18 травня 2023 року Справа № 160/7133/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення, -
07 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке викладене у формі листа № 23/М-3224-5532 від 23 березня 2023 року щодо відсутності у ОСОБА_1 за наданими документами права на перетинання державного кордону, для продовження навчання.
Позивач мотивує позовні вимоги протиправністю спірного рішення, оскільки відповідачу були надані всі документи, що дають право на перетин державного кордону України як студенту очного відділення у Варшавському Університеті менеджменту Collegium Humanum. При цьому, Адміністрація Державної прикордонної служби України в розпорядженні щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих роз'яснила, що обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) та підтверджуючими документами для цієї категорії осіб можуть бути довідки про відстрочку, видані військкоматами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, вказав, що Листами Адміністрації Держприкордонслужби №23/Б-3021-4563 від 10.03.2023 року та № 23/М-3224-5532 від 23.03.2023 було надано чітку, вичерпну та обґрунтовану відповідь, відповідно до якої було роз'яснено норми Законів, які регулюють відповідні питання, а також було зазначено, що подані разом із зверненням копії документів не дають позивачу права на перетин кордону під час дії на території України особливого періоду - воєнного стану. Окремо звернув увагу на те, що надання дозволу на перетинання державного кордону України перебуває за межами повноважень Адміністрації Державної прикордонної служби України, а уповноваженими особами на здійснення пропуску осіб через Державний кордон України є саме посадові особи відповідного прикордонного загону. Зауважив, що рішення про відмову в перетині державного кордону має одноразовий характер (акт індивідуальної дії), тобто при перетинанні державного кордону України громадянином України, у разі наявності документів, які надають право на перетинання державного кордону України у віковій категорії 18-60 років, така особа буде оформлена на перетинання державного кордону України в загальному порядку без скасування попередніх (в разі їх наявності) рішень про відмову в перетинанні державного кордону України, а наявність рішення про відмову в праві перетину кордону громадянину України, який досяг 16-річного віку, жодним чином не створить позивачу перешкод для перетину державного кордону України за наявності на те законних підстав.
Також відповідач зазначив, що позивач є військовозобов'язаним, який має право на відстрочку від призову на строкову військову службу відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому він належить до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач вважає, що наявність у позивача права на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону для виїзду з України, оскільки в силу положень пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, таким правом в умовах воєнного стану позивач не наділений.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2022 року закінчив Університет митної справи та фінансів, здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти бакалавр, що підтверджується копією ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 10.07.2022 року.
01.08.2022 року позивач вступив на навчання за програмою підготовки магістрів до Університету менеджменту Collegium Humanum, який розташований у Республіці Польща, вул. Монюшкі, 1-А, 00-014 Варшава, на підтвердження чого навчальний заклад направив на адресу позивача довідку про зарахування на навчання від 01.08.2022.
01.08.2022 року Університетом менеджменту Collegium Humanum надано довідку, згідно з якою навчальним закладом підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно є студентом очного відділення у Варшавському Університеті менеджменту Collegium Humanum.
01.08.2022 року між Варшавським Університетом менеджменту Collegium Humanum і позивачем було укладено договір про порядок надання освітніх послуг №25732, на виконання якого позивачем було сплачено грошові кошти на особовий рахунок навчального закладу.
Також, на підтвердження того, що позивач є студентом Університету менеджменту Collegium Humanum, йому було видано студентський квиток.
11.08.2022 року Університетом менеджменту Collegium Humanum було надано довідку, якою навчальним закладом підтверджено, що ОСОБА_3 (рік народження: 2000, паспорт НОМЕР_2 , дійсний до: 24.03.2027) дійсно є студентом очного відділення у Варшавському Університеті менеджменту Collegium Humanum. Період навчання за програмою підготовки магістрів: з 1 жовтня 2022 року до 30 червня 2024 року.
07.09.2022 року Соборним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки позивачу видана довідка № 4176 для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти. Згідно з якою позивач відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», має право на відстрочку від призову на строкову віськову службу та заперечень щодо виїзду позивача з України у встановлений порядку для продовження навчання за кордоном не має. Довідка дійсна протягом 6 місяців з дати видачі.
Як зазначив позивач, після отримання всіх необхідних документів, ним була здійснена спроба перетину державного кордону для виїзду за кордон для продовження навчання, проте в перетині кордону України прикордонником йому було в усній формі відмовлено, з посиланням на відсутність у позивача такого права. Жодного письмового рішення працівниками прикордонного контролю позивачу надано не було, натомість було запропоновано ознайомитись із чинним законодавством.
03.10.2022 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з листом, в якому просив посприяти у реалізації його права на освіту та звернутись до Державної прикордонної служби України з проханням надати йому дозвіл на перетин державного кордону України для подальшого навчання у Варшавському Університеті. Разом із заявою позивачем були наданні наступні документи: копія довідки про зарахування на навчання до Варшавського Університету менеджменту Collegium Humanum, який розташований у Польській Республіці, вул. Монюшкі, 1-А, 00-014 Варшава на мові: оригінала та з нотаріально засвідченим перекладом; копія довідки Варшавського Університету менеджменту Collegium Humanum від 01.08.2022; копія довідки Варшавського Університету менеджменту Collegium Humanum від 11.08.2022; копія договору про порядок надання Освітніх послуг № 25732 на мові оригінала та з нотаріально засвідченим перекладом; копія квитанції про оплату навчання згідно договору про порядок надання освітніх послуг №25732, копія студентського квитка, відповідно до якого ОСОБА_4 є студентом Варшавського Університету менеджменту Collegium Humanum мовою оригіналу та з нотаріально засвідченим перекладом, копія посвідчення про приписку до призовної дільниці, копія довідки, виданої територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти, копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_5 , копія диплома бакалавра з додатками на ім'я ОСОБА_6 .
Вказане звернення Міністерство освіти і науки України направило на опрацювання Голові Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 25.10.2022 року повідомила, що не приймає рішень про надання дозволу на перетин державного кордону, про відмову в його перетині чи про заборону виїзду з України особам. Згідно з вимогами Закону України «Про прикордонний контроль», рішення про надання дозволу на перетин державного кордону на виїзд з України (відмову у перетині державного кордону) приймається безпосередньо в пункті пропуску відповідно до вимог законодавства, що регламентує порядок виїзду за кордон громадян України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану та після вивчення документів, що підтверджують наявність (відсутність) підстав для надання такого дозволу.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2023 року Соборним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки позивачу видана довідка № 827 для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти. Згідно з якою позивач відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», має право на відстрочку від призову на строкову віськову службу та заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має. Довідка дійсна протягом 6 місяців з дати видачі.
З метою захисту порушеного права, та перетину кордону для продовження навчання, позивач звернувся до народного депутата України ОСОБА_7 .
07.03.2023 року (вих.№435/07-03-23) народний депутат України ОСОБА_8 звернувся з депутатським зверненням до Голови Державної прикордонної служби України, в якому просив: у межах повноважень, наданих законом, розглянути звернення ОСОБА_1 ; у межах повноважень, наданих законом, розглянути питання забезпечення ОСОБА_1 можливості перетнути державний кордон України з необхідним пакетом документів, та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду; повідомити, чи дозволяють документи, надані ОСОБА_1 у вигляді додатків до його звернення, перетнути йому державний кордон України у зв'язку із навчанням у Варшавському Університеті менеджменту Collegium Humanum.
За результатами звернення народного депутата України ОСОБА_7 , Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 10.03.2023 року №23/Б-3021-4563 повідомила, що: «Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) в Україні введено воєнний стан.
З метою врегулювання питань перетинання громадянами України державного кордону України в умовах дії на території України воєнного стану Кабінетом Міністрів України внесені зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2-6 Правил, обмежено під час дії воєнного стану виїзд з України здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Додатково повідомляємо, що повноваження стосовно надання громадянам дозволу на перетинання державного кордону надані службовим особам Державної прикордонної служби України, які несуть службу в пунктах пропуску через державний кордон України.»
Також, за результатами звернення народного депутата України ОСОБА_7 від 07.03.2023 Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 23.03.2023 року №23/М-3224-5532 повідомила, що: «Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) в Україні введено воєнний стан.
З метою врегулювання питань перетинання громадянами України державного кордону України в умовах дії на території України воєнного стану Кабінетом Міністрів України внесені зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2-6 Правил, тимчасово обмежено під час дії воєнного стану виїзд з України здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Законодавство України не покладає на Державну прикордонну службу України обов'язку ведення вичерпного переліку документів, необхідних для перетинання державного кордону України.
Зазначаємо, що документи, які надані громадянином України ОСОБА_9 у вигляді додатків до звернення, не дають йому права на перетинання державного кордону.
Також повідомляємо, що згідно з вимогами Закону України «Про прикордонний контроль» повноваження щодо надання особам дозволу на перетинання державного кордону України надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» посадові особи Державної прикордонної служби України наділені повноваженнями щодо перевірки у осіб, які прямують через державний кордон України, документів на право в'їзду в Україну або виїзду з України, з'ясування підстав для перетинання державного кордону України та у випадках, передбачених законодавством, мають право приймати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.»
Позивач не згоден із рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке викладена у формі листа № 23/М-3224-5532 від 23 березня 2023 року, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Стаття 33 Конституції України проголошує, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян України», громадянин України має право виїхати з ї країни, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
За правилами ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», правила перетину державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Пунктом 12 Правил перетинання Державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. №57 (далі за текстом - Правила №57) передбачено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетину державного кордону України визначає Закон України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон України №1710-VI).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Закону України №1710-VI, прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України №1710-VI, прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль включає перевірку документів (пункт 1 частини четвертої статті 2 Закону України №1710-VI).
У статті 4 Закону України №1710-VI встановлено, що прикордонний контроль організується та здійснюється на засадах:
1) законності;
2) відкритості;
3) забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
4) здійснення його виключно спеціально підготовленими з цією метою військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України;
5) вибірковості контрольних заходів на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України №1710-VI, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетину державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетині державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетині державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України» № 3857-ХІІ від 21 січня 1994 року (далі - Закон України №3857-ХІІ), право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:
- він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
- стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
- він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
- він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
- він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
- він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Проте, як встановлено судом, відповідачем в оскаржуваному Рішенні не зазначено жодної з визначених статтею 6 Закону України №3857-ХІІ підстав для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України.
Статтею 2 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на освіту; відповідно до якої нікому не може бути відмовлено у праві на освіту.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно- технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53 Конституції України).
Протокол №4 до ЄКПЛ містить статтю 2 «Свобода пересування» такого змісту:
Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Відповідно до аб.2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації не підлягають (мають відстрочку) особи, які здобувають професійну вищу/ вищу освіту, які навчаються на денній або дуальної форми.
Згідно з пунктом 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Президент України 24 лютого 2022 року прийняв Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, такого змісту:
«У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановляю:
Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншимиорганами виконавчої влади,органамимісцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Кабінету Міністрів України невідкладно ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В контексті спірних правовідносин Уряд реалізував згадані повноваження шляхом неодноразового внесення змін в Правила № 57, визначивши переліки додаткових документів, які у разі введення на території України воєнного стану необхідні певним категоріям військовозобов'язаних громадян для перетину державного кордону.
Станом на дату прийняття оскарженого рішення Правила №57 передбачали процедуру перетину державного кордону в умовах воєнного стану для 18 категорій осіб за умови наявності відповідних документів. В пункті 2-6 Правил №57 вказано, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, проте ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому Правила №57 не регламентують процедуру перетину державного кордону в умовах воєнного стану для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються закордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Законодавець не ставить в залежність, зокрема, від місця (країни) здобуття відповідної освіти, а також дати вступу до відповідного навчального закладу, наявність права відповідної особи не бути призваною на військову службу під час мобілізації на особливий період. Необхідним і достатнім є сам факт перебування на навчанні у відповідному навчальному закладі.
Тобто позивач, відповідно до статті 23 Закону України № 3543-ХІІ, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Також, суд звертає увагу, що Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, який затвердив Президент України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не запроваджено тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України на час запровадження воєнного стану, а передбачено можливість обмеження конституційних прав, - якщо це буде необхідно з метою запровадження та здійснення урядом та військовим командуванням заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В підпункті 9 пункту 3 роз'яснення Адміністрації ДПСУ № 23-6855/0/6-22-Вих від 17.03.2022 року зазначено, що обмеження щодо заборони виїзду за межі України для чоловіків віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб, які є здобувачами передвищої та вищої освіти, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами навчання. Підтверджувати право на виїзд студента, який навчається за кордоном, може довідка з територіального центру комплектування та соціальної підтримки про тимчасову непридатність до військової служби (від 1 до 6 місяців).
Вказане вище роз'яснення вищого органу військового командування в сфері захисту державного кордону щодо правил виїзду за кордон студентів, які навчаються за кордоном, було доречним та своєчасним, оскільки сприяло забезпеченню передбачуваності законодавства, що регламентує перетин державного кордону України, та, відповідно, забезпечувало дотримання вимог такого важливого елемента верховенства права як юридична визначеність.
Форму довідки визначено на підставі листа Головнокомандувача ЗСУ від 03.04.2022 № 300/1/С/1079.
Відтак, для можливого перетину кордону необхідно було звернутися до військомату за місцем обліку та зробити запис у військово-обліковому документі щодо надання відстрочки від призову (призову за мобілізацією) і отримати дозвіл на перетин кордону від керівника відповідного військомату - довідку про відстрочку, про тимчасову непридатність (від 1 до 6 місяців) до військової служби.
Крім цього, на підставі іншого листа Головнокомандувача ЗСУ від 24.03.2022 № 300/1/С/962, встановлено, що стосовно громадян України, які навчаються у закладах освіти за кордоном та на час оголошення мобілізації перебували на території України та не можуть в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання, органами військового управління надано вказівку територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) стосовно призовників та військовозобов'язаних, яким надано відстрочку від призиву для продовження навчання, зокрема, за кордоном, відповідно до частини 9, 15 статті 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та абзацу 18 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією), та надання дозволу відповідного керівника територіального центру.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 07.09.2022 року та 22.02.2023 Соборним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки позивачу були видані довідки №4176, №827 для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти.
У вищевказаних довідках орган Міністерства оборони України зазначив, що заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для проходження навчання за кордоном немає.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що вищевказані довідки містять ознаки підробленого документу або містять недостовірну, сфальсифіковану інформацію.
Також, варто додати, що у матеріалах справи відсутні військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, видані на ім'я позивача.
Також суд вважає за доцільне звернути увагу на принцип юридичної визначеності. Так, Конституційний Суд України у рішенні рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 № 3-р/2019 виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 № 3-р/2019).
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).
Беручи до уваги наведене, оцінюючи правомірність оскарженого рішення, суд підкреслює, що відповідач не вказав, з посиланням на норми чинного законодавства, які документи, окрім поданих, повинен був подати позивач при перетині державного кордону України.
За таких обставин, Державна прикордонна служба України безпідставно прийшла до висновку про те, що наданні позивачем документи, не дають йому право на перетин держаного кордону у зв'язку з продовженням навчання на магістратурі в Університеті менеджменту Collegium Humanum, який розташований у Республіці Польща, вул. Монюшкі, 1-А, 00-014 Варшава, студентом якого позивач є з 01.08.2022 року.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке викладене у формі листа №23/М-3224-5532 від 23.03.2023 року, є втручанням у свободу пересування позивача, оскільки держава в особі керівника органу військового управління за місцем обліку військовозобов'язаного прийняла рішення не призивати його за мобілізацією та надала йому дозвіл на виїзд за кордон з метою навчання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Про обов'язок уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України приймати обґрунтоване рішення про відмову у перетинанні державного кордону також вказано і в частині першій статті 14 Закону України №1710-VI.
Критерій обґрунтованості вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Суд також вказує на те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке викладене у формі листа № 23/М-3224-5532 від 23 березня 2023 року щодо відсутності у ОСОБА_1 за наданими документами права на перетин державного кордону, для продовження навчання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник