ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2023Справа № 910/12625/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Галичфарм" (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Опришківська, будинок 6/8; ідентифікаційний код 05800293)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ФАРМ" (109147, російська федерація, м. москва, вул.таганська б.17-23, поверх 6)
про 16 059 748,14 російських рублів
Представники учасників справи:
від позивача: Задорожна Л.Г.
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Галичфарм" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Арт-Фарм" про стягнення 16 059 748,14 російських рублів заборгованості за поставлений позивачем товар згідно контракту № ЕХР-031/20 від 01.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12625/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2022.
Представники сторін у підготовче засідання 21.12.2022 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12625/22 до судового розгляду по суті на 23.01.2023.
У судовому засіданні 23.01.2023 під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач свого повноважного представника для участі в судовому засіданні 23.01.2023 не направив.
При цьому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду даної справи, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 365 ГПКУкраїни іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (частина 2 наведеної норми).
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території держави відповідача регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22 введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до частини 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою відповідача.
Виходячи з наведеного, у зв'язку з війною суд не здійснює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв'язку та не звертається до суду держави відповідача з судовим дорученням про вручення документів.
За таких обставин повідомлення відповідача про розгляд даної справи можливе шляхом ознайомлення з даною ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно з частиною 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 23.01.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Контракт №ЕХР-031/20 від 01.06.2020, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача на умовах СІР-москва (якщо інший пункт призначення не передбачений в Разовій специфікації до Контракту) відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2020 фармацевтичні препарати, зокрема, але не виключно, з нанесеним на упаковку знаком для товарів і послуг "APTEPИУM"/"ARTERIUM» (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його згідно даного Контракту (п. 1.1 контракту зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 16.09.2020).
Специфікацією №41 від 22.1102021 до контракту сторони домовились про поставку товару на загальну суму 16 059 750,00 російських рублів.
22.11.2021 на підставі Специфікації №41 від 22.11.2021 позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № 41 на суму 16 059 750,00 російських рублів.
Відповідно до пункту 3.1 контракту, зі змінами, внесеними додатковою угодою №3 від 11.10.2021, відповідач здійснює оплату товару, що поставляється в відповідності до цього контракту, банківським переказом на рахунок позивача в доларах США по курсу центрального банку російської Федерації на день здійснення платежу, що підтверджується копією вихідного SWIFT - повідомлення, завіреного штампом банку відповідача з зазначенням дати здійснення платежу, з відстрочкою платежу 340 (триста сорок ) календарних днів від дати надходження товару.
Датою надходження товару є дата, вказана на штампі (печатці), який проставляється на товаросупроводжуючій документації (CMR, air Waybil і інше) і підтверджують прибуття товару на митний пост країни покупця (п. 4.1 контракту).
Позивач взяті на себе зобов'язання з поставки товару, визначеного специфікацією №41 від 22.11.2021 до контракту на загальну суму 16 059 750,00 російських рублів, виконав належним чином, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0172601.
Датою, зазначеною на штампі, який проставлений на товаросупровідній документації CMR №0172601, підтверджує прибуття товару на митний пост країни покупця (відповідача) 29.11.2021.
Таким чином, оплата за товар, поставлений позивачем згідно специфікації №41 до контракту, на загальну суму 16 059 750,00 російських рублів, мала бути здійснена відповідачем, виходячи з умов п. 3.1 контракту, у строк до 03.11.2022.
Утім, у порушення взятих на зобов'язань за контрактом, відповідач оплату поставленого позивачем товару не здійснив, що і стало підставою звернення останнього до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 16 059 748,14 російських рублів (загальна вартість поставленого товару -16 059 750,00 російських рублів, за мінусом наявної переплати за попередню партію товару в сумі 1,86 російських рублів).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України.
Так, п. 12.1 контракту сторони передбачили підсудність справи Господарському суду міста Києва при поданні позову продавцем (позивачем).
Таким чином, спір у даній справі, підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 наведеної норми).
У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У силу ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 названого Кодексу).
У силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як уже зазначалося, у п. 3.1 контракту, зі змінами, внесеними додатковою угодою №3 від 11.10.2021, сторони погодили, що відповідач здійснює оплату товару, що поставляється в відповідності до цього контракту, банківським переказом на рахунок позивача в доларах США по курсу центрального банку російської федерації на день здійснення платежу, що підтверджується копією вихідного SWIFT - повідомлення, завіреного штампом банку відповідача з зазначенням дати здійснення платежу, з відстрочкою платежу 340 (триста сорок) календарних днів від дати надходження товару.
Датою надходження товару є дата, вказана на штампі (печатці), який проставляється на товаросупроводжуючій документації (CMR, air Waybil і інше) і підтверджують прибуття товару на митний пост країни покупця (п. 4.1 контракту).
Матеріалами справи підтверджується факт прибуття спірної партії товару на митний пост країни покупця 29.11.2021, а отже обов'язок з оплати повної вартості поставленого товару у сумі 16 059 750,00 російських рублів мав бути виконаний відповідачем у строк до 03.11.2022.
У силу ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, доказів здійснення ТОВ "АРТ-ФАРМ" оплати товару, поставленого позивачем згідно зі специфікацією №41 від 22.11.2021 до контракту, матеріали справи не містять.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 059 748,14 російських рублів, що еквівалентно 9 593 932,92 грн згідно з офіційним курсом НБУ станом на 10.11.2022, є обґрунтованими і доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 236-238, 240 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРТ-ФАРМ" (109147, російська федерація, м. москва, вул. таганська, б. 17-23, поверх 6, ідентифікаційний код 1177746885964) на користь Акціонерного товариства "Галичфарм" (79024, місто Львів, вул. Опришківська, будинок 6/8, ідентифікаційний код 05800293) суму основного боргу у розмірі 16 059 748,14 російських рублів, що еквівалентно 9 593 932 (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 92 коп., та судовий збір у розмірі 143 908 (сто сорок три тисячі дев'ятсот вісім) грн. 99 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 19.05.2023.
СуддяМ.Є. Літвінова