15.05.2023 Справа №607/3332/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого-судді Братасюка В.М.
з участю секретаря Мокрій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , котрий діє у інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення коштів,-
В провадженні суду перебувєа позов ОСОБА_1 , котрий діє у інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, просить стягнути на користь ОСОБА_1 40 937,34 коп., невиплаченого страхового відшкодування для малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких: згідно заяви про страхове відшкодування від 01.06.2022 року у розмірі - 18 375 грн. 02 коп., згідно заяви про страхове відшкодування від 23.11.2022 року у розмірі - 20 612 грн. 98 коп. невиплаченого страхового відшкодування, а також 918 гривень 75 копійок та 1030 гривень 65 копійок моральної шкоди, пов'язаної з лікуванням малолітніх дітей.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000066 від 16 квітня 2022 року, відносно ОСОБА_4 , в ході досудового розслідування встановлено, що 16 квітня 2022 року біля 17 год. 00 хв., водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «HONDA-CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, синього кольору, з двома пасажирами, рухався автомобільною дорогою М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», у напрямку від м. Тернопіль до м. Львів. Під час руху на 7 км + 500 м, автодороги М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», що неподалік с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, водій ОСОБА_4 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б,д) «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР), а також вимоги, які наведенні у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Рухаючись прямою ділянкою автодороги, у зазначеному напрямку, водій ОСОБА_4 , порушуючи вимоги пунктів: 1.10, (в частині визначення поняття «безпечна дистанція», і виконання його вимог), 13.1 «Правил дорожнього руху», під час руху відволікся від керування автомобілем «HONDA-CR-V» та не обрав безпечної дистанції між керованим транспортним засобом та невстановленим автопоїздом, водій якого рухаючись попереду нього, в попутному напрямку, почав зменшувати швидкість в межах своєї смуги руху (рухаючись в колоні інших попутних транспортних засобів). Внаслідок цього, водій ОСОБА_4 , уникаючи зіткнення з попутним автопоїздом, грубо порушуючи вимоги пункту 10.1 та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 розділу 34. «Дорожня розмітка» «Правил дорожнього руху», змінив напрямок свого руху ліворуч та в подальшому, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши при цьому горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію) ПДР, по якій в цей час у зустрічному напрямку рухався (в межах своєї смуги руху) технічно справний автомобіль «NISSAN-ROGUB» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, чорного кольору, під керуванням водія ОСОБА_1 , з трьома пасажирами, та перед початком цього виїзду не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Після виїзду на зустрічну смугу водій ОСОБА_4 не забезпечивши безпеку дорожнього руху та порушуючи вимоги п. 11.3 ПДР, не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю «NISSAN-ROGUE», а допустив зіткнення передньої правої частини керованого автомобіля «HONDA-CR-V» з передньою правою частиною автомобіля «NISSAN-ROGUE», водій якого з моменту виникнення небезпеки для свого руху (виїзду автомобіля «HONDA-CR-V» на зустрічну смугу руху), не мав технічної можливості уникнути зустрічного зіткнення, навіть при умові своєчасного застосування заходів до екстреного гальмування водіями обох транспортних засобів, тому порушення вимог ПДР, у його діях, які б перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , і спричинили потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , на ТЗ «HONDA-CR-V» р.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП, 16.04.2022 року, була забезпечена полісом №208587370, у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО".
01.06.2022 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , 06.09.2014р., надіслав до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО", заяву про виплату страхового відшкодування та інші необхідні для здійснення страхового відшкодування документи або їх копії від 12.05.2022 року, згідно з описом вкладення у цінний лист від 01.06.2022 року.
23.11.2022 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , 06.09.2014р.. надіслав до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», заяву про виплату страхового відшкодування та інші необхідні для здійснення страхового відшкодування документи або їх копії від 23.11.2022 року, згідно з описом вкладення у цінний лист від 23.11.2022 року.
Однак Страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування для ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято не було, відшкодування виплачено не було у встановлений термін, у зв'язку із чим подано позов до суду.
Представником позивачів ОСОБА_8 подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслано відзив на позов, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних обставин.
