Єдиний унікальний номер 728/1319/22
Номер провадження 1-кп/728/16/23
18 травня 2023 року м. Бахмач
Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмач кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.12.2021 за № 12021270310000503 по обвинуваченню
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України , уродженця с. Халимонове Бахмацького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні маючого малолітню дитину, освіта середня спеціальна, працюючого монтером колії Сновської дистанції колії ПЧ 14 регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ Українська залізниця, раніше не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,-
07 грудня 2021 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння керуючи автомобілем марки «Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Тиницькій в м. Бахмач Ніжинського району Чернігівської області зі сторони с. Тиниця Ніжинського району Чернігівської області в напрямку центра міста навпроти господарства №16 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виражалась струсом головного мозку, синцями обох очних ділянок обличчя, підшкірною гематомою, забійною раною правої тім'яної ділянки, а також забійною раною правої виличної ділянки обличчя, в області кінцівок отримала тілесне ушкодження у вигляді синця та закритого уламкового перелому основи четвертої п'ясткової кістки правої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
У даній дорожній обстановці ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.2 ( у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, що водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), п.12.4 ( у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год) та п. 12.3 ( у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало причиною і умовою настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав та пояснив, що того вечора повертався з роботи до дому. Перед цим вживав ОСОБА_7 Рухаючись по вул. Тиницька, зі швидкістю близько 20 км на годину, ближче до середини дороги, так як видимість була дуже погана через погодні умови, а саме йшов дощ, від чого було мокре асфальтне покриття і туман. Відчувши удар, я помітив, що по лобовому склу пішли тріщини, загальмував, вийшов з машини і побачив , що на проїжджій частині лежать два велосипеди і жінка біля них. Інша жінка іі піднімала. Зрозумівши, що я скоїв ДТП, викликав швидку допомогу і поліцію. Після цього, як потерпілу забрали до лікарні, я до неї приходив, телефонував, цікавився її станом здоров'я, намагався допомогти, але приблизно через місяць вона перестала відповідати на телефонні дзвінки.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 07 грудня 2021 року їхала з колегою на велосипедах з роботи. Рухаючись по вул. Тиницька, відчула удар, не зрозуміла від чого, впала на землю, дуже боліла голова і рука. При ударі мій велосипед наїхав на велосипед ОСОБА_8 , яка рухалась попереду мене. Вона також впала, але не отримала тілесних ушкоджень. Допомогла мені підвестись, а згодом підійшов і водій автомобіля, який мене збив ОСОБА_3 . Хто викликав швидку я не пам'ятаю, так як була в шоковому стані. Після приїзду до лікарні, ОСОБА_3 до мене приходив у лікарню, телефонував, цікавився станом здоров'я, говорив, що оплатить моє лікування. А потім були тільки розмови. Тоді війна. ОСОБА_9 свекруха і мені було не до цього. Питання, коли він сплатить кошти я конкретно не ставила і не обговорювала з ним. Під час вчинення ДТП , я була в темній курточці, в капішоні, на велосипеді були бокові катафоти. Чи видно мене було я не знаю. Після того як мене збили, я дужу все погано пам'ятаю.
Допитана свідок ОСОБА_8 пояснила, 07 грудня 2021 року вони з потерпілою їхали з роботи по вул. Тиницький , коли їх збиває машина. Від удару ОСОБА_5 збила мене своїм велосипедом, так як я рухалась попереду. З автомобіля вийшов водій . Він був у стані алкогольного сп'яніння і почав вибачатися.ю Я відразу викликала швидку і поліцію. Водій з місця ДТП не зникав. Поліція приїхала швидко.
Допитана в якості свідка слідча ОСОБА_10 пояснила, що вона при складанні протоколу слідчого експерименту припустилася технічної помилки і зазначила, що відстань від передної частини автомобіля до велосипедиста складає замість правильних 42 м , вказала 0, 42 м. Це був чорновий варіант протоколу. Пізніше перевіряючи дані , я помітила описку допущену мною і закреслила коректором цифру «0». Так як правильна відстань становила 42 м. Також при зазначені даних у постанові про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, я не вірно зазначила момент появи в полі зору водія автомобіля велосипедиста ОСОБА_5 , так як остання знаходилась на відстані 42 м , а я зазначила не вірно помилково 60 м. Визнаю, що це були мої технічні описки.
Допитані , як свідки, поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали , що вони були присутні при проведенні слідчого експерименту, який відбувався в темну пору доби влітку. При них були проведенні дії по вимірюванню відстаней до велосипедиста та об'єктів видимості дороги, також встановлювалась швидкість автомобіля учасника ДТП. Вони точно не пам'ятають, але відстань від машини до моменту появи велосипедиста в полі зору становила 30-40 м.
Заслухавши обвинуваченого, який повністю визнає свою вину, потерпілу, свідків, дослідивши надані матеріали справи, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доводиться наступними матеріалами кримінального провадження:
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується внесення відомостей про кримінальне правопорушення № 12021270310000503 від 08.12.2021 ( а.с.1).
Рапортом оперативного чергового відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 07.12.2021 року відповідно до змісту якого 07.12.2021 року о 16:27 за адресою м. Бахмач по вулиці Тиницькій водій автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 збив двох велосипедистів біля АЗС ТЕТ. Потерпіла ОСОБА_5 , 44 роки травма голови, рука.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.12.2021 року, схемою до протоколу огляду місця події від 07.12.2021 року та фототаблицею до нього ( а.с.16-20)
Постановами про визнання предметів речовими доказами від 08.12.2021 року та 01.01.2022 року відповідно до яких такими визнано автомобіль марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , велосипед червоного кольору марки «Салют+», велосипед синього кольору марки «Україна», водійське посвідчення водія ОСОБА_3 номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію тз на автомобіль марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , уламки кузова сірого автомобіля марки «Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відео реєстратор з відеозаписом ДТП з автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.38-40).
Висновком експерта № 23 від 21 січня 2022 року, згідно якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день і могли бути обумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди.(а.с.57-59)
Висновком № 21 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 07.12.2021 року підтверджується, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.60)
Висновком експерта №350 токсилогічної експертизи від 11.02.2022р. - 14.02.2022р. підтвердилося, що при дослідженні крові, відібраної у громадянина ОСОБА_3 виявлено етанол в концентрації 2.8 г/л (а.с.64)
Висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-21/11356-ІТ від 19.04.2022 року, згідно якого первинний контакт відбувся між панеллю переднього бампера, на відстані близько 37/55 см від умовної лінії правого габариту автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 та заднім колесом, задньою частиною щитка заднього колеса і задньою частиною панелі речового багажника велосипеда червоного кольору марки «Салют» (а.с.69-77)
Висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-21/11353-ІТ від 17.02.2022 року, згідно якого підтверджується технічна справність автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 до вищевказаної ДТП і технічних несправностей, які б перебували у причинному зв'язку з описаною дорожньо - транспортною пригодою, не виявлено (а.с.81-87)
Висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-22/4973-ІТ від 15.08.2022 року, згідно якого підтверджується що водій автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в умовах даної дорожньої ситуаії з моменту виникнення перешкоди для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 , шляхом своєчасного нормативного застосування екстерного гальмування, рухаючись зі швидкістю 20 км/год, та з максимально допустимою швидкістю на даній ділянці дороги - 50 км/год. Крім того, в умовах місця події водій автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2, 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху України, з урахуванням терміну «перешкода для руху», що зазначено в п. 1.1.Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (а.с.111-115)
Висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/125-23/2007-ІТ від 15.03.2023 року, згідно якого підтверджується що водій автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в умовах даної дорожньої ситуації з моменту виникнення перешкоди для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 , шляхом своєчасного нормативного застосування екстерного гальмування, рухаючись зі швидкістю 20 км/год, та з максимально допустимою швидкістю на даній ділянці дороги - 50 км/год. Крім того, в умовах місця події водій автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3, з урахуванням п.1.10 Правил дорожнього руху України, яка була проведена на підставі ухвали суду від 08.02.2023 року(а.с.115-117,133-137)
В умовах дорожньої ситуації дії водія не відповідали вимогам п. 12.3 з урахуванням п. 1.10 ПДР.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ст.286-1 ч.1 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При цьому , суд зауважує, що обвинувачення в порушенні п. 12.4 ПДР України ( у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год) , яке зазначене в обвинувальному акті не знайшло підтвердження дослідженими матеріалами справи та в судовому засіданні при допиті обвинуваченого ОСОБА_3 .
Окрім того, доводи сторони захисту з приводу недопустимості доказів, а саме протоколу слідчого експерименту з виправленнями суд відхиляє, так як розцінює, її як звичайну технічну описку слідчого, що і було встановлено у судовому засіданні.
На думку суду ,оскільки такі докази отримано стороною обвинувачення згідно вимог КПК України, вони не суперечать іншим доказам, зібраним по справі, а тому суд вважає вказані докази допустимими, належними і достовірними . А тому наслідків принципу "плодів отруйного дерева", суд не вбачає.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Як пом'якшуючі покарання обставини суд відповідно до статті 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність, його активне сприяння у розкритті злочину, оскільки він добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з'ясуванні тих обставин вчинення кримінального правопорушення, що мають істотне значення для повного його розкриття, а також добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій. Також, на підставі аналізу поведінки обвинуваченого відразу після події ДТП, як то повідомлення органів поліції про подію ДТП, з метою розкриття своєї особи, як винуватця ДТП, та повідомлення органів охорони здоров'я про потребу потерпілої отримати медичну допомогу, і в подальшому, занепокоєнням про стан здоровя потерпілої ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, відповідно до ст. 89 КК України не судимого, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, наявність постійного місця роботи, позитивної характеристики за місцем роботи та місцем проживання, на утриманні маючого одну малолітню дитину, відношення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, критичне засудження ним власної поведінки в судовому засіданні, оцінки своєї протиправної діяльності, правдиві показання про обставини вчиненого злочину. Суд враховує те, що кримінальним правопорушенням не завдано тяжких наслідків, наявність обставин, що пом'якшують покарання.
Згідно досудової доповіді Ніжинського РС № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області від 19.12.2022 року виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, особа обвинуваченого не становить небезпеки для суспільства.
Підсумовуючи викладене вище, суд при призначенні покарання враховує наслідки, які завдані кримінальним правопорушенням, відношення та оцінку обвинуваченим вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, вчинення ним нетяжкого неумисного злочину, висновок органу пробації, відсутність судимостей, наявність кількох пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини,
У зв'язку з наведеним, суд вважає, у даній конкретній справі покарання у виді позбавлення волі є недоцільним і надто суворим, у зв'язку з чим , суд вбачає за необхідне при призначенні основного покарання щодо ОСОБА_3 застосувати ч.1 ст.69 КК України і відповідно призначити покарання у виді виправних робіт, строк яких повинен бути максимальним згідно ст.56 ч.2 КК України.
Враховуючи, що обвинувачений має посвідчення водія, суд, приймаючи до уваги вимоги частини третьої статті 55 КК України, відповідно до яких строк додаткового покарання у даному випадку буде обчислюватися з моменту відбуття основного покарання, а не з моменту фактичного вилучення посвідчення водія, призначає додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 16 715 грн. 71 коп., та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., який під час судового розгляду підтримала у повному обсязі, посилаючись на те, що внаслідок дій обвинуваченого зазнала матеріальної шкоди у виді витрат на лікування та на придбання нового велосипеда, вартістю 5000 грн, а також зазнала фізичного болю та душевних стражданнь у зв'язку із погіршенням стану здоров'я.
Щодо матеріальної шкоди, то слід зауважити, що у судовому засіданні встановлено, що за полісом ПрАТ «СТ «Гарантія» поліс №АР/5869952 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована відповідальність відповідача страхувальника в частині забезпечення експлуатації ТЗ, котрим керував відповідач зі строком дії з _11.09.21 до 10.09.22 , та з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн.
При цьому, потерпілою ОСОБА_5 під час судового розгляду цивільний позов підтриманий, клопотання про залучення страхової організації, як співвідповідача, відсутні.
Тобто, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 979 ЦК України). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно є дійсним факт, що до даних правовідносинах обов'язковим є застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З позиції ВП ВС у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к слідує, що положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до юридичної особи, на яку покладено обов'язок відшкодування такої шкоди.
Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілої про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц сформувала висновок щодо правильного застосування норм права, яка звучить так, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
У даному випадку, судом визнано доведеним, що в наслідок дій цивільного відповідача позивачу було завдано тілесні ушкодження, які призвели до втрати працездатності та тривалого і вартісного лікування, обумовили до додаткових витрат, викликаних необхідністю особливого харчування, придбанням ліків, та особливостями стороннього догляду тощо.
Однак, указані витрати слід стягувати не з обвинуваченого (страхувальника), а з СТ у ракурсі позиції ВП ВС в постанові від 4 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, адже покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування, а тому Суд уважає за необхідне з указаних підстав позов в цій частині відхилити.
Щодо питання моральної шкоди, то слушним буде вказати, що відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивач вказує на те, що моральна шкода складає 100 000 грн, які просить стягнути з цивільного відповідача.
У той же час, як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Як роз'яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За таких обставин Суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин (життєвої ситуації обвинуваченого), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає дійсним її розмір на рівні 50 000 грн. За умов, що сплачені обвинуваченим (відповідачем) 5 000 грн , що підтверджується квитанцією № 0035 поштового переказу від 09.12.2022, суд вважає за обґрунтоване зарахувати їх у відшкодування моральної шкоди.
Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК.
До таких належать, зокрема, витрати на правову допомогу. За правилами ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий, а згідно ч. 1 ст. 124 того ж Кодексу, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Тотожного роду позицію з даного питання щодо алгоритму відшкодування потерпілому витрат на професійну правничу допомогу висловив і Верховний суд в ухвалі від 25.04.2018 в справі № 740/3447/17.
Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», які знайшли своє відображення, як слушні, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 569/10915/17, судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З досліджених судом матеріалів кримінального провадження убачається, що між потерпілими та адвокатом були укладені відповідні договори на надання правничої допомоги та сплачено відповідні кошти за послуги адвоката
В цій частині заперечень від обвинуваченого та його захисника не надійшло.
Таким чином, розмір правових витрат підлягає задоволенню.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 9953 грн. 92 коп. на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
По справі накладений арешт на транспортний засіб, який зазнав пошкодження у результаті ДТП 07.12.2021 р. У судовому засіданні прокурор просив зняти вказаний арешт.
Суд вважає за необхідне зняти арешт після набрання вироком законної сили з автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , велосипеда червоного кольору марки «Салют+», велосипеда синього кольору марки «Україна».
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувалися.
Підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України, у виді виправних робіт на строк 2 (два) роки з відрахуванням 20% із його заробітку в дохід держави. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 45 000 ( сорок п'ять тисяч ) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 ( десять тисяч) грн.
Зняти арешт після набрання вироком законної сили з автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , велосипеда червоного кольору марки «Салют+», велосипеда синього кольору марки «Україна»,
Речові докази :
автомобіль марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водійське посвідчення водія ОСОБА_3 номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію тз на автомобіль марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , уламки кузова сірого автомобіля марки «Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відео реєстратор з відеозаписом ДТП з автомобіля марки « Chevrolet - Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику;
велосипед червоного кольору марки «Салют+» - повернути потерпілій, як власнику;
велосипед синього кольору марки «Україна» - залишити у власниці.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 9953 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 92 коп.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Бахмацький районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим, представнику потерпілого, прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1