Справа № 597/977/23
Провадження №3/597/731/2023
"18" травня 2023 р. суддя Заліщицького районного суду Тернопільської області Шевчук В.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, непрацюючого, одруженого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
До Заліщицького районного суду Тернопільської області від відділення поліції №4 (м.Заліщики) Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №093455 від 24.04.2023 року ОСОБА_1 24.04.2023 року о 10 годині 20 хвилин, керуючи на автодорозі Т2018 м.Заліщики-м.Борщів у с.Голігради транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні просив справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, недоведена матеріалами справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка складала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, проводиться у відповідності до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 01.12.2015 року №1496/2794, розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395 та вимог норм КУпАП.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає покарання за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9А Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Аналізуючи вищевказану норму закону приходжу до висновку, що направлення водія поліцейським на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції можливе лише за умови законної зупинки поліцейським транспортного засобу, яким керує особа, щодо якої існують підстави вважати, що вона перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На вищевказаному також наголошує Верховний Суд у своєму рішенні від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про Національну поліцію” у редакції від 15.06.2022 року у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.31 вищевказаного Закону до превентивних заходів, які можуть застосовуватись поліцією, належить зупинення транспортного засобу.
Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до ч.3 ст.35 Закону поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи про адмінстративне правопорушення та досліджених у судовому засіданні фрагментів відеозапису з нагрудної камери поліцейського, при зупинці транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 останньому не було роз'яснено причини зупинки, а одразу запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”. Відтак однієї з двох обов'язкових обставин, які є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції не дотримано.
Відповідно до п.п.2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.1 розділу І вказаної Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
В порушення вищенаведеного, як вбачається з фрагментів відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 перед пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не було зазначено встановлених ознак алкогольного сп'яніння, які б слугували підставою для проходження огляду останнім.
Крім наведеного, згідно з п.10 Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення другого примірника акту огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не вручено.
Окрім наведеного, згідно зі ст.7 вищевказаного Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до ст.18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до п.11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У розумінні положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника і в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому ст.7 КУпАП визначає, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що в порушення вищевказаних вимог Інструкції перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не було роз'яснено права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відтак суд вважає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності роз'яснення останньому прав, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, є грубим порушенням права на захист особи у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитисянакористь цієї особи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме: ст.ст.9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотним порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, відтак суду не надано належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням досліджених у судовому засіданні обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому справу відносно нього за вказаною статтею слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення).
А, тому, керуючись ст.ст.247, 251, 252, 266, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Валентина ШЕВЧУК