Справа № 445/1175/22
провадження № 2/445/132/23
08 травня 2023 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
з участую позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Купин М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Золочівської РДА Львівської області, в якій просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію про нього, що розміщена в характеристиці від 16.10.2020 року, виданої Бродівською РДА, а також просить стягнути моральну шкоду, завдану йому незаконним звільненням в розмірі 300000,00 грн. та моральну шкоду, завдану поширенням недостовірної інформації в розмірі 300000,00 грн. В обгрунтування заяви вказав, що з 01.08.2011 року працював в Бродівській РДА на різних посадах. Наказом №69 к від 01.07.2019 року його було звільнено з посади начальника відділу організаційної роботи з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації. 18 червня 2020 р. Львівським окружним адміністративним судом задоволено його позов до Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про скасування наказу та поновлення на державній службі у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення, поновлено на посаді з 02 липня 2019 р., стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Внаслідок незаконного звільнення він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, відшукання можливостей заробітку, відстоювання своїх прав в суді, отримав душевні страждання через те, що відповідач позбавив його роботи і заробітної плати - як джерела для існування, трудового стажу, та в майбутньому достойної пенсії, що завдало йому душевних хвилювань та страждань. У зв'язку з наведеним, вважає, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України має право на відшкодування моральної шкоди. Також, позивач зазначає, що після набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року він стикнувся із штучним затягуванням його виконання в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також у розмовах із службовцями Бродівської районної державної адміністрації Львівської області під час з'ясування ходу виконання судового рішення суду його було неодноразово звинувачено у дестабілізації роботи Бродівської РДА та створення труднощів для її працівників в отриманні ними зарплат і премій. З метою подальшого звільнення, наказом керівника апарату Бродівської РДА від 15.10.2020 р., проти нього було відкрито дисциплінарну справу за порушення вимог ч. 4 ст. 10 Закону України «Про державну службу». До матеріалів дисциплінарного провадження додано службову характеристику від 16 жовтня 2020 р., підписану керівником апарату Бродівської РДА Родін М.П., у якій наведено ряд обставин, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію державного службовця, та, водночас, не є підтверджені доказами і не відповідають дійсності. Це зокрема такі: твердження "недостатньо працює над підвищенням своїх знань", "не вміє сприймати критику на свою адресу", "не працює над виявленими недоліками в роботі", допускає зневажливе ставлення до колег та керівництва райдержадміністрації", "своєю посадою не дорожить". Вказує, що така інформація не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, має негативний вплив на його ділову репутацію, та спростовується рядом доказів, доданих до матеріалів справи, а тому визнання неправомірними дій відповідачів щодо створення про нього негативного враження у суспільства є найпершою вимогою для сатисфакції завданої йому моральної шкоди. Зазначає, що належним відповідачем у справі є Золочівська РДА як правонаступник Бродівської РДА, на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» та постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX “Про утворення та ліквідацію районів".
Третя особа - ОСОБА_3 , подала до суду заперечення проти задоволення позовної заяви. В обгрунтування заперечень вказала, що вона з 16.02.2016 року по 22.02.2021 року перебувала на посаді керівника апарату Бродівської РДА. У зв'язку з тим, що позивачем було порушено вимогу п.8 ст. 65 ЗУ "Про державну службу", зокрема, невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця, чим вчинено дисциплінарний проступок. Вона, як керівник державної служби, зобов'язана була вжити відповідних заходів, передбачених ч. 2 Порядку здійснення дисциплінарного провадження. Вказує, що дисциплінарна справа з поміж іншого повинна містити характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником. Зазначила, що на позивача розпорядженням голови Бродівської РДА від 01.08.2012 року були покладені обов'язки щодо забезпечення режиму секретності в райдержадміністрації. У зв'язку з неналежним виконанням функціональних обов'язків з питань охорони державної таємниці, на підставі висновку комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області від 10.07.2018 року №370, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Після цього ОСОБА_1 скасовано допуск до державної таємниці, а розпорядженням голови Бродівської РДА від 16.05.2019 року №13дск ОСОБА_1 припинено допуск до державної таємниці за формою три. Характеризуючі дані, викладені в характеристиці ОСОБА_1 , зумовлені вказаними обставинами та підтверджені відповідними доказами, а також публічними висловлюваннями, які не відповідають дійсності, опубліковані у дописах, розміщених від його імені, та шляхом поширення на його особистій сторінці у соціальній мережі, що виявляють зневажливе ставлення до керівника апарату Бродівської РДА. Зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що інформація, викладена в характеристиці на нього, порушує його немайнові права, позивачем не доведено також причинно-наслідкового зв'язку між викладеною інформацією та негативними наслідками для позивача у суспільному та професійному зв'язку.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.
Згідно постановою Львівського окружного адміністративного суду, задоволено позов ОСОБА_1 до Бродівської районної державної адміністрації Львівської області про скасування наказу та поновлення на державній службі у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення, поновлено на посаді з 02 липня 2019 р., стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Дане рішення суду після апеляційного оскарження залишено без змін та набрало законної сили 29.09.2020 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Бродівську РДА реорганізовано у зв'язку із ліквідацією Бродівського району, згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX “Про утворення та ліквідацію районів”, шляхом приєднання до Золочівської районної державної адміністрації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 грудня 2021 року по справі № 9901/348/19 висловила позицію стосовно публічного правонаступництва органів державної влади: «Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів»/
З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача, що саме Золочівська РДА Львівської області є належним відповідачем у справі, як правонаступник Бродівської РДА.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт порушення його законних прав, яке полягало у незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, тривалості відновлення порушених трудових прав, оскільки позивач понад рік, був позбавлений заробітної плати, що в свою чергу ставило його та членів його сім'ї в скрутне матеріальне становище, докладав зусиль щодо відновлення своїх порушених прав в судовому порядку, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Разом з тим, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, який вказаний позивачем у розмірі 300000,00 грн., є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача та вважає, що грошова сума у розмірі 10 000,00 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану незаконним звільненням моральну шкоду.
Оскільки позивач, на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", звільнений від спати судового збору, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, немає.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 11,13, 258, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 10 000,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. М. Сивак