ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2023Справа № 910/2197/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2191/23
За позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ідентифікаційний код: 31570412)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 57/3; індентифікаційний код: 23522853)
Про стягнення 133 056, 00 грн
Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» про стягнення 133 056, 00 грн штрафних санкцій за прострочення поставки товару згідно Договору поставки № 23-01/105-21 від 12.10.2021.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» 133 056, 00 грн, з яких: пеня - 72 576, 00 грн; штраф - 60 480, 00 грн.
Також позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» судові витрати (судовий збір).
17.02.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 17.02.2023 для усунення недоліків позовної заяви.
02.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви вих. № 04-03/11/1356-23 від 28.02.2023, якою позивач усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 17.02.2023.
07.03.2023 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/2197/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив в якому відповідач клопоче про зменшення штрафних санкцій.
28.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
12.10.2021 між позивачем (АТ «Укртранснафта» - покупець) та відповідачем (ТОВ «Хімлаборреактив», постачальник) укладено Договір поставки № 23-01/105-21 (надалі -Договір) з використанням електронних цифрових підписів представників сторін в порядку Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до умов п. 1.1. Договору - за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення спрощених закупівель АТ «Уктранснафта» від 05.10.2021 №6796/4) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки лабораторні меблі (код 39180000-7 за ДК 021:2015) (UA-2021-09-07-006418-c) (лабораторні меблі), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 3.2. Договору - загальна сума договору становить 864 000, 00 грн в т.ч. ПДВ 144 000, 00 грн.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2010», місце, умови та строки поставки встановлюються в специфікації до даного Договору.
Згідно пункту 5.6. Договору - складання (створення) та підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) здійснюється сторонами в електронній формі з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB та визнається сторонами істотною умовою цього Договору згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України.
Пунктом 5.12. Договору визначено, що датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником покупця.
У відповідності до Специфікації, що є Додатком №1 до Договору ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» зобов'язане було поставити товар на загальну суму 864 000, 00 грн протягом 150 календарних днів з дати отримання ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» письмової заявки від АТ «Укртранснафта». Місце поставки: с. Августівка, Біляївський район, Одеська область, 67632.
Позивач стверджує, що ним 18.10.2021 було підписано та направлено ТОВ «Хімлаборреактив» відповідну заявку про готовність позивача до виконання договору, яку відповідач отримав 18.10.2021.
Отже, ТОВ «Хімлаборреактив» зобов'язаний був здійснити поставку товару до 17.03.2022 включно, проте, здійснив її лише 10.06.2022, що підтверджується видатковою накладною №Х0007384 від 01.06.2022 підписаною сторонами з використанням електронних цифрових підписів представників сторін в порядку Закону України «Про електронні довірчі послуги».
В умовах договору № 23-01/105-21 від 12.10.2021 сторони в пункті 7.1. погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.
З огляду на прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасної поставки товару, керуючись п. 7.1. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 72 576, 00 грн та штраф у розмірі 60 480, 00 грн за період прострочення з 18.03.2022 по 09.06.2022.
2. Предмет спору (предмет позову).
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару за період з 18.03.2022 по 09.06.2022 у сукупному розмірі 133 056, 00 грн.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 18.10.2021 АТ «Укртранснафта» було підписано в сервісі iDocHUB із застосуванням КЕП заявку про готовність до виконання договору №23-00/6/4918-21 та через систему документообігу DocNet її направлено на електронну адресу ТОВ «Хімлаборреактив» - gavrilyk@hlr.ua.
(2) згідно Специфікації до Договору відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару вартістю 864 000, 00 грн не пізніше 17.03.2022, проте згідно підписаної сторонами видаткової накладної №№Х0007384 від 01.06.2022 поставка товару відбулась лише 10.06.2022 (датою поставки згідно п. 5.12. Договору є дата підписання електронного первинного документа позивачем, як покупцем). Отже, відповідач допустив прострочення поставки товару на 84 календарні дні.
(3) 16.03.2022 відповідачем направлено позивачеві лист за вих. №2 926, в якому на обґрунтування неможливості своєчасно виконати зобов'язання та з метою звільнення від відповідальності за порушення термінів поставки товару відповідач посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідне обґрунтування порушення строків поставки та звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання містяться і у відповіді на претензію від 28.10.2022 за вих. №10 429.
(4) Проте, а ні лист від 16.03.2022, ні відповідь на претензію від 28.10.2022 не містять жодних обґрунтувань яким чином повномасштабне вторгнення росії та введення в Україні воєнного стану вплинуло не неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань.
(5) Згідно п. 7.1. позивач має право вимагати стягнення з відповідача пеню у розмірі у розмірі 72 576, 00 грн та, у зв'язку, з простроченням понад 30 днів - штраф у розмірі 60 480, 00 грн за період прострочення з 18.03.2022 по 09.06.2022.
У відповіді на відзив позивач, апелюючи до заперечень відповідача, викладених у відзиві, додатково зазначає про відсутність у спірних правовідносинах обставини форс-мажору, що в силу умов Договору звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, а також зазначає, що право на неустойку (штраф, пеню) згідно статті 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання.
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
Відповідач визнає прострочення виконання договірного зобов'язання та просить зменшити штрафні санкції з огляду на наступне:
(1) У зв'язку з повномасштабним вторгненням росії, директором відповідача Жолобіцьким В. І. було видано наказ №2/22 від 28.02.2022 «Про тимчасове припинення роботи підприємства», що є об'єктивною причиною пропуску строку поставки.
(2) Відповідач завчасно, до закінчення строку поставки, листом від 16.03.2022 №2 926 повідомив позивача про неможливість поставки товару у передбачений договором строк.
(3) Надалі, після стабілізації безпекової ситуації в Україні, відповідачем у повному обсязі виконано зобов'язання з поставки товару вартістю 864 000, 00 грн в червні 2022, що підтверджується видатковою накладною.
(4) Позивачем не доведено завдання простроченням відповідача жодних збитків. Отже, розмір штрафних санкцій є надмірним порівняно зі збитками позивача та розмір, нарахованих позивачем штрафних санкцій, становить більше ніж 15 % від вартості поставленого товару.
(5) З огляду на наведені обставини, відповідач клопоче про зменшення штрафних санкцій до 10 % від заявлених позивачем, що має становити 7 257, 60 грн пені та 6 048, 00 грн штрафу, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджений факт поставки відповідачу товару з простроченням строку поставки?
- чи підлягають застосуванню до відповідача штрафні санкції, що нараховані позивачем та чи вірно проведений позивачем розрахунок таких санкцій (штрафу та пені)?
- чи існують підстави для зменшення штрафних санкцій, а відтак, в якій частині позовні вимоги підлягають задоволенню?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначено судом вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2010», місце, умови та строки поставки встановлюються в специфікації до даного Договору.
У відповідності до Специфікації, що є Додатком №1 до Договору ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» зобов'язане було поставити товар на загальну суму 864 000, 00 грн протягом 150 календарних днів з дати отримання ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» письмової заявки від АТ «Укртранснафта». Місце поставки: с. Августівка, Біляївський район, Одеська область, 67632.
З умов Договору поставки вбачається, що сторони погодили можливість формування та надсилання документів (зокрема, первинних (видаткові накладні) з використанням ресурсів Сервісу iDocHub (п. 5.6. Договору).
Крім того, умовами п. 14.10. Договору сторони погодили можливість використання при виконанні умов цього Договору електронних документів та призначений для цього кваліфікаційний електронний підпис. Сторони визнають будь-які документи, складені та надані будь-якою стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу.
В розділі 15 Договору «Місцезнаходження і реквізити сторін», сторони, зокрема погодили власні електронні адреси для зв'язку: постачальника (відповідача) - EDO@hlr.ua та gavrilyk@hlr.ua, а покупця (позивача) - v.makohin@ukrtransnafta.com.
Матеріалами справи підтверджено та сторони не заперечується факт надіслання позивачем на погоджену адресу відповідача (gavrilyk@hlr.ua) Заявки від 18.10.2021 про готовність АТ «Укртранснафта» до виконання договору, в порядку визначеному Специфікацією до Договору, яка була отримана відповідачем 18.10.2021.
Отже, строк поставки товару згідно умов Специфікації до Договору настав 17.03.2022 (включно).
Як зазначалось судом вище, згідно пункту 5.6. Договору - складання (створення) та підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) здійснюється сторонами в електронній формі з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB та визнається сторонами істотною умовою цього Договору згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України.
Пунктом 5.12. Договору визначено, що датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником покупця.
Матеріалами справи та самими сторонами в своїх заявах по суті справи підтверджено, що відповідачем було в повному обсязі виконано обов'язок з поставки товару лише в червні 2022, тобто з простроченням визначеного умовами договору строку.
Факт поставки товару на суму 864 000, 00 грн підтверджується підписаною з використанням електронних цифрових підписів представників сторін в порядку Закону України «Про електронні довірчі послуги» видатковою накладною №Х0007384 від 01.06.2022. Згідно долученого до заяви про усунення недоліків Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що видаткова накладна підписана представником покупця (позивача) 10.06.2022, отже в силу п. 5.12. Договору датою поставки товару є 10.06.2022.
Таким чином, відповідач допустив прострочення виконання договірного зобов'язання з поставки товару на 84 календарні дні (з 18.03.2022 по 09.06.2022).
В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Оскільки, відповідач порушив строк поставки товару, останній, в тому числі зобов'язаний понести відповідальність, передбачену договором та законом за прострочення виконання договірного зобов'язання з поставки товару.
Отже, позивач правомірно керуючись п. 7.1. Договору нараховує та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.
Так, позивач просить стягнути з відповідача за період з 18.03.2022 по 09.06.2022 пеню у розмірі 72 576, 00 грн та штраф у розмірі 60 480, 00 грн.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки, суд констатує, що борговий період визначений позивачем вірно та розмір штрафу, у зв'язку з простроченням поставки товару на понад 30 днів є арифметично вірним та становить 60 480, 00 грн.
Однак, перевіривши визначений позивачем розмір пені, суд констатує, що такий розрахунок є помилковим. Зокрема, позивачем вирахувано пеню з розрахунку 0, 1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару (864 000, 00 грн), оскільки такий розмір пені встановлений умовами п. 7.1. Договору.
Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні приписи містяться у приписах статтей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, в даному випадку штрафна санкція у вигляді пені є договірною та її розмір погоджується сторонами, проте, законодавцем встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за період прострочення.
Оскільки, визначений договором розмір пені (0,1 % від суми несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення) за період з 18.03.2022 по 02.06.2022 (77 днів прострочення) перевищував розмір подвійної облікової ставки, що діяла у вказаний період прострочення (подвійна облікова ставка НБУ в день становила = 20 / 365 = 0, 055 %), відтак в даному випадку підлягає застосуванню саме подвійна облікова ставка НБУ. За решту днів прострочення з 03.06.2022 по 09.06.2022 (7 днів) підлягає застосуванню розмір пені, що визначений договором - 0, 1 % (оскільки, подвійна облікова ставка НБУ в день становила = 50 / 365 = 0, 137 %).
Таким чином, провівши власний розрахунок пені за допомогою ІПС «Ліга:Закон», суд встановив, що сукупний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 42 501, 70 грн (36 453, 70 грн за період з 18.03.2022 по 02.06.2022 та 6 048, 00 грн за період з 03.06.2022 по 09.06.2022), а не 72 576, 00 грн як зазначає позивач. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Посилання позивача у відповіді на відзив на відсутність обставини форс-мажору, суд не враховує та зазначає, що у своєму відзиві відповідач не посилається та не доводить наявність обставин, що згідно статті 617 ЦК України є підставою для звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, попри те, що на такі обставини відповідач посилався у відповіді від 28.10.2022 за вих. №10 429 на претензію позивача, що наявні в матеріалах справи.
Щодо зменшення штрафних санкцій.
Відповідач частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, вжиті відповідачем заходи щодо виконання умов договору, повне виконання відповідачем договірного зобов'язання, відсутність збитків позивача, клопоче про зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу) до 10 % від розміру, що заявлений позивачем.
Відповідач вважає, що обґрунтованим є розмір штрафних санкцій, що становить 7 257, 60 грн пені (72 576, 00 грн*10 %) та 6 048, 00 грн штрафу (60 480, 00 грн*10 %).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Суд зазначає, що 24.02.2022 російською федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є загальновідомим фактом, який в будь-якому разі так чи інакше впливає на провадження господарської діяльності суб'єктів господарювання, навіть якщо обставина введення воєнного стану не є форс-мажорною у конкретних спірних правовідносинах.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості та пропорційності, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд враховує наступне:
(1) сторонами не заперечується факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару в повному обсязі 10.06.2022, та у позивача відсутні претензії до відповідача щодо кількості та якості поставленого товару;
(2) відповідачу при укладенні договору не було відомо точний строк (дату) поставки товару, оскільки вона залежала від строку подання заявки позивачем;
(3) введення в Україні воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення росії є загальновідомим фактом, що в будь-якому разі так, чи інакше впливає на ведення підприємствами своєї господарської діяльності, а строк поставки товару настав вже під час існування такого факту - 17.03.2022, і такі обставини, сторони не могли передбачити при укладенні договору;
(4) відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання на 84 дні (три місяці), що в умовах воєнного стану та організації поставки товару за адресою покупця в Одеській області в умовах постійних повітряних тривог (в період з березня по червень 2022 року), з дотриманням безпеки працівників відповідача, що здійснюють поставку такого товару, на переконання суду, є виправданим та незначним пропуском строку прострочення виконання зобов'язання та за своїм характером (несвоєчасність) не є істотним правопорушенням в порівнянні з невиконанням зобов'язання взагалі;
(4) відповідачем попереджено позивача про неможливість своєчасної поставки товару листом від 16.03.2022 за вих. №2 926, проте позивач жодним чином не відреагував на такий лист (не відмовився від договору та не вимагав негайної поставки товару тощо);
(6) позивачем не доведено завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної поставки товару, з огляду на що суд вважає непропорційними розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам допущеного відповідачем правопорушення;
Разом з тим, суд враховує, що згідно статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Крім того, в умовах військової агресії, діяльність і позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності є утрудненою, і на нього, так само впливають негативні фактори, пов'язані з воєнними діями на території України та це ускладнює ведення господарської діяльності.
З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, поведінку відповідача у справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені), що викладене у відзиві.
Відтак, суд зменшує розмір штрафних санкцій (штрафу та пені) на 50 % від обґрунтованої суми, розмір якої встановлений судом після здійснення перевірки проведених позивачем розрахунків, а саме 42 501, 70 грн - пені та 60 480,00 грн штрафу, що на переконання суду є співмірним із допущеним відповідачем правопорушенням та враховуючи баланс інтересів обох сторін, які обидві зазнають негативного впливу збройної агресії росії щодо України, в рівній мірі.
Ураховуючи встановлене вище, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення неустойки (штрафу та пені) частково з урахуванням часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки - у розмірі 21260,85 грн - пені та 30240, 00 грн. - штрафу.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені у розмірі 51315,15 грн (в тому числі в розмірі, необґрунтованість нарахування якого встановлена судом вище), а також 30240, 00 грн штрафу.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору, а обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави. Відтак, інші доводи, на які посилалися сторони в своїх заявах по суті справи, не прийняті судом до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
6. Розподіл судових витрат.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684, 00 грн. Інші судові витрати у позивача відсутні. Відповідач про понесення ним судових витрат суду не заявляв.
За загальним правилом, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте без урахування зменшеного судом розміру неустойки, оскільки, в даному випадку суд користується наданим йому правом на зменшення штрафних санкцій, а позовні вимоги є обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі та підлягали б задоволенню в обсязі визначеного судом, якби розмір неустойки не було зменшено.
Проте, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене та те, що в даному випадку спір виник з вини відповідача, що останнім не заперечується, суд дійшов висновку в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України покласти судовий збір на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236, 237, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» про стягнення 133 056, 00 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ» (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 57/3; індентифікаційний код: 23522853) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; ідентифікаційний код: 31570412) 21260,85 (двадцять одну тисячу двісті шістдесят) грн 85 коп. - пені, 30054,30 (тридцять тисяч п'ятдесят чотири) грн 30 коп. - штрафу, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 51315,15 грн та 30054,30 грн штрафу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких