ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
м. Київ
18.05.2023Справа № 910/7689/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Державного підприємства «Інженерно-виробничий центр АЛКОН» Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України про забезпечення позову у справі № 910/7689/23
за позовом Державного підприємства «Інженерно-виробничий центр АЛКОН» Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074; ідентифікаційний код 30729702)
до Національної академії наук України (вул. Володимирська, 54, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 00019270)
про визнання незаконним та скасування постанови,
без виклику представників учасників процесу,
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Інженерно-виробничий центр АЛКОН» Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України (далі за текстом - ДП «ІВЦ АЛКОН», Позивач) з позовом до Національної академії наук України (далі за текстом - НАН України, Відповідач) про визнання незаконним та скасування постанови Бюро Президії НАН № 63 від 13.02.2023 «Про припинення Державного підприємства «ІВЦ АЛКОН» (далі за текстом - Постанова № 63) з моменту її прийняття.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Постанова № 63 прийнята Відповідачем без наявності правових підстав, з грубим порушенням норм діючого законодавства, без дотримання процедур, в тому числі без проведення з профкомом Позивача консультацій, письмового попередження працівників та без за участі трудового колективу Позивача.
Разом з позовом Позивачем подано і заяву про забезпечення, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони комісії з припинення «ІВЦ Алкон»:
- проводити інвентаризацію майна «ІВЦ Алкон» та передавати на баланс Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України наявні матеріальні активи «ІВЦ АЛКОН»;
- складати передавальний акт та подавати його на затвердження до Президії НАН України до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7689/23.
Із поданої Позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що Постановою № 63 припинено ДП «ІВЦ АЛКОН» шляхом реорганізації - приєднання до Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України (правонаступник), а також затверджено склад комісії з припинення «ІВЦ АЛКОН», а головою комісії з припинення ДП «ІВЦ АЛКОН» визнано Пошванюк Н.Ф.
Оспорюваною постановою затверджено план заходів з припинення ДП «ІВЦ АЛКОН», зокрема доручено комісії:
- повідомити в установленому порядку державного реєстратора про рішення щодо припинення «ІВЦ АЛКОН» (п. 4.1. Постанови № 63);
- встановити термін для пред'явлення кредиторських вимог до «ІВЦ АЛКОН»- два місяці від дня оприлюднення повідомлення щодо рішення про припинення «ІВЦ АЛКОН» (п. 4.2. Постанови № 63);
- при припиненні «ІВЦ АЛКОН» забезпечити дотримання норм законодавства про працю України (п. 4.3. Постанови № 63);
- провести інвентаризацію майна та передати на баланс Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України матеріальні активи «ІВЦ АЛКОН» (п. 4.4. Постанови № 63);
- скласти передавальний акт та подати його на затвердження до Президії НАН України (п. 4.5. Постанови № 63);
- у триденний строк від дати внесення запису до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення «ІВЦ АЛКОН» надати відповідні документи до Президії НАН України (п. 4.7. Постанови № 63);
- заходи з припинення завершити до кінця IV кварталу 2023 року (п. 4.8. Постанови № 63).
Так, Позивач зазначає, що станом на дату подання цієї заяви, комісією вже виконано деякі пункти Постанови № 63, зокрема повідомлено державного реєстратора, на підставі чого 14.02.2023 останнім вчинено реєстраційну дію № 1000691270018006301, а саме внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію щодо рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації - ДП «ІВЦ АЛКОН».
Однак, на думку Позивача, оскаржувана постанова прийнята з грубим порушенням норм діючого законодавства, без дотриманням усіх процедур, передбачених чинним законодавством, положень Статуту ДП «ІВЦ АЛКОН», Статуту концерну, Галузевої угоди та Колективного договору, всупереч постанові № 358 від 16.11.2022.
Позивач вважає, що задоволення заяви Позивача про забезпечення позову забезпечить попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, якщо воно буде прийняте на користь Позивача.
Як на підставу для забезпечення позову Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки після виконання комісією з припинення підприємства всіх вимог оспорюваної Постанови № 63 Позивач припинить свою діяльність як самостійний суб'єкт господарювання та буде приєднаний до іншої установи, не передбаченої Постановою №358, оскільки Відповідачем приєднано ДП «ІВЦ АЛКОН» до Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, однак у Постанові №358 «Про оптимізацію мережі суб'єктів господарювання НАН України» від 16.11.2022 зазначено, що доцільно приєднати ДП «ІВЦ АЛКОН» саме до Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України.
Крім того, Позивач звертає увагу суду, що завершення комісією дій, спрямованих на реорганізацію ДП «ІВЦ АЛКОН» призведе до того, що матеріальні та нематеріальні активи, малоцінне майно та всі статті балансу «ІВЦ АЛКОН», документація та архівний фонд будуть передані на баланс Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, а також буде внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення «ІВЦ АЛКОН», тобто відбудуться невідворотні дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду в майбутньому, а Позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Додатково Позивач вказує, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовить фактичного вирішення спору по суті, а буде спрямоване виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, а також запровадить тимчасові заходи, існування яких дозволить створити належні умови для виконання рішення суду.
МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується
забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.
З огляду на встановлені в межах розгляду заяви обставини та враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Позивача з підстав необґрунтованості, а саме що не застосування обраних Позивачем заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливить ефективний захист прав Позивача згідно поданого до суду позову.
Так, суд вказує, що в обґрунтування Позивачем необхідності вжиття заходів забезпечення позову згідно поданої заяви є впровадження тимчасових обмежень задля уникнення невідворотної події - припинення ДП «ІВЦ АЛКОН» та внесення відповідного запису до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, обрані Позивачем заходи забезпечення на переконання суду не стосуються мети поданого забезпечення - уникнення внесення відомостей про припинення Позивача, оскільки Позивач фактично просить суд вчинити дії, а саме: проведення інвентаризації майна, передавання на баланс правонаступника наявних матеріальних активів Позивача, складання передавального акту та подання його на затвердження, які на переконання суду стосуються процедури ліквідації однак лише опосередковано пов'язані із безпосередньою процедурою внесення змін до реєстру.
Крім того, на переконання суду обраний Позивачем перелік дій, які варто заборонити вчиняти комісії з припинення Позивача не є тими невідворотними наслідками про які зазначає Позивач та не призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав Позивача, які згідно обґрунтувань останнього є порушеними Відповідачем.
Також, на переконання суду вжиття обраних Позивачем заходів забезпечення позову порушить збалансованість інтересів сторін та не є достатньо співмірним, оскільки вчиненні Відповідачем дії щодо проведення інвентаризації майна, передавання на баланс правонаступника наявних матеріальних активів Позивача, складання передавального акту та подання його на затвердження не свідчать про несумлінність дій Відповідача у спірних правовідносинах оскільки вчиняються на підставі Постанови № 63 та принципу правомірності правочину, закріпленого статтею 204 Цивільного кодексу України.
При цьому судом враховано, що у випадку відмови у задоволенні позову існуватиме ймовірність невиконання Постанови № 63 в частині визначених строків завершення процедури припинення.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову в частині недоводення Позивачем того, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду з відповідним позовом.
Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви Державного підприємства «Інженерно-виробничий центр АЛКОН» Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України про забезпечення позову у справі № 910/7689/23 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 18.05.2023 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання повного тексту ухвали: 18.05.2023
Суддя Антон ПУКАС