16.04.2022 року біля 17 год. 00 хв., водій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем «HONDA-CR-V» р.н. НОМЕР_3 , з двома пасажирами рухаючись автодорогою М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська» у напрямку від м.Тернопіль до м. Львів, на 7 км + 500 м. вказаної авто дороги, неподалік с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, допустив виїзд на зустрічну смугу руху де зіткнувся із автомобілем «NISSAN-ROGUE» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 ), який з трьома пасажирами рухався у зустрічному напрямку до м. Тернопіль, в межах своєї смуги руху.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажири автомобіля «HONDA-CR- V» ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька АДРЕСА_3 ) від отриманих травм загинули на місці події, а пасажири автомобіля «NISSAN- ROGUE» малолітні ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 жителька АДРЕСА_2 ), отримали тілесні ушкодження з якими були госпіталізовані та проходили стаціонарне лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради.
За даним фактом 16.04.2022 року відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНІІ в Тернопільській області розпочате кримінальне провадження за №12022210000000066, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
В результаті ДТП за висновком експерта №279 ОСОБА_2 , 2010 р.н., за даними медичної карти № 2776 у малолітнього ОСОБА_2 , при госпіталізації 16 квітня 2022 року в стаціонар КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, на підставі даних клінічного обстеження, результатів апаратно-інструментальних і лабораторних досліджень та проведеного оперативного втручання, було діагностовано закриту травму живота з ушкодженням кишківника (розривів стінок та брижі тонкої кишки, стінки поперечної ободової кишки) та печінки (лінійний розрив по нижній поверхні правої частини), яка ускладнилась розвитком перитоніту (запалення очеревини); із зовнішніх ушкоджень на передній черевній стінці зліва відмічені садно і гематома. Із зовнішніх ушкоджень у ОСОБА_2 також були відмічені садно та гематома правої скроневої ділянки голови.
Відмічені у ОСОБА_2 ушкодження, з огляду на їх вид, клінічний перебіг, відомості про проведення оперативного втручання тощо, утворились від дії тупих предметів незадовго до його поступлення у лікувальний заклад, не виключено у вказаний в постанові термін.
Виявлені у малолітнього ОСОБА_2 тілесні ушкодження належать до тяжких за однакою небезпеки для життя в момент заподіяння - п.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ 1995).
В результаті ДТП за висновком експерта №280 ОСОБА_3 , 2014 р.н., за даними медичної карти № 2775/197 стаціонарного хворого, при поступленні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 в ортопедичне відділення КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, у неї було діагностовано закритий перелом діафізу (тіла) лівої стегнової кістки у середній третині, що підтверджений даними об'єктивного клінічного обстеження і рентгенологічно. Будь - яких зовнішніх тілесних ушкоджень у медичній карті не описано.
З приводу перелому лівої стегнової кістки 17.04.2022 було проведене оперативне втручання - відкрита репозиція (співставлення) відламків, металоостеосинтез. Характер виявленої у ОСОБА_3 , травми (перелом), відсутність ознак консолідації (зрощення) та відомості про проведення оперативного втручання свідчать про утворення такої від дії тупого предмета незадовго до її госпіталізації у лікувальний заклад, не виключено у казаний в постанові термін.
Виявлена у малолітньої ОСОБА_3 , травма лівої нижньої кінцівки не супроводжувалась загрозливими для життя явищами (шоком тяжкого ступеня, гострою недостатністю дихання тощо), тобто не була небезпечною для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжується тривалим (більш як 21 день) розладом здоров'я і за цією ознакою належить до тілесного ушкодження середньої тяжкості - п. п. 2.2.1., 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України. Київ. 1995).
