79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.05.2023 Справа № 914/824/23
За позовом: Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист», м. Львів
про стягнення 44 594,50 грн
Суддя Наталія Мороз
при секретарі Соломії Дицькій
Представники:
Від позивача: Сьома І. Б.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Приватного підприємства “Центр безпеки бізнесу” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Турист” про стягнення 44594,50 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.04.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Наталії Мороз на лікарняному з 18.04.2023 по 24.04.2023 (включно), розгляд справи № 914/824/23, призначений на 18.04.2023 не відбувся.
Ухвалою суду від 02.05.2023 розгляд справи по суті відкладено на 18.05.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
В судове засідання 18.05.2023 представник позивача з'явився. Заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень, а також довідки про стан заборгованості відповідача. Дав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Крім того, подав клопотання від 18.05.2023 № 2023/05-18/2 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, а також надав докази реальності понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи надсилались судом на юридичну адресу ТзОВ "Підприємство "Турист", зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 38), однак, такі повернулись на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/824/23 для належного повідомлення ТзОВ "Підприємство "Турист" про дату та час судового засідання.
Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на наявність у відповідача простроченого зобов'язання з оплати виконаних позивачем будівельних робіт, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 44 594,00 грн заборгованості.
Позиція відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.
Обставини справи.
За взаємною домовленістю сторін, досягнутою в грудні 2021 року, Приватне підприємство «Центр безпеки бізнесу» (позивач, виконавець) зобов'язувалось на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» (відповідач, замовник) виконати роботи по монтажу системи пожежної сигналізації, електричної мережі, системи опалення та вогнезахисту конструкцій на об'єкті «Проект реставрації та реабілітації (ревалоризації) об'єктів комплексу Пам'ятки архітектури Національного значення XVIII ст. ох. № 376 Архикатедрального Собору Св. Юра у м. Львів (впорядкування території горішнього і долішнього подвір'їв, реставрація дзвіниці, брам та огорож, завершення реставрації Митрополичих палат, влаштування об'їзду північного і західного корпусів капітули)» (реставрація дзвіниці, митрополичих палат, влаштування громадських санвузлів) (Коригування), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити вартість таких робіт.
Вартість зазначених вище робіт визначалась по факту виконання згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт з врахуванням знижки при оплаті в розмірі 2 % (послуги ген.підряду). Дана умова також попередньо узгоджувалась сторонами.
Виконавець своєчасно та повно реалізував взяті на себе зобов'язання, та виконав для замовника роботи на загальну суму 45504,59 грн, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (примірна форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року (примірна форма КБ-3) на суму 44 594,50 грн (з врахуванням знижки 2 %).
Вказані суми взаємних зобов'язань сторін відображено в їх податковому обліку, що підтверджується податковою накладною Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу» № 57 від 29.12.2021, квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також податковою накладною Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» № 24 від 29.12.2021 (в матеріалах справи).
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем не оплачено виконані позивачем роботи, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 44 594,50 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем надіслано на юридичну адресу відповідача вимогу № 2023/01-31/2 від 31.01.2023 про оплату заборгованості в розмірі 44 594,50 грн протягом 7 днів з дати одержання вимоги.
17.02.2023 зазначена вимога повернута позивачу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Згідно довідки Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу» від 18.05.2023 № 2023/05-18/1, заборгованість відповідачем не оплачена і становить 44 594,50 грн.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 44 594,50 грн заборгованості.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 2, 5 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги (виконано роботи) на загальну суму (з врахуванням знижки 2%) 44 594,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (примірна форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року (примірна форма КБ-3).
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, на підтвердження обставин, якими позивачем обгрунтовано позовні вимоги, до позовної заяви долучено податкову накладну Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу» № 57 від 29.12.2021, квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» № 24 від 29.12.2021.
У відповідності до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Таким чином, долучені позивачем докази в сукупності підтверджують наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання по сплаті 44594,50 грн, оскільки таке відображено не тільки в первинних документах, але й в податковому обліку обох сторін.
Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, позивачем надіслано відповідачу вимогу № 2023/01-31/2 від 31.01.2023 про оплату заборгованості.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої палати від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого законом обов'язку щодо оплати за виконані позивачем роботи, чим було порушено право позивача на одержання коштів.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Відтак, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати за виконані роботи - підтверджена матеріалами справи та становить 44 594,50 грн. Доказів зворотнього суду не надано.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У додатку № 1 до позовної заяви Приватним підприємством «Центр безпеки бізнесу» наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких, окрім судового збору також вказано 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Проте, в судовому засіданні 18.05.2023 позивачем зазначено про зменшення заявленої суми судових витрат до 7 000,00 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, інші документи, пов'язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу обґрунтував ці вимоги договором № 3/01 про надання правової допомоги від 27.01.2023, укладеним між Приватним підприємством «Центр безпеки бізнесу» та Адвокатським бюро «Довгань та партнери», рахунком на оплату № 3/23 від 15.05.2023 на суму 7 000,00 грн, платіжною інструкцією № 7887 від 15.05.2023 на суму 7 000,00 грн, актом № 1 прийому-передачі наданих послуг в рамках договору про надання правової допомоги № 3/01 від 27.01.2023.
У відповідності до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 7 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Турист” (79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 38, ідентифікаційний код 23959053) на користь Приватного підприємства “Центр безпеки бізнесу” (79068, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, 3/82, ідентифікаційний код 33618403) 44 594,50 грн - основного боргу, 2 684,00 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення складено 19.05.2023
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.