12 травня 2023 року Справа № 160/1766/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 від 03.01.2023 року, щодо головного сержанта Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати ВЛК ВЧ НОМЕР_1 провести військово-лікарську експертизу стану здоров'я головного сержанта ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення ступеня його придатності до військової служби.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновком військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 від 03.01.2023 року його було визнано «обмежено придатним» до військової служби. Позивач вважає, що оскаржувана постанова була винесена внаслідок неналежного медичного огляду, з порушенням встановленої процедури та без застосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби, що є порушенням вимог пунктів 6.8, 6.9, 6.10, 6.12 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». B свою чергу, за наявним самопочуттям станом на момент проходження військово-лікарської експертизи у січні 2023 року він не відчував себе здоровим та здатним проходити військову службу ані за посадою, ані взагалі. Позивач зазначає, що постійно відчуває біль і поступове погіршення стану здоров'я. Всі навантаження пов'язані зі службою даються йому з великими труднощами. Таким чином виконання наказів, завдань та розпоряджень командирів не є ефективним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року залишена без руху, та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання уточненої позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ВЧ НОМЕР_2 .
14.04.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання п.6.10 Положення №402 військово-лікарська комісія 03.01.2023 р. винесла постанову про ступінь придатності до військової служби ОСОБА_1 , де на підставі статті 61 б графи II Розкладу хвороб Положення №402, вказано - обмежено придатний до військової служби: непридатний до служби в десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах; придатний до служби в частинах забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_1 було враховано вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування викладену у характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовця військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я. У разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби, військовослужбовець має право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку. Разом з тим, позивач не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача та не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби. Крім того, звернень, заяв та скарг щодо невірного рішення військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 від ОСОБА_1 не надходило. У свою чергу відповідач зазначає, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, а тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
14.04.2023 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких ВЧ НОМЕР_2 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач після закінчення лікування та проходження ВЛК мав повернутися до частини та приступити до виконання своїх службових обов'язків. Факт оскарження позивачем висновку ВЛК у адміністративному або судовому порядку не звільняє його від виконання обов'язків військової служби. Враховуючи наявність трьох висновків ВЛК про придатність (часткову придатність) сержанта ОСОБА_1 до військової служби, третя особа вважає, що оскарження позивачем висновку ВЛК є намаганням уникнути відповідальності за дезертирство. Крім того, позивачем не додано жодного належного доказу на обґрунтування правомірності його відсутності у частині (зокрема направлення з медичної служби частини НОМЕР_2 на лікування, відпускного квітка, ін.). З цього приводу у ВЧ НОМЕР_2 було проведено службове розслідування, яким було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно залишив пункт дислокації військової частини без законних на то підстав. Такі дії сержанта ОСОБА_1 сталися через його особисту недисциплінованість і йдуть всупереч Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. На підставі п.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_1 зараховано у розпорядження, як військовослужбовця, що відсутній понад десять діб, до повернення військовослужбовця у частину, знято з усіх видів забезпечення.
Ухвалою суду від 12.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у справі.
Ухвалою суду від 12.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи у справі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та у поясненнях третьої особи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» сержант ОСОБА_1 15.06.2022 року прибув для проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 та зарахований на продовольче забезпечення з 16.06.2022 року (витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по строковій частині) від 15.06.2022 року №167).
02.09.2022 року військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_3 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
Довідкою військово-лікарської комісії №1062 встановлено: «Застаріле пошкодження ротаторної манжети правого плечового суглоба. Звичний вивих в правому плечі. Еностома голівки правої плечової кістки. Травма. НІ, не пов'язана з проходженням військової служби. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія. Зниження гостроти зору на праве око до 0,7 внаслідок короткозорості в 1,0 D при гостроті зору 1,0 з корекцією на праве око. Захворювання. НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 78 «г», 10 «в», 23 «г» графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує лікування у ВМКЦ СхідР (м.Дніпро)».
07.09.2022 року позивача направлено на лікування за висновком ВЛК від 02.09.2022 року №1062.
03.10.2022 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 військово-лікарською комісією госпітальною КП «ВОКЛ».
Довідкою військово-лікарської комісії №473 встановлено: «Застаріле пошкодження ротаторної манжети правого плечового суглобу. Етензопатія m.biceps brachii, m.subscapularis, m.supraspinatus. Артрозо-артрит правого ключично-акроміального суглобу з кистоподібною перебудовою. Еностоми голівки правої плечової кістки. Травма. НІ, не пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). На підставі статті 81, графи II Розкладу хвороб, графи -, ТДВ -. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
З 13.12.2022 року по 03.01.2023 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділені медичної реабілітації та відновлювального лікування ВЧ НОМЕР_1 .
03.01.2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 госпітальною військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_1 .
Довідкою військово-лікарської комісії №4 встановлено: «Деформуючий остеоартроз правого плечового суглоба, II стадія, субхондральні кісти правої плечової кістки, з помірним больовим синдромом, з помірним порушенням функції правої верхньої кінцівки. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 61б графи II Розкладу хвороб - обмежено придатний до військової служби: непридатний до служби в десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до ст.65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
В силу абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів (п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402).
Згідно із п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, пп.2.3.1 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402.
Відповідно до пп.2.3.3 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно із цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).
Пунктом 2.6.1. глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування; ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
До участі в роботі позаштатних ВЛК на правах членів комісії залучаються головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень та інші лікарі-спеціалісти військових лікувальних закладів, начальники медичної служби та представники командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, та військові спеціалісти за клопотанням ВЛК.
Документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до п.6.1. глави 6 розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд проводиться: а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів; б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Як слідує з матеріалів справи, госпітальною військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_1 , 03.01.2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 за наслідками якого винесено постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії №4. Спірною довідкою позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби, на підставі ст.61 "б" графи ІІ Розкладу хвороб.
Обґрунтовуючи протиправність такого висновку ВЛК, позивач вказує, що постанова відповідача щодо його здатності виконувати військову службу «обмежено придатний» була винесена внаслідок неналежного медичного огляду, без застування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби.
Відповідач з цього приводу зазначив, що 13.12.2022 року, керуючись п.6.8 Положення №402 у ВЧ НОМЕР_1 заведено історію хвороби сержанта ОСОБА_1 , виконано аналізи крові та сечі, ЕКГ- дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини та проведено обов'язковий огляд військовослужбовця відповідними лікарями. Після здійснення обов'язкового огляду та за результатами спеціальних досліджень ОСОБА_1 встановлено діагноз: Деформуючий остеоартроз правого плечового суглоба, II стадія, субхондральні кісти правої плечової кістки помірним больовим синдромом, з помірним порушенням функції правої верхньої кінцівки. Під час перебування на стаціонарному лікуванні сержанта ОСОБА_1 було направлено на додаткове обстеження у Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону. Після обстеження даний діагноз підтверджено висновком травматолога. На виконання п.6.10. Положення №402 військово-лікарська комісія 03.01.2023 р. винесла постанову про ступінь придатності до військової служби ОСОБА_1 , №4.
Оскаржуваною довідкою військово-лікарської комісії №4 встановлено: «Деформуючий остеоартроз правого плечового суглоба, II стадія, субхондральні кісти правої плечової кістки, з помірним больовим синдромом, з помірним порушенням функції правої верхньої кінцівки. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 61б графи II Розкладу хвороб - обмежено придатний до військової служби: непридатний до служби в десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Так, додатком 1 до Положення №402 є «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», яким визначено контингенти, що проходять медичний огляд за графами.
Стаття 61 передбачає: артрози та інші ураження суглобів М15-М19, М22-М25 (поліартроз, коксартроз, гонартроз, інші артрози, ураження надколінка, внутрішньосуглобові ураження коліна та інших суглобів); хвороби м'яких тканин М60-М79 (хвороби та ураження м'язів, синовіальної оболонки та сухожилків, бурсопатії, ентезопатії, ураження плеча; остеопатії і хондропатії М80-М94 (остеопороз кісток з патологічним або без патологічного перелому, остеомаляція у дорослих, уповільнене зрощення перелому, стресові переломи, фіброзна дисплазія кісток, остеомієліт, остеонекроз, хвороба Педжета, юнацькі остеохондрози кісток. Виключено: фібробластичні порушення М72 (включено до статті 62). Пункт «б» - з помірними порушеннями функцій, графа ІІ: непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час.
Довідка від 03.01.2023 року №4 скріплена гербовою печаткою у встановленому порядку та підписана головою ВЛК та секретарем ВЛК. Також у довідці вказано види служби та роботи, які протипоказані позивачу - десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, та які він може виконувати - в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Разом з тим, суд зазначає, що останній позбавлений можливості надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК в т.ч. при визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 р. по справі №806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі №810/5009/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження того, що після проходження медичного огляду та отримання оскаржуваної довідки військово-лікарської комісії позивач звертався про повторний медичний огляд до ВЛК вищого рівня.
У разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.
Як вже зазначалось на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Предметом розгляду у справі позивачем зазначена постанова Військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_1 від 03.01.2023 року.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, суд дійшов висновку, що останній довів правомірність складеної довідки №4 від 03.01.2023 року.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів, а тому суд вважає за можливе відмовити йому у задоволенні позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма