Справа № 951/385/23
Провадження №2/951/109/2023
про залишення позовної заяви без руху
18 травня 2023 року смт.Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Рєпін К.К., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Козівської селищної ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,-
15 травня 2023 року від ОСОБА_1 на адресу Козівського районного суду Тернопільської області надійшла вищевказана позовна заява, а також заява про відстрочення сплати судового збору по даній справі.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У поданій заяві позивачка просить відстрочити сплату судового збору посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що на даний час вона перебуває у декретній відпустці, оскільки у неї ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася третя дитина, доходів, окрім соціальних виплат на дитину, вона не отримує. Позивач зазначає, що сплата судового збору на даний час значно утруднить її фінансове становище, оскільки вона є матір'ю багатодітної сім'ї.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 подала до суду наступні документи: копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 від 01.02.2023 ; копію посвідчення виданого Управлінням сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, що вона є багатодітною матір'ю; відомості Пенсійного фонду України щодо позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування .
Вирішуючи питання наявності підстав для відстрочення сплати судового збору позивачу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження, встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою (виключним правом) відповідного суду. З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд вважає, що саме на позивача покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява №73547/01). У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
Суд також враховує те, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, тому у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Доказів відсутності інших джерел доходів та, відповідно, скрутного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому, а не лише відсутність окремих джерел доходу.
Невмотивоване відстрочення сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду.
Норма, що передбачає повноваження суду на відстрочення сплати судового збору не є імперативною, це є правом, а не обов'язком суду. Водночас сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом відстрочення від його сплати є неприпустимим.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору позивачу.
Відтак, позивач повинна сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлений у розмірі 2684 грн.
За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у грошовому вираженні: 2684 грн. х 0,4 = 1073грн. 60 коп.).
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп. згідно із ставками встановленими Законом України «Про судовий збір» та долучити до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136,177,185,187,260,261,353 ЦПК України, суддя,-
ухвалив :
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Козівської селищної ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав - залишити без руху, надавши позивачу строк 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя К.К.Рєпін