ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2023Справа № 910/6804/23
Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.
клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А"
про скасування заходів забезпечення позову
у справі № 910/6804/23
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А"
про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
До Господарського суду міста Києва звернулося ОСОБА_1 з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А" визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що є власницею нежитлових приміщень № 1,2, 3, 4, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, V-VI-VII, VIII, , XII, XIII, XIV, XXI, XXVI, XXVIIa, XXXI, XXXII, XXXVII (всього 26 об'єктів) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно є співвласницею Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, № 49А" (надалі - ОСББ "Володимирська, № 49А").
31.03.2021 та 20.08.2022 були проведені Загальні збори співвласників ОСББ "Володимирська, №49А" розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проте про дату, час і місце проведення вказаних зборів ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином, що позбавило її можливості прийняти участь у вказаних загальних зборах та висловити свою думку з порядку денного.
Отже, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не була повідомлена про дату, час і місце проведення загальних зборів, остання вважає, що її право порушено на участь у загальних зборах, на право на голосування та відповідно прийняття рішень з порядку денного, що, в свою чергу, впливає на можливість управління будинком та можливість реалізовувати свої права як співвласника будинку.
04.05.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень загальних зборів співвласників від 31.03.2021, оформлених Протоколом № 2 Загальних зборів співвласників ОСББ "Володимирська, №49А" від 30.04.2021, та рішень загальних зборів від 20.08.2022, оформлених Протоколом №3 Загальних зборів співвласників ОСББ "Володимирська, №49А" від 30.09.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повністю.
11.05.2023 через канцелярію суду від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А" надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2023.
Представник позивача в судове засідання 16.05.2023 не з'явився.
Представники відповідача (заявника) просили задовольнити клопотання та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, з посиланням на обставини, наведені у клопотанні.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року в справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/6804/23 за заявою ОСОБА_4 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення до вирішення спору по суті дію рішень загальних зборів співвласників від 31.03.2021, оформлених Протоколом № 2 Загальних зборів співвласників ОСББ "Володимирська, №49А" від 30.04.2021, та рішень загальних зборів від 20.08.2022, оформлених Протоколом №3 Загальних зборів співвласників ОСББ "Володимирська, №49А" від 30.09.2022.
Відповідно до частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Зі змісту нормативних приписів чинного процесуального законодавства вбачається, що, оскільки забезпечення позову є гарантією задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування.
Тобто, обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.
В обґрунтування поданого клопотання від 11.05.2023 про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що ОСОБА_1 , заявляючи клопотання про забезпечення позову, діяла недобросовісно та зловживала своїми процесуальними правами з єдиним наміром - заблокувати діяльність ОСББ та маніпулювати ухвалою Господарського суду міста Києва, якою зупинено дію рішень загальних зборів, перед мешканцями та співвласниками будинку по АДРЕСА_1 .
Крім того, заявник зазначив, що суд поспішно забезпечив позов у обраний заявником спосіб, оскільки такий спосіб забезпечення не передбачений законодавством та фактично вирішує спір, що не допускається. При цьому, заявник послався на правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.
У той же час наведені посилання заявника оцінюються судом критично та зазначає наступне.
Так, звертаючись з позовом до суду, позивачем було зазначено про звернення до Господарського суду міста Києва раніше з заявою про забезпечення позову до подачі позову, в задоволенні якої судом було відмовлено (справа № 910/6220/23).
Проте, норми Господарського процесуального кодексу України не обмежують права заявника на повторне звернення з заявою про забезпечення разом з позовною заявою, що відповідно не може розцінюватися судом, як зловживання процесуальними правами позивачем.
Крім того, ухвала господарського суду, якою відмовлено в забезпеченні позову, не є рішенням суду, що має преюдиційне значення для справи, виходячи з положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки судом не вирішувався спір по суті заявлених позовних вимог та не встановлювалися обставини справи по відношенню до сторін.
Також, судом не приймаються до уваги посилання заявника на неможливість застосування такого виду забезпечення позову як зупинення дії рішень загальних зборів співвласників ОСББ "Володимирська, №49А", оскільки приписи статті 137 ГПК України, по-перше, такої заборони не містять; по-друге, постанова Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №910/4445/21 прийнята з іншим складом учасників справи, з іншим предметом позовних вимог та за інших обставин. Справа № 910/4445/21 стосувалася дій та наказу Міністерства юстиції України, тоді як предметом спору у даній справі виступають рішення загальних зборів співвласників ОСББ та стосуються правовідносин, що склалися між ОСББ та його учасником, якого позбавила права на участь у загальних зборах.
При цьому, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, суд врахував правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 23.06.2021 у справі № 920/26/21, яка була прийнята у справі, в якій членом ОСББ також оскаржувалися відповідні рішення.
Щодо доводів заявника про порушення балансу інтересів сторін.
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, всупереч наведеному, заявник не навів обґрунтованих доводів та не надав належних та допустимих доказів, як б підтверджували, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, що спричинило застосування заходів забезпечення позову у справі № 910/6804/23.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, за результатом оцінки поданих відповідачем доказів судом не встановлено обставин, які у розумінні статті 145 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, тому клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/6804/23, задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити в задоволенні клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, №49А" про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/6804/23.
2. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 19.05.2023.
Суддя А.І. Привалов