Справа №601/446/23
Провадження № 2/601/237/2023
15 травня 2023 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/446/23 за позовом комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані послуги з вивезення побутових відходів,
за участю: представика позивача - Кірись Р.С.,
відповідачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Булави О.П.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги із вивезення побутових відходів, в якій просить стягнути із відповідача на користь комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» суму заборгованості за отримані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 1666 грн. 35 коп. та стягнути суму сплаченого судового збору. Позовні вимоги мотивовано тим, що послуги з вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , надаються комунальним підприємством Кременецької міської ради «Міськводгосп»на підставі договору на вивезення побутових відходів, опублікованому на сайті Кременецької міської ради та в газеті «Діалог» від 29 березня 2019 року. На підставі рішення Кременецької міської ради № 3061 від 26.03.2019 та договору з Кременецькою міською радою № 68/19-05 від 29.03.2019 КП Кременецької міської ради «Міськводгосп» є єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Кременець. Згідно бази даних комунального підприємства по вул. Чорновола, 24 в м. Кременець зареєстровано двоє осіб, які у контексті положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами послуг. Про належне надання позивачем послуги із вивезення побутових відходів свідчить відсутність скарг відповідачки. Впродовж тривалого часу відповідачка отримує послуги із вивезення побутових відходів, але взагалі не сплачує їх вартість, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період надання послуг, а саме 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 1666 грн. 35 коп. Позивачем неодноразово були здійсненні спроби досудового врегулювання спору, які результату не дали. Таким чином, відповідачка ухиляється від обов'язку оплати за спожиту житлово-комунальну послугу з вивезення побутових відходів. Окрім того, ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б підтверджували законність не сплати заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів, звільнити ОСОБА_1 від оплати за надані послуги з вивезення побутових відходів підприємство законних підстав не має.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що не заперечує проти застосування строків позовної давності і просить стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість за отримані послуги з вивезення побутових відходів в межах строку позовної давності (за 3 роки) із лютого 2020 року по лютий 2023 року.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Булава О.П. в судовому засіданні просять відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що із позовної заяви важко зрозуміти, хто саме є стороною договору. Укладення договору між фізичною та юридичною особами має здійснюватись виключно у письмовій формі, порядок укладення договорів чітко прописаний у Цивільному кодексі України. Також, відсутні докази того, що позивач є виконавцем послуги, і як наслідок, що він має право згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» звернутись до суду в разі порушення споживачами умов договору. У матеріалах справи відсутній письмовий договір, укладений особисто між сторонами щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів. Окрім того, ОСОБА_1 самостійно утилізує відходи на подвір'ї біля належного їй на праві власності житлового будинку та жодного разу не здійснювала оплату за вивезення позивачем відходів. Також, представник відповідачки в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності, та вказує що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Кременецької міської ради № 3061 від 26 березня 2019 року «Про визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території міста Кременець», виконавцем послуги із вивезення твердих побутових відходів на території міста Кременець строком на десять років визначено комунальне підприємство Кременецької міської ради «Міськводгосп».
29 березня 2019 року, відповідно до положень п. 31 постанови КМУ №1173 від 16.11.2011 року «Питання надання послуг із вивезення побутових відходів» між позивачем та виконавчим комітетом Кременецької міської ради укладений договір № 68/19-05 «Про надання послуг із вивезення побутових відходів на території м. Кременець» відповідно до якого позивач зобов'язався згідно до графіком надавати послуги із вивезення побутових відходів на території Кременецької міської ради ( м. Кременець Тернопільської області), а замовник зобов'язується виконати обов'язки, передбачені цим договором.
Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 173 від 18 травня 2016 року затверджено норми вивезення твердих побутових відходів у м. Кременець (згідно додатку до даного рішення).
Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 1044 від 18 квітня 2018 року встановлено тарифи по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів у м. Кременець Тернопільської області.
Згідно розрахунку суми заборгованості в період надання послуг за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , де кількість зареєстрованих споживачів у житловому приміщенні складає двоє осіб, заборгованість становить 1666 грн. 35 коп.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року, скасовано судовий наказ від 28 лютого 2022 року, виданий Кременецьким районним судом Тернопільської області за заявою комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» до ОСОБА_1 про стягнення з боржника заборгованості за отримані послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 1 147 грн. 93 коп. та 227 грн.
17 червня 2022 року та 07 лютого 2023 року позивачем надіслано ОСОБА_1 претензії відповідно за № 225 та № 66 про сплату заборгованості за отримані послуги з вивезення побутових відходів.
Згідно акту про встановлення фактів від 10.04.2023, у домоволодінні ОСОБА_1 , що за адресою АДРЕСА_1 , наявна компостна яма для біологічних відходів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).
Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів . Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг - органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Вказана позиція знайшла своє відображення в у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року справа № 641/2634/16-ц, провадження № 61-4824св18.
Відповідачкою заявлено про застосування строків позовної давності.
Позивачем пред'явлено позов до суду 02 березня 2023 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.
За приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила частина перша статті 261 ЦК України.
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
З наданого КП Кременецької міської ради «Міськводгосп» розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за надані їй послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.04.2019 по 31.12.2022 в сумі 1666 грн. 35 коп.
Разом з тим позивач звернулось до суду з позовом лише 02 березня 2023 року.
З урахуванням того, що позов пред'явлено 02 березня 2023, строк позовної давності у спірних правовідносинах за період з 01.04.2019 по 01.02.2020 є пропущеним.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, суд стягує з відповідачки суму заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів в межах строків позовної давності в період з 01 лютого 2020 року по 01 лютого 2023 року у розмірі 1333 грн. 08 коп.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 15, 35-1 Закону України « Про відходи», ст. 205, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 633, 641, 642, 901, 903 ЦК України, ст. 3,4, 12, 13, 76, 81, 141, 280-289, 259-268 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані послуги з вивезення побутових відходів - задовольнити частково.
Стягути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп», заборгованість за отримані послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 08 (вісім) копійок та 2 684 (дві тисчі шістсот вісімдесят чотири) гривні понесених судових витрат по справі (на рахунок НОМЕР_2 Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк», код 32291616).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Позивач: комунальне підприємство Кременецької міської ради «Міськводгосп», що знаходиться за адресою: вул. У.Самчука, м. Кременець Тернопільської області, код ЄДРПОУ 32291616.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 18.05.2023.
Головуючий: