вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"24" квітня 2023 р. Справа № 911/1490/19
Розглянувши матеріали справи за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина»
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 950 903,37 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників сторін:
від позивача: Журавльова О.О. (довіреність 01-138/081 від 06.01.2022 року);
від відповідача: Середа Р.С. (ордер СВ № 1047424 від 03.03.2023 року).
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 01-8489/08 від 13.06.2019 року Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150 133, 95 грн.
Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкрито провадження у справі № 911/1490/19 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2019 року зупинено провадження у справі № 911/1490/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду Київської області № 910/14180/18, від якого залежить вирішення справи. Зобов'язано учасників справи повідомити про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 911/1490/19.
До Господарського суду Київської області від позивачів надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 911/1490/19, яким повідомлено, що обставин які зумовили зупинення провадження у справі, усунуті.
Окрім того, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 950 903,37 грн. процентів за користування коштами відповідно до п. 8.6 Договору № 21-5/7 від 16.05.2018 року.
Ухвалою суду від 16.01.2023 року відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 911/1490/19 було поновлено та призначено підготовче засідання на 06.03.2023 року, у позивача було витребувано обґрунтований розрахунок позовних вимог з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, з зазначенням періодів прострочення за які позивач стягує проценти за користування коштами у відповідності до п. 8.6 Договору № 21-5/7 від 16.05.2018 року.
В підготовчому судовому засіданні 06.03.2023 року оголошувалась перерва на 22.03.2023 року.
В підготовчому судовому засіданні 22.03.2023 року оголошувалась перерва на 10.04.2023 року.
06.04.2023 року представником позивача через канцелярію суду подано додаткові пояснення.
В підготовчому засіданні 10.04.2023 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 21.02.2023 року, підтримує в повному обсязі, також зазначив, що уточнень позовних вимог не має. Зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 10.04.2023 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 08.08.2019 року та у письмових поясненнях, поданих 22.03.2023 року. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які відомі.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.04.2023 року.
В судовому засіданні 24.04.2023 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 24.04.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» (відповідач) 16.05.2018 року укладено Договір № 21-5/7 про закупівлю згідно з «ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно - рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)» (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач зобов'язаний був поставити позивачу ДК021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (530927)-515М, автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (5401НЕ)-515К (далі - продукція) у кількості та комплектації згідно із Специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору, а позивач відповідно до пункту 1.2 Договору зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію на умовах Договору.
Відповідач зобов'язувався здійснити поставку продукції на користь позивача на територію Частини технічної служби ТУ ДСНС України у Київській області (Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 6) - місце постачання продукції (визначено пунктом 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони домовилися, що ціна Договору становить 600 535 800,00 грн. (з ПДВ) відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.
Згідно з пунктом 2.2 Договору позивач (ДСНС), керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти», здійснює поетапну попередню оплату кожної партії продукції відповідно до календарного плану оплати та поставки продукції.
Відповідно до пункту 3.2 Договору продукція має бути поставлена позивачу відповідно до календарного плану оплати та поставки продукції. Постачальник здійснює поставку поетапно - партіями, не пізніше п'яти місяців і двадцяти календарних днів з дати здійснення попередньої оплати відповідної партії продукції. Допускається дострокова поставка частини продукції або продукції в повному обсязі, про що відповідач має повідомити позивача письмово за три робочі дні.
Відповідно до додатку 2 до Договору передбачено такі етапи попередньої оплати позивачем продукції: 1) у червні 2018 року - 70 (сімдесят) одиниць продукції; 2) у липні 2018 року - 15 (п'ятнадцять) одиниць продукції; 3) у жовтні 2018 року - 6 (шість) одиниць продукції; 4) у листопаді 2018 року - 14 (чотирнадцять) одиниць продукції; 5) у грудні 2018 року - 15 (п'ятнадцять) одиниць продукції.
Позивач зазначає, що належним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями: від 18.06.2018 року № 1, від 06.07.2018 року № 2, від 19.10.2018 року № 4, від 19.11.2018 року № 5, від 18.12.2018 року № 6.
Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 додатку 2 до Договору, статті 254 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний здійснити поставку продукції по:
I етапу Договору - 70 одиниць продукції не пізніше 10.12.2018 року;
II етапу Договору - 15 одиниць продукції не пізніше 09.01.2019 року;
ПІ етапу Договору - 6 одиниць продукції не пізніше 14.05.2018 року;
IV етапу Договору - 14 одиниць продукції не пізніше 10.05.2019 року;
V етапу Договору - 15 одиниць продукції не пізніше 10.06.2019 року.
Однак, всупереч умовам Договору відповідач своєчасно та належним чином не виконав зобов'язання з поставки продукції за І та II етапами Договору та прострочив її постачання, у зв'язку з чим позивач направляв претензії № 7 від 11.12.2018 року та № 1 від 17.05.2019 року.
Крім цього, відповідач своєчасно та належним чином не виконав зобов'язання з поставки продукції за V етапом Договору, оскільки на момент звернення до суду не поставлено 5 одиниць продукції, не поінформовано позивача про готовність поставити продукцію, не узгоджено дати поставки.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» поставити на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт), автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (530905)-515М, автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (5401НЕ)-515К у кількості та комплектації згідно із специфікацією (додаток 1 до Договору) до місця постачання продукції (на територію Частини технічної служби ГУ ДСНС України у Київській області, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 6) по V етапу поставки продукції згідно із Календарним планом оплати та поставки продукції (додаток 2 до Договору); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій пеню та проценти за користування коштами у зв'язку із неналежним виконанням договору від 16.05.2018 року № 21-5/7 (прострочення поставки частини продукції по V етапу договору) у сумі 150 133,95 грн.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором, несуть відповідальність, передбачену Договором та додатково чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої продукції.
Відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Частиною другою статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 8.6 Договору за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції Товариство сплачує 0,1 % суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукцію мало бути передано ДСНС, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.
Позивач на виконання умов Договору здійснив оплату V етапу попередньої оплати за 15 одиниць продукції у сумі 75 066 975,00 грн., зокрема, 21.12.2018 року на підставі платіжного доручення від 18.12.2018 року № 6 сплачено 75 066 975,00 грн., відтак останнім днем поставки продукції по V етапу Договору є 10.06.2019 року.
Відповідачем здійснено поставку 10 одиниць продукції за V етапом Договору вчасно, зокрема: 28.02.2019 року - 2 од. на суму 10 008 930,00 грн.; 14.03.2019 року - 4 од. на суму 20 017 860,00 грн.; 28.03.2019 року - 4 од. на суму 20 017 860,00 грн.
Таким чином, під час поставки продукції за V етапом Договору відповідачем допущено прострочення поставки 5 одиниць продукції на суму 25 022 325,00 грн.
За порушення строків виконання зобов'язань пунктами 8.1, 8.2 та 8.6 розділу VIII Договору передбачено відповідальність відповідача у формі пені та сплати процентів за користування коштами на загальну суму 150 133,95 грн.
Щодо підсудності справи позивач зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, у яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Таким чином, позов подано за вибором позивача за місцем виконання Договору - місцем постачання продукції (територія Частини технічної служби ТУ ДСНС України у Київській області (Київська рбл., м. Вишневе, вул. Київська, 6).
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому зазначив, що відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів від 14.06.2019 року та видаткової накладної № ц-103 від 14.06.2019 року позивачу було передано 4 (чотири) одиниці продукції, відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів від 23.07.2019 року та видаткової накладної № ц-159 від 23.07.2019 року було передано 1 (одну) одиницю продукції. Таким чином, зобов'язання по п'ятому етапу поставки продукції виконані у повному обсязі.
Відповідач зазначив, що визнав факт порушення строків поставки продукції за п'ятим етапом поставки за Договором і на виконання претензії № 2 від 13.06.2019 року вих № 01-8527/08 про стягнення 150 133,95 грн., сплатив пеню в сумі 75 066,98 грн.
При цьому, відповідач заперечував в частині стягнення процентів за користування коштами у сумі 75 066,98 грн., оскільки п. 8.6. Договору, яким передбачено сплату за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції в розмірі 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана, до дня фактичної її передачі або повернення суми попередньої оплати вважає таким, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, якою передбаченого, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. А застосування пені у розмірі 0,1% вартості продукції, постачання якої прострочено, за кожен день прострочення, вже передбачено п. 8.2. Договору.
Відповідач зазначив, що питання правомірності п. 8.6. Договору розглядається у справі № 910/14180/18, яка перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2019 року зупинено провадження у справі № 911/1490/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14180/18, від результатів вирішення якої залежить вирішення справи № 911/1490/19. Зобов'язано учасників справи повідомити про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 911/1490/19.
Посилаючись на статтю 61 Конституції України, відповідач оскаржував пункт 8.6 Договору в рамках судової справи №910/14180/18. Предметом справи № 910/14180/18 було визнання пункту 8.6 Договору № 21-5/7 від 16.05.2018 року недійсним.
В ході розгляду справи позивач подав заяву про поновлення провадження у справі та про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив та надав докази, що постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року № 910/14180/18 задоволено касаційну скаргу ДСНС та підтримано правомірність застосування п. 8.6. Договору.
Стосовно збільшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що у позовній заяві однією із позовних вимог було стягнення пені згідно із пунктом 8.2 Договору та процентів за користування коштами відповідно до пункту 8.6 Договору на загальну суму 150 133,95 грн. за порушення строків виконання зобов'язань відповідно до пунктів 8.1, 8.2 та 8.6 розділу VIII Договору від 16.05.2018 року № 21-5/7 про закупівлю згідно з «ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)».
На виконання наведеного Договору позивачем своєчасно було сплачено всього 600 535 800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 18.06.2018 року № 1, від 06.07.2018 року № 2, від 19.10.2018 року № 4, від 19.11.2018 року № 5, від 18.12.2018 року № 6.
Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 додатка 2 до Договору, статті 254 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був здійснити поставку продукції по:
I етапу Договору - 70 одиниць продукції не пізніше 10.12.2018 року;
II етапу Договору - 15 одиниць продукції не пізніше 09.01.2019 року;
III етапу Договору - 6 одиниць продукції не пізніше 14.05.2019 року;
IV етапу Договору - 14 одиниць продукції не пізніше 10.05.2019 року;
V етапу Договору - 15 одиниць продукції не пізніше 10.06.2019 року.
Однак, в порушення умов Договору відповідачем неналежним чином виконано поставку продукції по І, II та V етапах Договору та прострочено її постачання, у зв'язку з чим позивачем направлено відповідачу претензії від 11.12.2018 року № 7, від 17.05.2019 року № 1, від 13.06.2019 року № 2 та від 26.07.2019 року № 3 стосовно сплати пені, штрафу та відсотків за користування грошовими коштами.
Позивач зазначає, що на момент поновлення провадження у справі відповідачем виконано поставку за п'ятим етапом з простроченням та сплачено заявлену у позові пеню. Однак, відповідач, сплативши пеню, заперечував необхідність сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Відповідні заперечення відповідача спростовано встановленими Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/14180/18 обставинами, до розгляду якої зупинялось провадження у справі, що розглядається.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року № 910/14180/18, пункт 8.6 Договору не суперечить положенням статті 61 Конституції України, оскільки передбачає інший вид відповідальності, ніж той, що встановлений пунктом 8.2 Договору (стягнення пені), а саме: передбачає нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених статтею 536 та частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, що не мають характеру штрафних санкцій.
Таким чином, з 03.12.2021 року посилання відповідача на те, що пункт 8.6 Договору (сплата процентів за користування коштами) суперечить статті 61 Конституції України є необгрунтованими, а претензії позивача щодо сплати процентів за користування коштами відповідно 8.6 Договору підлягають задоволенню.
Частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, висновок Верховного Суду у справі № 910/14180/18 щодо можливості стягнення процентів за користування коштами підлягає застосуванню у цій справі.
У зв'язку з чим, позивач в заяві про збільшення позовних вимог нарахував до стягнення з відповідача за неналежне виконання умов Договору всього 950 903,37 грн. процентів за користування коштами по всім простроченим сумам поставок за Договором.
Зокрема, згідно доданого до заяви розрахунку вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 950 903,37 грн. процентів за користування коштами по всім простроченим сумам поставок за Договором, нарахованих за фактичні періоди прострочення.
Після поновлення провадження у справі № 911/1490/19 відповідач подав пояснення, в яких заперечував правомірність збільшення позовних вимог та заявляв про пропуск позивачем строків давності для відповідних вимог.
У зв'язку з чим, позивач надав пояснення, що у справі № 911/1490/19 провадження було зупинено в першому ж судовому засіданні 07.08.2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 902/417/18 та Верховним Судом справи № 910/14180/18, в якій розглядалося питання про визнання недійсним пункту 8.6 Договору.
У зв'язку з чим, проценти за користування коштами по всім простроченим сумам поставок за Договором не були дозаявлені. В будь-якому випадку, правомірність нарахування таких процентів була підтверджена лише згідно з постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року № 910/14180/18 і саме з цього моменту позивач мав можливість проводити нарахування, в тому числі за весь період прострочення.
Крім того, позивач зазначає, що у період з січня по лютий 2022 року уповноважені представники ДСНС мали значне завантаження у зв'язку з погіршенням епідемічної ситуації та необхідністю знаходження на самоізоляції, а з 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан, що є поважними причинами для продовження процесуальних строків.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Враховуючи вищевикладене, зокрема перебування представників ДСНС на лікарняних, введення воєнного стану, а також враховуючи, що з метою скасування постанови апеляційної інстанції у справі № 910/14180/18 Верховний Суд здійснив відступ від правових позицій, що були викладені раніше, наявні підстави для переривання строку позовної давності щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами на підставі пункту 8.6 Договору і його відлік з 03.12.2021 року.
Позивач в заяві про поновлення провадження у справі № 911/1490/19 та збільшення позовних вимог просив поновити строк позовної давності на подачу заяви.
Враховуючи, що позивачем обгрунтовано поважність причин переривання строків давності та оскільки позивач у позові обгрунтовував усі порушення строків поставок, судом було прийнято заяву про збільшення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 950 903,37 грн. процентів за користування коштами, нарахованих по всім простроченням за Договором.
Як вбачається з заяви про збільшення позовних вимог до 950 903,37 грн., донарахування проведено за прострочку поставки продукції по І етапу Договору від 16.05.2018 року № 21-5/7 у період з 11.12.2018 року по 20.12.2018 року в сумі 320 340,77 грн.; за прострочку поставки продукції по II етапу Договору від 16.05.2018 року № 21-5/7 у період з 09.01.2019 року по 22.01.2019 року в сумі 360 321,48 грн.; за прострочку поставки продукції по V етапу Договору від 16.05.2018 року № 21-5/7 у період з 11.06.2019 року по 23.07.2019 року в сумі 195 174,14 грн. Наведені донарахування в загальній сумі 875 836,39 грн. та несплачена частина заявлених у позові процентів у сумі 75 066,98 грн. і складають наведену в заяві про збільшення имогу про стягнення 950 903,37 грн. процентів за користування коштами
Відповідні прострочення відповідачем по суті не заперечені та не спростовані.
Оскільки правомірність нарахування процентів за користування коштами на підставі п. 8.6. Договору встановлено 03.12.2021 року Верховним Судом у справі № 910/14180/18, саме з цього моменту у позивача виникли обгрунтовані підстави для відповідного нарахування за фактичні періоди прострочення, тому з врахуванням норми ст. 264 Цивільного кодексу України строк позовної давності переривався розглядом пов'язаної справи, до вирішення спору в якій позивач не мав законних підстав для проведення відповідних нарахувань на підстав п. 8.6. Договору.
Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Дія в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року є загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, а відтак строк позовної давності продовжено законом.
Також, суд не погоджується з твердженням відповідача, що мала місце зміна предмету позову, оскільки нарахування проведені щодо процентів за користування коштами на підставі п. 8.6. Договору за різні періоди прострочення виконання одного й того ж Договору і грунтуються на тих же обставинах, що викладені в позові.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 180, 193 Господарського кодексу України зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені іними, та які є обов'язковими до виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (терміц) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язанню, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою да подію, яка неминуче мар настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконанім боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у і підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (пррдавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язанйй передати товар покупцеві в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, то відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного Кодексу України).
За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 8.6 Договору за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції Товариство сплачує 0,1 % суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукцію мало бути передано ДСНС, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 950 903,37 грн. процентів за користування коштами відповідають наведеним нормам законодавства та умовам Договору, обґрунтовані фактичними обставинами спору та відповідачем не спростовані, тому є доведеними і правомірними, відтак підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» (17583, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт. Ладан, вул. Миру, 100, код ЄДРПОУ 33742637) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55, код ЄДРПОУ 38516849) 950 903,37 грн. процентів за користування коштами та 14 263,55 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 19.05.2023 р.
Суддя Т.П. Карпечкін