вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" травня 2023 р. Справа № 911/1491/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
до Садівницького товариства «Рябина»
про визнання недійсними рішень загальних зборів
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 до подання позовної заяви до Садівницького товариства «Рябина» про визнання недійсними рішень загальних зборів надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, у тому числі:
- Міністерству юстиції України;
- центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;
- територіальним органам Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
- виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам проводити реєстраційні дії щодо Садівницького товариства «Рябина» (ідентифікаційний код 23568832), на підставі рішень загальних зборів членів Садівницького товариства «Рябина», які були прийняті на загальних зборах членів 10.07.2021.
В обґрунтування відповідно поданої заяви заявниця посилається не те, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03.02.2023, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду, закрито провадження у справі №372/2923/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - СТ «Рябина», про визнання недійсним рішення загальних зборів членів, оформленого протоколом від 10.07.2021.
За доводами ОСОБА_1 , провадження у справі №372/2923/21 закрито з підстав підвідомчості господарському суду відповідного спору, що виник з приводу порушення прав позивача як учасника Садівницького товариства «Рябина» з огляду на неповідомлення ОСОБА_1 про проведення зборів та відсутність на них кворуму.
В розрізі наведеного заявниця зауважила, що 10.01.2021 загальними зборами членів СТ «Рябина» прийнято рішення, оформлені протоколом від 10.07.2021, про обрання членів лічильної комісії, обрання голови та секретаря загальних зборів, надання повноважень щодо підписання протоколу загальних зборів та щодо проведення реєстраційних дій.
З огляду на веденого заявниця зауважила, що нею буде подано до Господарського суду Київської області позов про визнання недійсним рішень загальних зборів членів Садівницького товариства «Рябина», прийнятих на загальних зборах членів 10.07.2021.
Стосовно необхідності вжиття обраних заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначила, що ряд вказаних спірних рішень підлягають державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак станом на сьогодні існує обґрунтована ймовірність того, що уповноваженою особою відповідача будуть вчиненні дії для проведення такої державної реєстрації, що призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду по відповідній справі та ефективного захисту/поновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона має намір звернутися до суду.
Водночас заявниця вказала, що між предметом майбутнього позову та заходами його забезпечення шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії щодо Садівницького товариства «Рябина» наявний прямий зв'язок, оскільки здійснення державної реєстрації прийнятих на загальних зборах членів СТ «Рябина» 10.07.2021 рішень призведе до необхідності подання позивачем додаткових позовів, що своєю чергою матиме наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки.
В розрізі вказаного вище та обраного заходу забезпечення позову заявниця послалась на позицію суду касаційної інстанції щодо можливості застосування заходів забезпечення позову при позовних вимогах нематеріального характеру, згідно якою:
- у випадках звернення особи до суду із позовними вимогами немайнового характеру не підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- в такому випадку має застосовуватись та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/40/20.
Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а тому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1-3 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Поряд з тим згідно пункту 14 статі 1, підпункту 3-2 частини 1 статті 28 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” визначено таких суб'єктів державної реєстрації:
- Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань, відомостей про дату початку обліку/дату припинення обліку часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю в обліковій системі часток, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток) та пов'язаних із цим змін згідно з вимогами цього Закону;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій;
- територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання;
- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).
Підставою для відмови у державній реєстрації є те, що документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації.
Отже, вказаними вище приписами визначено суб'єктів державної реєстрації в залежності від їх прав щодо реєстрації тих чи інших юридичних осіб, а подання документів до неналежного суб'єкта державної реєстрації є підставою для відмови у державній реєстрації.
Однак ОСОБА_1 не доведено, що обрані нею заходи по забороні вчиняти реєстраційні дії щодо Садівницького товариства «Рябина» спрямовано на забезпечення ефективного захисту або поновлення її порушених прав як учасниці такого товариства, оскільки, визначаючи предмету майбутнього позову - визнання недійсними рішень загальних зборів учасників від 10.07.2021, заявниця не вказала які саме, власні права у товаристві вона намагається поновити, тобто якого ефекту від визнання недійсними рішень має на меті досягти ОСОБА_1 .
В розрізі наведеного заявниця не вказала, яким чином ймовірне проведення реєстраційних дій щодо Садівницького товариства «Рябина» на підставі рішень від 10.07.2021 перешкодить/унеможливить ефективне поновлення прав ОСОБА_1 , як і не надала остання копії протоколу, яким оформлено відповідно спірні рішення, що унеможливлює ідентифікацію цих рішень та співвіднесення їх із доводами заявниці щодо проведення державної реєстрації за такими рішеннями.
Так, суд звертає увагу на те, що не всі рішення господарського товариства можуть слугувати підставою для проведення державної реєстрації.
Покладення ж ОСОБА_1 в основу обґрунтування відповідної заяви узагальнених доводів про ймовірну необхідність звернення з новими позовами, не визначеними ані за предметом, ані підставами, судом визнається неспроможним та таким, що не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки передбаченим ГПК України процесуальним механізмом унормовано забезпечення у обраний заявником спосіб ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача не в межах будь-яких теоретично ймовірних та майбутніх вимог позивача, а саме вимог за тим позовом, в межах якого позивач звернувся до суду.
З огляду на вказане та посилання заявниці на необхідність дослідження у немайнових спорах питання утруднення відновлення порушених прав суд вважає за необхідне зазначити, що:
- під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, тобто спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату;
- спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Сама ж лише незгода ОСОБА_1 зі спірними рішеннями, як і доказово не підтверджені доводи про наявність у заявниці статусу учасниці Садівницького товариства «Рябина» судом визнаються недостатніми підставами для вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову з огляду на презумпцію легітимності рішень загальних зборів учасників товариства, яка може бути спростована лише під час вирішення спору по суті за доведеності наявності у заявниці суб'єктивних прав учасниці товариства.
Отже, доводи заявниці про ймовірність проведення державної реєстрації змін до відомостей про СТ «Рябина» та утруднення відновлення і захисту порушених прав ОСОБА_1 , в розрізі зазначених вище обставин, визнаються судом неспроможними і необґрунтованими.
Крім того, в розрізі приписів пункту 14 статі 1 Закону України, 3-2 ч. 1 ст. 28 “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” та організаційно-правової форми СТ «Рябина», ОСОБА_1 не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо юридичної особи - СТ «Рябина» таким суб'єктам державної реєстрації як:
- Міністерство юстиції України;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;
- територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Отже, заявницею не обґрунтовано та не доведено наявність підстав для застосування обраних заходів забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки обрані заявницею заходи забезпечення позову доказово не доведено та обгрунтовано в розрізі ефективного захисту або поновленні порушених прав заявниці, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 19.05.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема