Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.05.2023м. ХарківСправа № 922/273/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54
до Акціонерного товариства "Електромашина", 61016, м. Харків, вул. Озерянська, буд. 106
простягнення 907 265,63 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Третяк О.О.;
відповідача: Чаіцький В.О.; Кузнецова І.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства "Електромашина" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року у розмірі 597 003,71 грн., пеню у сумі 115 427,43 грн., 3% річних у розмірі 20 629,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 13 608,98 грн. (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.04.2023 року вх. № 8712/23).
Ухвалою суду від 24.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "22" лютого 2023 р. о 11:45.
14.02.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3527/23), у якому відповідач, просить суд, відмовити в частині позову щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., пеня, 3 % річних та інфляційних втрат на суму 310 261,92 грн.
15.02.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3707/23) про надання доказів розміру судових витрат на правничу допомогу.
15.02.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 3789/23).
15.02.2023 року від відповідача через канцелярію надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 3790/23).
22.02.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 4305/23).
22.02.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 4306/23) про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач, просить суд, прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року у розмірі 647 003,71 грн., пеню у сумі 115 427,43 грн., 3; річних у розмірі 20 629,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 14 358,98 грн. Повернути позивачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 500,01 грн.
Ухвалою суду від 22.02.2023 року занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.03.2023 року.
14.03.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 6215/23) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом повернуто клопотання відповідача (вх. № 6215/23 від 14.03.2023 року) про відкладення розгляду справи, оскільки його підписано представником відповідача І.С. Кузнецова, проте будь - яких доказів того, що вказана особа І.С. Кузнецова є адвокатом, або має право представляти інтереси відповідача відповідно до вищезазначених вимог відповідачем в порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України до суду надано не було.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено розгляд клопотання позивача (вх. № 4306/23 від 22.02.2023 року) про зменшення розміру позовних вимог до наступного судового засідання.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом за власною ініціативою продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до "05" квітня 2023 р. о(б) 10:40 год.
Ухвалою суду від 05.04.2023 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру повних вимог (від 22.02.2023 року вх. № 4306/23) та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням. Ухвалено постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 1 500,01 грн., сплаченого при поданні позову згідно платіжного доручення № 10 (#11628719989211) від 13.01.2023 року.
Ухвалою суду про повернення судового збору від 05.04.2023 року управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" з Державного бюджету 1 500,01 грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 10 (#11628719989211) від "13" січня 2023 р., відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою суду від 05.04.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Та призначено справу до розгляду по суті на 19.04.2023 року.
10.04.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8555/23) про розстрочення виконання рішення суду.
10.04.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8712/23) про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач, просить суд, прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року у розмірі 597 003,71 грн., пеню у сумі 115 427,43 грн., 3% річних у розмірі 20 629,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 13 608,98 грн. Повернути позивачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 750,00 грн.
14.04.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 9192/23) на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 19.04.2023 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру повних вимог (від 10.04.2023 року вх. № 8712/23) та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням. Ухвалено постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 750,00 грн., сплаченого при поданні позову згідно платіжного доручення № 10 (#11628719989211) від 13.01.2023 року.
Ухвалою суду про повернення судового збору від 19.04.2023 року Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" з Державного бюджету 750,00 грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 10 (#11628719989211) від "13" січня 2023 р., відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою суду від 19.04.2023 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 12.05.2023 року до 11:00 год.
Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та усні заперечення щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні представники відповідача надали усні заперечення щодо позовних вимог, та усні пояснення щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду, та просили суд її задовольнити із підстав викладених у наданій до суду заяві.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 22.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Електромашина" (відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21.
Відповідно до пункту 9.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ "Харківгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2021 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено у додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.3. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачем газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ можу змінитись, про що сторони укладатимуть додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору, і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 7,41666567 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657583 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7,55324150 грн. Податок на додану вартість становить 1,51064830 грн. Всього ціна за один кубічний метр природного газу становить 9,06388980 грн. (пункт 3.2. договору).
Пунктом 4.1. договору, сторони погодили, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні у наступному порядку:
- оплата у розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітнім (пункт 4.2. договору.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 4.4. договору).
У разі переплати вартості газу, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період (пункт 4.8. договору).
Між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, планові обсяги постачання газу у 2021 році по місяцях, куб.м.
