івана Франка, денна форми навчання за спеціальністю - середня освіта «Географія». Термін навчання з 01.09.2022 року по 30.06.2026 року. Навчається на державній формі навчання. На даний час ОСОБА_3 проживає з нею, він не одружений і не працює, так як проходить навчання. Потребує матеріальної підтримки. Просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до закінчення ним навчання, починаючи стягувати від дня пред'явлення позовної заяви до суду і до припинення навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років.
В судові засідання позивачка не з'явилася, в позовній заяві просила справу розглянути без її участі за наявними у справі матеріалами, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Позиція відповідача.
Відповідач не забезпечив самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями, клопотань на адресу суду не надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив.
Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки.
В судові засідання третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, ОСОБА_3 , не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі за наявними у справі матеріалами, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивачем 31.03.2023 року подано позовну заяву.
19.04.2023 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області позивачкою подано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
19.04.2023 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.
Відповідач відзиву та документів до суду не надсилав, письмових пояснень з приводу позовних вимог не надав, заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надсилав.
Процесуальні дії у справі.
04.04.2023 року відповідно до ч.ч.6, 7 ст.187 ЦПК України судом отримано відповідь з виконавчого органу реєстрації місця проживання та перебування особи, в компетенцію якого входить реєстрація місця проживання фізичних осіб, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 10.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення. Сторонам роз'яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами. Залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, ОСОБА_3 .
Судові засідання про справі призначалися 27.04.2023 року, 15.05.2023 року, 18.05.2023 року.
Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім'я.
Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно вимог ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному ст.129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
18.05.2023 року у справі постановлено ухвалу, якою призначено провести заочний розгляд справи.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.
Відповідач ОСОБА_2 є батьком третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Братського районного управління юстиції Миколаївської області, 22.10.2004 року серія НОМЕР_1 та свідоцтвом про зміну імені, виданим Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 22.12.2018 року серія НОМЕР_2 .
Згідно рішення Братського районного суду Миколаївської області від 14.06.2005 року з відповідача на утримання позивачки стягувалися аліменти щомісячно в розмірі заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.
З довідки Львівського національного університету імені Івана Франка від 26.12.2022 року №4750 ОСОБА_3 , 2004 року народження навчається на 1 курсі денного відділення географічного факультету, строк закінчення закладу освіти - 30.06.2026 року.
Позивачка як на підставу своїх позовних вимог вказує на невиконання відповідачем його обов'язку як батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що передбачено ст.199 ЦПК України.
Відтак суд встановив, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем його обов'язку як батька утримувати до досягнення двадцяти трьох років свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.
Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивачки на обґрунтування заявлених вимог, суд вирішує дану справу з врахуванням наступних мотивів та норм права.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України, а саме Главою16 Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання.
Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 СК України.
Так, у відповідності до норм ст.199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з положеннями ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Також згідно зі ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 СК України.
Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Враховуючи надані сторонами матеріали та докази, а також встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що відповідач здатний надавати матеріальну допомогу синові, який продовжує навчання.
Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже суд встановив, що третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, по справі продовжує навчання і в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
В силу положень ст.199 СК України сторони по справі мають обов'язок утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Повнолітній ОСОБА_3 проживає з матір'ю, неодружений, не працює, оскільки навчається.
Відповідач не виконує свого обов'язку з утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів відповідно до ст.199 СК України і стягнення таких в судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідач має можливість матеріально утримувати сина під час навчання, оскільки він є працездатною особою, не є особою з інвалідністю, інших аліментних зобов'язань, окрім тих, які ним сплачувалися на користь позивачки - не має.
Доказів того, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суду не представлено.
При визначенні суми, яку потребує дитина відповідача на період навчання суд враховує обставини, визначені в ст. 182 СК України, а саме стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, розмір прожиткового мінімуму, який існує в державі для працездатних осіб на час винесення судом рішення.
Також суд враховує розмір ймовірної вартості витрат на навчання, оплату переїзду до місця навчання та у зворотному напрямку; на засоби індивідуальної гігієни, на харчування та на одяг дитини, ту обставину, що дитина відповідача, як повнолітня особа, повинна і самостійно приймати заходи до власного матеріального забезпечення.
При вирішенні даного спору судом враховано роз'яснення, які надані в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, де передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17.04.2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Суд не може самостійно вийти за межі позовних вимог. Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у частці від заробітку, що не суперечить нормам Сімейного кодексу, тому, на думку суду, позов в частині стягнення аліментів в частці від заробітку підлягає задоволенню.
Суд при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги положення ст.182 СК України, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина.
Беручи до уваги те, що третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки, по справі продовжує навчання, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач не виконує обов'язку щодо утримання, як такої, що навчається, те, що відповідач не надав суду доказів, що він є непрацездатною особою чи те, що на його утриманні є інші непрацездатні особи і не заперечив отримання ним стабільного, регулярного доходу, не повідомив про те, що він немає можливості надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, суд з урахуванням всіх обставин справи та положень закону, зокрема вимог ст.182 СК України, дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений позивачем в розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) щомісячно є обґрунтований, справедливий, необхідний та достатній для забезпечення належного утримання повнолітнього ОСОБА_3 , який продовжує навчання.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подана заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, зважаючи на те, що позивачкою доведені обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.
Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).
Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п'ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.
Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов'язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору.
Таким чином, з урахуванням задоволених вимог позивачки на відповідача покладаються судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн. за подання позовної заяви позивачкою, які на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,258-259,263-265,268,272,273 ЦПК України, ст.ст.182,198,191-201 СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 , аліменти на утримання, повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такому, що продовжує навчання, у розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31.03.2023 року і до припинення ним навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 ,
місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий 23.06.2009 року Братським РВ УМВС України в Миколаївській області.
Відповідач: ОСОБА_2 ;
місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 , виданий 23.03.1998 року Вознесенським РВ УМВС України в Миколаївській області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки: ОСОБА_3 ;
місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_6 , паспорт громадянина України № НОМЕР_7 , виданий 25.01.2023 органом 4640.
Судове рішення складено 18.05.2023 року.
Суддя Р.І. Ференц