Згідно Обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000066 від 16 квітня 2022 року, відносно ОСОБА_4 , в ході досудового розслідування встановлено, що 16 квітня 2022 року біля 17 год. 00 хв., водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «HONDA-CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, синього кольору, з двома пасажирами, рухався автомобільною дорогою М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», у напрямку від м. Тернопіль до м. Львів. Під час руху на 7 км + 500 м, автодороги М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», що неподалік с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, водій ОСОБА_4 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б,д) «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР), а також вимоги, які наведенні у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Рухаючись прямою ділянкою автодороги, у зазначеному напрямку, водій ОСОБА_4 , порушуючи вимоги пунктів: 1.10, (в частині визначення поняття «безпечна дистанція», і виконання його вимог), 13.1 «Правил дорожнього руху», під час руху відволікся від керування автомобілем «HONDA-CR-V» та не обрав безпечної дистанції між керованим транспортним засобом та невстановленим автопоїздом, водій якого рухаючись попереду нього, в попутному напрямку, почав зменшувати швидкість в межах своєї смуги руху (рухаючись в колоні інших попутних транспортних засобів). Внаслідок цього, водій ОСОБА_4 , уникаючи зіткнення з попутним автопоїздом, грубо порушуючи вимоги пункту 10.1 та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 розділу 34. «Дорожня розмітка» «Правил дорожнього руху», змінив напрямок свого руху ліворуч та в подальшому, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши при цьому горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію) ПДР, по якій в цей час у зустрічному напрямку рухався (в межах своєї смуги руху) технічно справний автомобіль «NISSAN-ROGUB» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, чорного кольору, під керуванням водія ОСОБА_1 , з трьома пасажирами, та перед початком цього виїзду не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Після виїзду на зустрічну смугу водій ОСОБА_4 не забезпечивши безпеку дорожнього руху та порушуючи вимоги п. 11.3 ПДР, не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю «NISSAN-ROGUE», а допустив зіткнення передньої правої частини керованого автомобіля «HONDA-CR-V» з передньою правою частиною автомобіля «NISSAN-ROGUE», водій якого з моменту виникнення небезпеки для свого руху (виїзду автомобіля «HONDA-CR-V» на зустрічну смугу руху), не мав технічної можливості уникнути зустрічного зіткнення, навіть при умові своєчасного застосування заходів до екстреного гальмування водіями обох транспортних засобів, тому порушення вимог ПДР, у його діях, які б перебували у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , і спричинили потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , на ТЗ «HONDA-CR-V» р.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП, 16.04.2022 року, була забезпечена полісом №208587370, у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО".
Згідно ст.1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Факт настання страхового випадку ніким не оспорюється та визнається сторонами.
Відповідно до п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , що підтверджується серія НОМЕР_4 від 09.06.2010р., актовий запис №9.
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , що підтверджується серія І-АМ №291601 від 19.09.2014р., актовий запис №9.
Згідно виписки із медичної карти ОСОБА_2 стаціонарного хворого №2776 від 29.04.2022 року №114-08/15, видана Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, яка знаходиться (за адресою: 46023, м. Тернопіль, вул. Академіка Сахарова, буд.2) перебував на стаціонарному лікуванні - 14 днів, з 16.04.2022р. по 29.04.2022р.
Відповідно виписки із медичної карти ОСОБА_3 стаціонарного хворого №2775/197 від 29.04.2022 року №116-08/17, видана Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» ТОР, яка знаходиться (за адресою: 46023, м. Тернопіль, вул. Академіка Сахарова, буд.2) перебувала на стаціонарному лікуванні - 14 днів, з 16.04.2022р. по 29.04.2022р.
Витрати на лікування дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після ДТП поніс ОСОБА_1 .
01.06.2022 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надіслав до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО", заяву про виплату страхового відшкодування та інші необхідні для здійснення страхового відшкодування документи або їх копії від 12.05.2022 року, згідно з описом вкладення у цінний лист від 01.06.2022 року.
23.11.2022 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , 06.09.2014р.. надіслав до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», заяву про виплату страхового відшкодування та інші необхідні для здійснення страхового відшкодування документи або їх копії від 23.11.2022 року, згідно з описом вкладення у цінний лист від 23.11.2022 року.
Згідно заяви про страхове відшкодування від 01.06.2022 року розмір відшкодування становить 18 375 грн. 02 коп. та заяви про страхове відшкодування від 23.11.2022 року у розмірі - 20 612 грн. 98 коп.
Однак Страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування для ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято не було, відшкодування виплачено не було у встановлений термін.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Згідно із п.3 ч.1 статті 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку Страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Також позивач просить стягнути моральну шкоду пов'язану з лікуванням малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі - 1 949 грн. 40 коп., з розрахунку: 18 375 гривень 02 копійки х 5% = 918 гривень 75 копійок та 20 612 гривень 98 копійок х 5% = 1030 гривень 65 копійок.
Відповідно до ст.26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» та «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду.
Суд звертає увагу на те, що звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Так, страховик повинен здійснити виплату протягом дев'яноста днів з моменту подачі заяви про виплату страхового відшкодування. Велика Палата фактично вказала, що потерпілий взагалі може не звертатися з такою заявою до страхової компанії, а може відразу звернутися до суду за захистом свої прав. При цьому, страховик, якщо визнає вимоги потерпілого обґрунтованими, то може здійснити виплату протягом розгляду судової справи в суді.
Свою позицію, яка викладена у постанові № 465/4621/16-к від 19.06.2019 року Велика Палата аргументує тим, що порядок звернення потерпілого до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування відноситься не до обов'язкового досудового врегулювання спору, а є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка не виключає можливість потерпілого звернутися до суду за захистом свої прав. Це випливає з того, що відносини між страховиком та потерпілим випливають не з договірних зобов'язань, а з тих, що пов'язані з відшкодуванням шкоди (деліктних). Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності…» не містить положень, які б обмежували право потерпілого на захист свої прав у судовому порядку.
Крім того, до таких висновків прийшли судді Верховного Суду у постановах: №760/12308/15-ц від 11.12.2019 року; № 688/779/17 від 04.12.20219 року; № 133/1195/16-ц від 11.09.2019 року.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається у грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Сторонами договору є страхувальник та страховик, предметом Договору є майнові інтереси Струвальника, що не суперечать чинному законодавству України, тому правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного договору є грошовим зобов'язанням.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2018 року у справі № 149/344/15-ц.
У Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21) суд зробивши такі правові висновки.
«Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Стаття 27 вказаного Закону до поняття «шкода, пов'язана зі смертю потерпілого» включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.»
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св2) вказано, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20). Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61 -22598св 18); від 05 червня 2019 року у справі №466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі №756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі №447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц (провадження № 61-3321св18).
Обвинувальним актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесеним до ЄРДР за №12022210000000066 від 16 квітня 2022 року, встановлена протиправна дія заподіювача шкоди, порушення водієм ОСОБА_4 , вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна дистанція», «дорожні умови», «дорожня обстановка» і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 10.1, 11.3, 13.1, а також вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), Розділу 34. Дорожня розмітка Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведенні у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , і спричиненні потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Посилання відповідача на те, можливо буде встановлено спільну вину водіїв-учасників ДТП та те, що до моменту отримання рішення суду у кримінальному провадженні №12022210000000066, що набрало законної сили, підстави для проведення виплати страхового відшкодування за фактом вищезазначеної ДТП відсутні, так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача ще не настала, суд до уваги не приймає.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи докази, досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь ОСОБА_1 40 937,34 коп., невиплаченого страхового відшкодування для малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких: згідно заяви про страхове відшкодування від 01.06.2022 року у розмірі - 18 375 грн. 02 коп., згідно заяви про страхове відшкодування від 23.11.2022 року у розмірі - 20 612 грн. 98 коп. невиплаченого страхового відшкодування, а також 918 гривень 75 копійок та 1030 гривень 65 копійок моральної шкоди, пов'язаної з лікуванням для малолітніх дітей.
У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 8000 гривень витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав суду договір про надання правової допомоги від 27.04.2022 року; Додаткову угоду №1 до Договору від 23.01.2023року; Акт виконаних робіт №01 від 16.02.2023року , згідно якого адвокат Самуляк М.Ю. виконав наступні роботи: попереднє опрацювання матеріалів, надання консультації, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини - 1000грн.; складання позовної заяви - 5000грн.; участь в судових засіданнях - 2000грн.
Визначаючи розмір витрат на правому допомогу суд виходить з наступного.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
У постанові Верховного суду від 09 березня 2021 року (справа № 200/10535/19-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Представник відповідача виклав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у письмових поясненнях зареєстрованих судом 06.09.2022року, зазначивши, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним складності справи, ціни позову, часу витраченого адвокатом та обсягом наданих послуг, просив врахувати, що Товариство жодним чином не порушувало права позивачів на отримання страхового відшкодування, страховик розглянув страхову справу, здійснив необхідні запити для врегулювання події та виплатив страхове відшкодування.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, проспект Моторобудівників,34 код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України та конкретних обставин справи.
Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір, в розмірі 1073,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 133, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, проспект Моторобудівників,34 код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) 40 937,34 коп. (сорок тисяч дев'ятсот тридцять сім гриень 34 копійок), невиплаченого страхового відшкодування для малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких: згідно заяви про страхове відшкодування від 01.06.2022 року у розмірі - 18 375 грн. 02 коп., згідно заяви про страхове відшкодування від 23.11.2022 року у розмірі - 20 612 грн. 98 коп. невиплаченого страхового відшкодування, а також 918 гривень 75 копійок та 1030 гривень 65 копійок моральної шкоди, пов'язаної з лікуванням для малолітніх дітей.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, проспект Моторобудівників,34 код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) 3000 гривень витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, проспект Моторобудівників,34 код ЄДРПОУ 13622789) на користь держави 1073,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк