ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2023Справа №910/3482/22
За позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення
1 809 261,00 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (особисто);
- Лисенко Г.О. (адвокат за ордером серія АА№10.05.2022 від №11339773);
від відповідача: Слівінський М.О. (в порядку самопредставництва);
11.05.2022 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" (відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу №204-к від 16.02.2022 року, виданого Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника служби супроводження роботи керівництва виконавчої дирекції з персоналу у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника служби супроводження роботи керівництва виконавчої дирекції з персоналу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" з 17.02.2022 року;
- стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2022 року по 09.05.2022 року в розмірі 1 809 261,00 грн без урахування обов'язкових податків та зборів, з врахуванням збільшення розміру на день прийняття рішення.
Ухвалою від 16.05.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Про дату, час і місце розгляду справи №910/3482/22 в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні учасники справи будуть повідомлені ухвалою суду.
30.05.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про залишення позовної заяви без руху та клопотання про витребування доказів.
07.06.2022 року від позивач до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів.
16.06.2022 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 підготовче засідання призначено на 02.08.2022.
27.07.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
В підготовчому засіданні 02.08.2022 судом було оголошено перерву до 30.08.2022.
12.09.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, а від позивача - додаткові пояснення.
13.09.2022 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
В підготовчому засіданні 13.09.202 судом було оголошено перерву до 25.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 25.10.2022 не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві. Наступне засідання у справі призначено на 29.11.2022.
В підготовчому засіданні 29.11.2022 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та оголошено перерву до 07.02.2023.
15.12.2022 до суду від відповідача надійшли пояснення.
В підготовчому засіданні 07.02.2023 судом було оголошено перерву до 28.03.2023.
14.03.2023 до суду від позивача надійшли заперечення та заява про збільшення розміру позовних вимог.
21.03.2023 до суду від позивача надійшла зава про приєднання доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 28.03.2023 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному. Наступне засідання у справі призначено на 16.05.2023.
09.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява щодо клопотання про закриття провадження у справі відповідно до якої вказує, що спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства,а тому просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Дослідивши в підготовчому засіданні 16.05.2023 матеріали справи, клопотання відповідача про закриття провадження у справі з вищевказаною заявою та заслухавши пояснення представників сторін, суд ухвалив наступне.
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
У пункті 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та керувалася такими критеріями щодо розмежування підсудності у вказаних справах.
Як встановлено судом, відповідно до Наказу №204-к від 16.02.2023 позивача було звільнено з посади керівника служби супроводження роботи керівництва Виконавчої дирекції з персоналу, у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати наказ №204-к від 16.02.2022 року, виданий Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника служби супроводження роботи керівництва виконавчої дирекції з персоналу у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді керівника служби супроводження роботи керівництва виконавчої дирекції з персоналу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" з 17.02.2022 року та стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2022 року по 09.05.2022 року в розмірі 1 809 261,00 грн без урахування обов'язкових податків та зборів, з врахуванням збільшення розміру на день прийняття рішення.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.
Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.
Так, підставою припинення повноважень та звільнення позивача з посади в оскаржуваному наказі зазначено пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не є учасником (засновником, акціонером, членом) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та не входить до його органів управління, а отже не є посадовою особою.
Також, як вбачається згідно з пунктом 1.5 посадової інструкції керівник служби супроводження роботи керівництва призначається на посаду та звільняється з посади наказом президента ДП «НАЕК «Енергоатом» з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України на підставі наказу.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року в справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво21) зроблено висновок, що: «відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте вказане стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції по управлінню за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень.
Щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії «посадових осіб» не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Отже, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може бути звільнено працівника філії державного підприємства, який не є членом виконавчого органу».
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду №761/24920/20 від 22.03.2023 та №761/31783/21 від 22.03.2023.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір є трудовим, а не корпоративним, а тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання ч.2 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 1 809 261,00 грн закрити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 19.05.2023
Суддя С. МОРОЗОВ