18.05.2023 Справа №607/8461/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Відділення №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, ТКФК, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.126, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №004941 від 04.05.2023 року, 04 травня 2023 року о 21 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_1 в с. Петриків вул. Зелена, Тернопільського району, керував транспортним засобом марки «Renault Zoe» д.н.з. НОМЕР_1 , у якого відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, а саме «В», чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечив обставини викладені у протоколі та вказав, що не керував транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім цього, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В судовому засідання встановлено, що в провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №004941 від 04.05.2023 року, останній керував транспортним засобом за відсутності посвідчення водія категорії «В».
Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП серед іншого, настає у разі керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом,.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Із системного аналізу положень диспозиції частини 2 статті 126 КУпАП слідує висновок, що об'єктивна сторона правопорушення виражається у такій формі: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Суб'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, є вина у формі умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом, тощо.
Отже, адміністративна відповідальність за порушення положень статті 126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ N 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Таким чином суб'єктом вказаного правопорушення може бути тільки водій.
Згідно з визначенням термінів, наведеному у п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суб'єктом владних повноважень надано лише протокол про адміністративне правопорушення до якого долучено документ, що встановлює особу, а саме паспорт громадянина України. Інших доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому правопорушення суду не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, не є належним, достатнім та допустимим доказом вчинення правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
На думку суду, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ознаки адміністративного правопорушення у протоколі але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису, чого у даному випадку службовою особою уповноваженою на складення протоколів здійснено не було. Саме від якісно складеного протоколу про адміністративні правопорушення працівниками поліції і залежить повне та об'єктивне з'ясування обставин події та притягнення винного до відповідальності.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Крім того, надані в судовому засіданні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо його невинуватості, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, оскільки не спростовані іншими належними, допустимими доказами.
Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджується наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, зокрема факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому судом враховуються положення ст. 62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно нього слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 126, 247, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Постанова суду у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
СуддяС. В. Кунцьо