17 травня 2023 р. Справа № 160/10165/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Дніпропетровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_2 ) про встановлення факту родинних відносин,
Заявник 12.05.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:
- встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час дії воєнного стану 17.08.2022 року, є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України Дніпропетровській області від 04.04.2000 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що ОСОБА_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії воєнного стану. На думку заявника, під час отримання паспорту громадянина України, було допущено помилку при перекладі прізвища сина з російської мови « ОСОБА_4 » на українську мову « ОСОБА_5 ». 11 травня 2023 року було потворно отримано свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) серія НОМЕР_2 , в якому зазначені батьки: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , №00039622716 від 11.05.2023 року.
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 КАС України.
Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
В свою чергу, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК України) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
При цьому, згідно із ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В той же час пунктами 1, 2 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні.
Тобто справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні розглядаються в порядку окремого провадження цивільного судочинства.
Як вбачається із змісту заяви, позивач звернувся до адміністративного суду для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого отримання грошової допомоги як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Однак, суд наголошує, що до юрисдикції адміністративних судів відповідно до вимог статті 19 КАС України не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно із розділом IV Цивільного процесуального кодексу України.
Справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору. Саме тому такі справи розглядаються в порядку непозовного цивільного судочинства, але аж ніяк не в порядку адміністративного судочинства.
Заявлені у цій справі позовні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, не є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті адміністративним судом.
Щодо стосується посилання заявника на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22-ц, де суд дійшов висновків що коли у спірних правовідносинах правова мета звернення заявника до суду полягає у підтвердженні певного соціального статусу, то такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Оскільки заявник звернулася до суду із метою підтвердження за ним певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, то такий спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Суд з цього приводу зазначає, що адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які юридичні факти, тим більше за правилами окремого провадження, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України, та не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.
Суд зазначає, що цю заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки її вимоги йдуть в розріз із положеннями статті 19 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) будь-які юридичні факти.
З аналізу постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22-ц вбачається, що вона підлягає розгляду адміністративним судом лише у разі, коли встановлення відповідного факту поєднано з вирішенням публічно-правового спору.
Натомість, як встановлено судом, жодних позовних вимог до суб'єкта владних повноважень позивач у цій справі не заявляє.
Суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. І саме при розгляді справи щодо оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративний суд може надавати оцінку зазначеним обставинам сумісного проживання заявника із військовослужбовцем, що загинув, чи перебування на його утриманні для цілей визнання права на отримання одноразової грошової допомоги чи інших компенсаційних сум.
Тобто заявник не позбавлений права звернутися до адміністративного суду з позовом до суб'єкта владних повноважень, уповноваженого приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців, однак лише щодо спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів згідно із ст.19 КАС України.
Таким чином, відсутність позовних вимог до суб'єкта владних повноважень на які поширюється юрисдикція адміністративних судів згідно із ст.19 КАС України свідчить про те, що дану справу (в межах заявлених вимог) не можна вважати справою адміністративної юрисдикції.
Положенням пункту 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, оскільки даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
При цьому, на виконання вимог ч.6 ст.170 КАС України, суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення розглядається за правилами цивільного процесуального законодавства за місцем його проживання.
Окремо, суд звертає увагу заявника, що він не позбавлений права оскаржити ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2023 року у справі 175/1875/23, якою відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі про встановлення факту родинних відносин, до Дніпровського апеляційного суду.
Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі №160/10165/23 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 170, 241-243, 248, 294, 297 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Дніпропетровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_2 ) про встановлення факту родинних відносин.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма