16 травня 2023 року Справа № 160/19212/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., перевіривши матеріали позовної заяви Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -
01 грудня 2022 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції - 39 123, 62 грн., в якості відшкодування за нанесену матеріальну шкоду (UА248201720343181001200092745, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн. та надати належним чином завірені копії додатків, доданих до позовної заяви для суду.
На виконання ухвали суду від 06.12.2022 р., позивач 28.12.2022 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.
02 січня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання вимог ч.3 ст.171 КАС України зроблено запит до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області щодо отримання інформації про місце проживання (реєстрації) відповідача.
02 січня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання вимог ч.3 ст.171 КАС України зроблено запит до Дніпровської міської ради щодо отримання інформації про місце проживання (реєстрації) відповідача.
12 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДМС у Дніпропетровській області надійшла відповідь на запит, у якій зазначено, що громадянин ОСОБА_2 зареєстрованим на території Дніпропетровської області або знятим з реєстраційного обліку не значиться.
15 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської міської ради надійшла відповідь на запит, у якій зазначено, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16 березня 2023 року від позивача надійшла уточнена редакція позовної заяви, в якій заявник зазначив, що правильне найменування відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 р. заяву Департаменту патрульної поліції про уточнення позовних вимог у справі №160/19212/22 задоволено. Прийнято до розгляду заяву Департаменту патрульної поліції про уточнення позовних вимог у справі №160/19212/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів в адміністративній справі №160/19212/22 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання в адміністративній справі №160/19212/22 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження в адміністративній справі №160/19212/22 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог ухвали суду від 20.04.2023 р., позивачем 02.05.2023 р. надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що у відповідності до ст. 17 КАС України, а також вимог ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», позивачем (ДПП) було застосовано досудове врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу претензії з вимогою про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, яка була направлена 09.11.2022 за вих. № 18776/41/11/3/02-2022. Згідно ст. 12 Закону, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Проте, відповідач після звільнення не здійснив добровільне відшкодування матеріальної шкоди, не виконав вимоги претензії від 09.11.2022 р. за вих. №18776/41/11/3/02-2022, залишивши її без відповіді, будь-які кошти на рахунок позивача, в якості відшкодування завданої ним матеріальної шкоди не надходили. У зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду, лише після встановлення небажання відповідача відшкодовувати завдану шкоду.
З урахуванням того, що з 01.05.2023 р. по 15.05.2023 р. включно, суддя Савченко А.В. перебував у щорічній відпустці, повний текст ухвали складено першим робочим днем.
Дослідивши подану позивачем заяву, суд зважає на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції - 39 123, 62 грн., в якості відшкодування за нанесену матеріальну шкоду.
Частиною 3 статті 233 КЗпП встановлено, що для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
На думку суду, до спірних правовідносин належить застосовувати саме ч. 3 ст. 233 КЗпП, як спеціальну норму, яка регламентує специфічні (у порівнянні з ч. 2, 5 ст.122 КАС України) випадки звернення з позовом, а саме позови про стягнення з працівника матеріальної шкоди.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач 26.08.2020 р. отримав висновок експертного дослідження з державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про оцінку завданих збитків, тому з цієї дати позивачу стало відомо про розмір шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі №910/11027/18, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди (п. 8.4 постанови).
Отже, річний строк звернення до суду із цим позовом закінчився 26.08.2021 р.
Водночас, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою із пропуском строку, а саме 25.11.2022 р., що підтверджується штампом на поштовому конверті, в якому було надіслано вказану позовну заяву до суду.
Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду на 1 рік та близько 3 місяці.
На підтвердження поважності пропуску строку для звернення до суду, позивач у своїй заяві зазначив, що скористався досудовим врегулюванням спору, шляхом направлення відповідачу претензії з вимогою про добровільне відшкодування матеріальної шкоди, яка була направлена 09.11.2022 за вих. № 18776/41/11/3/02-2022. Проте, оскільки відповідач після звільнення не здійснив добровільне відшкодування матеріальної шкоди, не виконав вимоги претензії від 09.11.2022 р. за вих. №18776/41/11/3/02-2022, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду, лише після встановлення небажання відповідача відшкодовувати завдану шкоду.
З цього приводу суд зазначає, що, як встановлено, до заяви позивача про поновлення строку звернення з позовом додано лист Департаменту патрульної поліції, адресований ОСОБА_1 , про добровільне відшкодування вартості завданих матеріальних збитків.
Вказаний лист датований 09.11.2022 р. Як зазначалось, річний строк звернення до суду із цим позовом закінчився 26.08.2021 р.
Тобто, із листом про добровільне відшкодування вартості завданих матеріальних збитків позивач звернувся до ОСОБА_1 через більше ніж 1 рік та 2 місяці після закінчення строку звернення до суду.
Проте, позивач не обґрунтував ні поважності причин, що перешкоджали своєчасно звернутись із вказаним листом, ні поважності причин пропуску подання позову.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого ці правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Суд звертає увагу, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відтак, позивач не обґрунтував неможливість вчасного звернення з цим позовом та не надав до суду доказів на підтвердження цих обставин.
З урахуванням викладеного, зазначені позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, позивач жодним чином не був обмежений у праві на звернення до суду у встановлені строки.
Враховуючи зазначене, позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно з п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
З огляду на викладене, суд вважає неповажними заявлені причини пропуску строку звернення до суду та залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ч.15 ст.171, п.7 ч.1 ст.240, ст.248 КАС України,-
Позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко