19.05.2023 Справа№914/1176/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ», м. Дніпро,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ УКРАЇНА», с. Ставчани, Пустомитівський р-н, Львівська обл,
про стягнення заборгованості,
На розгляд Господарського суду Львівської області 17.05.2023 надійшла заява вх. №1967/23 про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що відповідач не вживає жодних заходів щодо погашення існуючої заборгованості, не забезпечив участь в підготовчому засіданні 15.05.2023, не подав відзив на позовну заяву, що може свідчити про затягування процесу, відповідач має значні суми заборгованості перед своїми контрагентами та не виконує зобов'язання з їх оплати. У позивача є підозра, що Відповідачем здійснюються заходи, спрямовані на відчуження належного йому майна, що знаходить своє підтвердження в тому, що на чеках РРО (мережі магазинів «Свій Маркет») виявлено зміну назви Продавця. Тому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти є обґрунтованим та адекватним засобом. Оскільки позовні вимоги є вимогами майнового характеру, позивач вважає, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти є співмірним з предметом спору в цій справі.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову повідомляє наступне.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Водночас, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
Пункт 3 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
Пункт 7 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Предметом позову у цій справі позивач декларує вимогу майнового характеру про стягнення грошових коштів.
Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Позивач прийшов до правильного висновку, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки такі грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на грошові кошти відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.03.2023, справа № 905/448/22).
У даній ситуації існує прямий зв'язок між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом позову, а тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує, що між сторонами існує спір щодо сплати заборгованості у заяленому позивачем розмірі, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник довів наявність обставин, які свідчать про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача заборгованості в майбутньому.
Оскільки предметом спору є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, тому обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог, є співмірним із майбутніми вимогами, не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб та є тимчасовим до вирішення спору по суті. Невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника грошових коштів, суд вважає за можливе застосувати заходи забезпечення позову без застосування заходів зустрічного забезпечення.
Відтак, керуючись ст.ст. 136-140, 144, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ" про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (81118, Львівська область, Пустомитівський р-н, село Ставчани, вулиця Шевченка, 9А, ЄДРПОУ 36808029) в межах суми 718 073,40 гривень (основного боргу та судових витрат).
3. Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 19.05.2023.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ» (49000, м. Дніпро, пр-т. Олександра Поля, б. 103, каб. 208, ЄДРПОУ 39293604).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (81118, Львівська область, Пустомитівський р-н, село Ставчани, вулиця Шевченка, 9А, ЄДРПОУ 36808029).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено 19.05.2023.
Суддя Горецька З.В.