Також між сторонами було підписано додаток № 2 до договору, перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача.
Між сторонами було підписано додаток № 3 до договору контактні дані і режим роботи контактних точок постачальника.
30.12.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання), якою сторони зокрема, домовились викласти пункти 1.1., 1.2.. 1.3. у наступній редакції:
"1.1. Постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2022 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
1.2. Річний плановий обсяг постачання газу у 2022 року до 204,0 тис. куб.м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено у таблиці вказаній у даній додатковій угоді.
Пунктом 2 додаткової угоди, доповнили пункт 1.6. у наступній редакції: Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватись постачання газу постачальником наведено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3 додаткової угоди, виклали пункт 11.1. статті ХІ "Строк дії договору та інші умови" у наступній редакції: 11.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Дана додаткова угода діє з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно (пункт 5 додаткової угоди).
30.12.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до договору № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, якою сторони зокрема, виклали пункт 3.2 статті ІІІ "Ціна постачання природного газу" у наступній редакції:
"3.2. Ціна газу становить 42,64490933 грн., за куб.м., крім того ПДВ 8,52898187, всього з ПДВ 51,17389120 грн.".
Як зазначає позивач, останній надав відповідачу послуги з постачання природного газу на загальну суму 747 003,71 грн. у січні 2022 року, всього 14 597,36 куб.м., що підтверджується актом:
- Акт № ХОЗ82001046 від 31.01.2022 року приймання - передачі природного газу до договору постачання природного газу від 22.01.2021 року № 41GP617-654-21 на суму 747 003,71 грн.
За твердженням позивача, за підсумками наданих послуг з газопостачання у січні 2022 року споживачем не було оформлено та надано постачальнику акти приймання - передачі природного газу, тому постачальником було самостійно сформовано акт приймання - передачі природного газу № ХОЗ82001046 від 31.01.2022 року відповідно до якого позивачем було передано відповідачу за період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року 14 597,36 м.куб. природного газу вартістю 747 003,71 грн. Проте відповідач, підписані акти не повернув, мотивовану відмову у письмовій формі від підписання акту не надав.
У зв'язку із чим, сума заборгованості складає 747 003,71 грн. за отриманий відповідачем у січні 2022 року природний газ.
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду.
При цьому, суд приймає до уваги, що ухвалою суду від 05.04.2023 року та ухвалою суду від 19.04.2023 року, судом прийнято до розгляду заяви позивача про зменшення розміру повних вимог (від 22.02.2023 року вх. № 4306/23 та від 10.04.2023 року вх. № 8712/23) у зв'язку із чим, станом на час розгляду справи сума боргу складає 597 003,71 грн.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Факт наявності у відповідача заборгованості за спожитий природній газ підтверджується наявними у матеріалах справи актом приймання - передачі природного газу, а саме:
- Акт № ХОЗ82001046 від 31.01.2022 року приймання - передачі природного газу до договору постачання природного газу від 22.01.2021 року № 41GP617-654-21 на суму 747 003,71 грн.
За розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача (із урахуванням зменшення розміру позовних вимог (від 22.02.2023 року вх. № 4306/23 та від 10.04.2023 року вх. № 8712/23)) складає суму у розмірі 597 003,71 грн. за період січень 2022 року.
При цьому, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 3527/23 від 14.02.2023 року) зазначив, що позовні вимоги визначає частково, а саме в частині наявної суми боргу.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, відзив відповідача, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 597 003,71 грн., за період січень 2022 року є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нарахована відповідачу пеню у сумі 115 427,43 грн., 3% річних у розмірі 20 629,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн. відповідно до наданого розрахунку.
Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем - 3 % річних у розмірі 20 620,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн. (відповідно до наданого розрахунку) та за зазначений у наданому до суду розрахунку періоду, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 174 204,91 грн. за загальний період з 11.02.2022 року по 12.01.2023 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у розмірі 20 629,58 грн. за загальний період з 11.02.2022 року по 12.01.2023 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.
Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у сумі 115 427,43 грн. за загальний період з 11.02.2022 року по 12.01.2023 року (відповідно до наданого розрахунку), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені у розмірі 115 427,43 грн. за загальний період з 11.02.2022 року по 12.01.2023 року (відповідно до наданого розрахунку) у онлайн системі «ЛігаЗакон», та встановив, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.
Заперечуючи проти позовних вимог у частині заявлених до стягнення пені, 3 5 річних та інфляційних втрат, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 3527/23 від 14.02.2023 року) зазначив, що останній належним чином і у повному обсязі виконувало свої зобов'язання перед позивачем. Проте, з початком військової агресії Російської Федерації проти України та оголошення військового стану з 24.02.2022 року у відповідача виникли серйозні форс - мажорні обставини, до яких відносяться: 1. з перших днів березня 2022 року і по теперішній час територія і приміщення підприємства за рішенням Харківської обласної військової адміністрації безоплатно використовується для потреб оборони держави. Доступ працівників відповідача на територію підприємства суворо обмежений. 2. Територія підприємства зазнала значних ракетних обстрілів з боку російських військ. внаслідок чого, було зруйновано кілька будівель, у тому числі будівлю заводу управління, у якому знищено усю документацію. Крім того, серйозно постраждала ще кілька виробничих корпусів. Цей факт підтверджується відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Холодногірському районі Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС у Харківській області. За фактом обстрілу підприємство внаслідок бойових (воєнних) дій відкрито кримінальне провадження про що, внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 3. Розірвано та припинено основні логістичні ланцюжки в Україні з матеріально - технічного забезпечення виробництва. 4. Більшість фахівців та робітників підприємства перебувають у евакуації і поки не мають можливості повернутися до Харкова. 5. У цих умовах керівництво відповідача було змушено видати наказ від 28.02.2022 року № 43 "Про зупинення виробництва та загалом роботи підприємства" з 01.03.2022 року до закінчення військових дій. Наразі цей наказ не скасовано і є дійсним.
У зв'язку із чим, за твердженнями відповідача, в умовах дії форс - мажорних обставин відновлення виробництва і господарської діяльності в необхідному обсязі відповідач до закінчення військових дій не має змоги. Тому, з цих об'єктивних причин, відповідач не має можливості у даний час здійснити оплату заборгованості за газ у повному обсязі, та робить усе можливе для погашення заборгованості. У зв'язку із чим. просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон № 389 та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
При цьому, Верховний Суд України неодноразово підкреслив, що платежі, встановлені у статті 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.
Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З аналізу вищевикладеного слідує, що нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВС від 30.01.2019 року у справі №922/175/18).
Порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої електроенергії є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12 квітня 2017 року у справі № 3-1462гс16).
Крім того, пунктом 6.4. договору визначено, що сторони звільняють від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборливої сили (форс - мажорних обставин). Засвідчення форс - мажорних обставин здійснюється в установленому законом порядку.
Позивач у наданій до суду відповіді на відзив (вх. № 4305 від 22.02.2023 року) зокрема зазначив, що встановлена умовами договору міра відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та річних на рівні передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності наслідків правопорушення, оскільки визначений розмір відсотків річних на рівні 3 %, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ спроможний компенсувати позивачу в певній мірі майнові втрати, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення розрахунків боржником. Також позивач зазначає, що заборгованість у відповідача виникла до початку воєнних дій.
Крім того, суд приймає до уваги, що зобов'язання відповідача щодо сплати за отриманий природній газ у січні 2022 року виникло до 24.02.2022 року.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення із відповідача заборгованості за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року у розмірі 597 003,71 грн., пеню у сумі 115 427,43 грн., 3% річних у розмірі 20 629,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 13 608,98 грн. (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.04.2023 року вх. № 8712/23).
Щодо заяви (вх. № 8555/23 від 10.04.2023 року) відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.
Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
В обґрунтування наданої до суду заяви відповідач зазначає, що заборгованість відповідача складає 597 003,71 грн. Проте товариство перебуває у складному фінансовому стані, що значно ускладнює виконання рішення суду, оскільки у відповідача відсутні кошти на рахунку. Наявність простроченого кредиту в АТ "Мегабанк" та знаходження майна під заставою. Наявність балансу зі збитками. Наявність заборгованості по оплаті податків та заробітної плати. Крім того зазначає, що з перших днів березня 2022 року і по теперішній час територія і приміщення відповідача за рішенням Харківської обласної військової адміністрації безоплатно використовується для потреб оборони держави. Доступ працівників відповідача на територію підприємства суворо обмежений.
Територія підприємства зазнала значних ракетних обстрілів з боку російських військ, внаслідок чого, було зруйновано кілька будівель, у тому числі будівлю заводоуправління, у якому знищено усю документацію. Крім того, серйозно постраждала ще кілька виробничих корпусів. Цей факт підтверджується відділом запобігання надзвичайним ситуаціям по Холодногірському районі Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління ГУ ДСНС у Харківській області. За фактом обстрілу підприємство внаслідок бойових (воєнних) дій відкрито кримінальне провадження про що, внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Розірвано та припинено основні логістичні ланцюжки в Україні з матеріально - технічного забезпечення виробництва. Більшість фахівців та робітників підприємства перебувають у евакуації і поки не мають можливості повернутися до Харкова. При цих умовах керівництво відповідача було змушено видати наказ від 28.02.2022 року № 43 "Про зупинення виробництва та загалом роботи підприємства" з 01.03.2022 року до закінчення військових дій. Наразі цей наказ не скасовано і є дійсним.
У зв'язку із чим, за твердженнями відповідача, в умовах дії форс - мажорних обставин відновлення виробництва і господарської діяльності в необхідному обсязі відповідач до закінчення військових дій не є можливим .
Також посилається на те, що підприємство відповідача має зобов'язання виконувати судові накази від 23.02.2023 року у справі № 922/682/23 щодо стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 203 952,20 грн., від 27.02.2023 року у справі № № 922/693/23 щодо стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 217 564,08 грн.
Рішенням Харківського адміністративного суду у справі № 520/12547/22 стягнуто із відповідача заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у розмірі 389 678,78 грн. У зв'язку із чим, одноразове стягнення суми заборгованості у розмірі 597 003,71 грн. призведе до неможливості відновлення діяльності підприємства та його можливого закриття.
З цих об'єктивних причин відповідач не має можливості у даний час виконати у повному обсязі вимоги судового рішення у даній справі. При цьому, відповідач робить усе можливе для погашення заборгованості перед позивачем, проте на даний час у відповідача на рахунках не достатньо коштів, та відсутнє майно для виконання судового рішення. При цьому, розстрочення виконання судового рішення, дасть можливість підприємству відповідача виконати рішення суду, та просить розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення суми боргу у розмірі 597 003,71 грн. на один рік, рівними частинами по 49 750,30 грн. щомісячно.
Да заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідачем надано копію балансу за 2022 рік, копію судових наказів у справах № 922/682/23, № 922/693/23, копія рішення Харківського адміністративного суду у справі № 520/12547/22, копія платіжного доручення № 1854 від 07.04.2023 року на суму 50 000,00 грн.
При цьому, суд приймає до уваги, що частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на складне фінансове становище зокрема у зв'язку із відсутністю коштів, наявною заборгованість за іншими судовими рішеннями та у зв'язку із військовою агресією Росії проти України, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).
Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При цьому у наданій до суду заяві, відповідач, просить суд, просить розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення суми боргу у розмірі 597 003,71 грн. на один рік, рівними частинами по 49 750,30 грн. щомісячно.
Проте, у наданій до суду заяві відповідачем не наведено графіку (із зазначенням конкретних дат), якого боржник мав на меті дотримуватися у разі розстрочення виконання рішення судом та не враховано суму заявлених позивачем позовних вимог із урахуванням .
Вказане переконливо свідчить про відсутність у діях боржника наміру зі своєчасного виконання рішення у цій справі шляхом здійснення систематичних платежів, направлених на виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку тривалого невиконання рішення суду, заява (вх. № 8555 від 10.04.2023 року) відповідача про розстрочення рішення суду у даній справі не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 13 608,98 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Електромашина" (61016, м. Харків, вул. Озерянська, буд. 106, ЄДРПОУ 00214868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за спожитий природний газ за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GP617-654-21 від 22.01.2021 року у розмірі 597 003,71 грн., пеню у сумі 115 427,43 грн., 3% річних у розмірі 20 629,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 204,91 грн., та судовий збір у розмірі 13 608,98 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви (вх. № 8555 від 10.04.2023 року) відповідача про розстрочення судового рішення - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54, ЄДРПОУ 39590621);
відповідач: Акціонерне товариство "Електромашина" (61016, м. Харків, вул. Озерянська, буд. 106, ЄДРПОУ 00214868).
Повне рішення складено "19" травня 2023 р.
Суддя О.О. Ємельянова