майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"10" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1226/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І. В.,
секретар судового засідання: Воробйова І. Г.
за участю представників сторін:
- від позивача: Манзій П. П., довіреність від 02.01.2023, №01-2-0123 (в режимі відеоконференції)
- від відповідача: Лук'янець Л. О., ордер серії АМ №1034595 від 20.10.2022 (в засіданні 09.05.2023)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів"
про стягнення 396761,57 грн
В засіданні суду 09.05.2023 оголошувалась перерва до 15:40 10.05.2023 відповідно до ст. 216 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 396761,57 грн, з яких 303198,00 грн попередньої оплати, 68531,05 грн пені, 4111,86 грн 3% річних, 20920,66 грн інфляційних втрат, а також судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Союз Автомотів" обов'язку поставки товару за рамковим договором поставки №13А430-23929-21 від 20.03.2020.
Ухвалою від 20.12.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 17.01.2023 о 11:30 (а. с. 31).
16.01.2022 до суду від відповідача надійшли клопотання від 16.01.2023 про відкладення розгляду справи (а. с. 33 - 35) та про встановлення додаткового строку для подачі відзиву на позовну заяву (а. с. 36 - 38).
Ухвалою від 17.01.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про встановлення додаткового строку для подачі відзиву на позовну заяву з підстав, у ній викладених (а. с. 47).
Іншою ухвалою від 17.01.2023 господарський суд розгляд справи у підготовчому провадженні відклав на 06.02.2023 о 11:00 (а. с. 49).
06.02.2023 до суду від відповідача надійшло пояснення від 06.02.2023 з визнанням суми основного боргу, яку відповідач просить розстрочити, а також відмовити в стягненні пені та 3% річних; до пояснення додано, зокрема, лист від 20.01.2023 вих. №32 з пропозицією про виконання умов договорів поставки в натурі та доказами його надіслання позивачу (а. с. 63 - 96).
Ухвалою від 06.02.2023 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 20.03.2023; призначив підготовче засідання на 16.03.2023 о 10:30 (а. с. 99).
15.03.2023 до суду від відповідача надійшло пояснення від 15.03.2023 щодо штрафних санкцій, в якому, зокрема зазначено про порушення позивачем п. 3.1.1 договору поставки в частині оплати авансових платежів (а. с. 106 - 113).
Ухвалою від 16.03.2023 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14:30 20.03.2023 (а. с. 115).
Ухвалою від 20.03.2023 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023 о 11:00 (а. с. 125).
11.04.2023 до суду від відповідача надійшло аналогічне пояснення від 15.03.2023 щодо штрафних санкцій (а. с. 134 - 143).
Ухвалою від 11.04.2023 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 09.05.2023 о 10:30 (а. с. 145).
Ухвалою від 09.05.2023 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 15:40 10.05.2023 для проведення судових дебатів (а. с. 150).
09.05.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (а. с. 152-156).
У засіданні суду 09.05.2023 під час розгляду справи по суті представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Представник відповідача в засіданні суду 09.05.2023 визнала основний борг, просила здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 04.10.2022, з врахуванням вимоги позивача від 21.09.2022 про повернення коштів; відмовити у задоволенні пені у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань через обставини непереборної сили, а саме, військовою агресією рф згідно з експертним висновком Житомирської торгово - промислової палати №2454 від 16.11.2022.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередніх судових засіданнях повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
1. Обставини справи та зміст спірних правовідносин.
20.03.2020 між ТОВ "Союз Автомотів" (постачальник/відповідач) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (покупець/позивач) укладено договір поставки №13А430-23929-21 (далі - договір), за п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця автомобіль спеціалізований аварійна газова служба ТК-РВ_АРМ на базі автомобіля Peugeot Boxer FG L2H2, колір - білий, 2022 р.в., кількість - 4 шт., сума з ПДВ (станом на 20.03.2020) - 3169200,00 грн, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його згідно договору (а. с. 8-11).
За умовами п. 1.2 договору, постачальник зобов'язався передати покупцеві товар у комплектності відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною договору (а. с. 12-13).
Пунктом 1.5 договору визначено, що імпортером товару є ТОВ "Пежо Сітроен Україна", адреса: 04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, 60.
За п. 2.1 договору передача товару здійснюється на складі постачальника за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77. Сторони засвідчують даний факт шляхом підписання акту приймання-передачі товару, який є невід'ємною частиною договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару в цей момент.
Згідно з п. 2.2 договору строк поставки товару - до 30.06.2022 за умови оплати покупцем ціни товару згідно з п. 3.1 договору.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість товару становить 3169200,00 грн з ПДВ; сторони домовились, що вартість (ціна) товару розраховується з врахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладання цього Договору, який становить 27,80 грн. за 1 дол. США.
За п. 3.1.1, 3.1.2 договору покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:
- 10% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п. 3.1 договору, що становить 316920,00 грн у строк не пізніше 15.11.2021;
- 90% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п. 3.1 договору, що становить 2852280,00 грн покупець повинен сплатити протягом 5 календарних днів після прибуття автомобіля на склад продавця у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок продавця.
Постачальник, який прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором на вимогу покупця зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення (але не більше трьох відсотків ціни товару) (абз. 2 п. 4.1 договору).
У п. 4.4 договору сторони домовились, що положення договору про відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором (оплата неустойки, процентів, відшкодування збитків) будуть обов'язковими для сторін і залишаться в силі незалежно від строку дії договору або факту розірвання договору (в тому числі у випадку відмови будь-якої сторони від договору на підставах, передбачених законом або договором).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку - до виконання зобов'язань за договором та припинення відносин, пов'язаних з договором (п. 6.4 договору).
Позивач виконав свою частину зобов'язань за договором в частині здійснення попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.12.2021:
- №10600 на суму 151599,00 грн;
- №10601 на суму 151599,00 грн (а. с. 21, 22).
Позивач зазначає, що строки поставки товару за договором пройшли, однак відповідач не виконав зобов'язань за договорами.
З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направляв вимогу про повернення коштів від 21.09.2022, вих. №43001-Пя-4673-0922, в якій вимагав від відповідача повернути сплачені йому кошти у розмірі 303198,00 грн протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги (а. с. 19).
Станом на дату подання позовної заяви відповідач не поставив товар відповідно до умов договору; здійсненої позивачем передплати у сумі 303198,00 грн не повернув, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.
Крім основного боргу, позивач заявив позовну вимогу про стягнення 68531,05 грн пені, 4111,86 грн 3% річних, 20920,66 грн інфляційних втрат, а також судового збору.
У поясненнях від 06.02.2023 відповідач визнав суму основного боргу та зазначив, що не виконав договірні зобов'язання через вилучення на користь держави автомобілів у ТОВ "Пежо Сітроен Україна", що є постачальником відповідача у зв'язку із введенням воєнного стану на території України. Крім того, у відзиві відповідач заявив клопотання про розстрочення виплат боргу, просить у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних відмовити (а. с. 63 - 96).
2. Норми права, які застосував господарський суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або повернення попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі, доведеної до продавця. (Така правова позиція викладена у постановах КГС у складі ВС від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2018 у справі №904/4899/18).
Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
3. Щодо вимоги позивача про стягнення 303198,00 грн попередньої оплати.
На виконання п. 3.1.1 договору покупець повинен був сплатити за товар 10% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п. 3.1. договору, що становить 316920,00 грн у строк не пізніше 15.11.2021.
Відповідно до умов договору позивачем було здійснено проплату на суму 303198,00 грн, що підтверджується платіжним підтверджується платіжними дорученнями №10600, 10601 від 14.12.2021 (а. с. 21-22).
За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17).
Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Проте, станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Тоді як, в силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зважаючи на викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Союз Автомотів" попередньої оплати в сумі 303198,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
4. Щодо вимоги позивача про стягнення 68531,05 грн пені за порушення строків поставки товару.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №904/4156/18 від 10.12.2019 зроблено висновок про те, що можливість стягнення пені за неналежне виконання зобов'язань за договором має бути встановлена в договорі; строк нарахування пені сторонами може бути встановлений в договорі більше шести місяців; розмір пені в договорі може бути встановлено сторонами, проте, вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, відповідачу на суму попередньої оплати нараховано пеню в сумі 68531,05 грн за період з 01.07.2022 по 12.12.2022 (а. с. 20).
За умовами абз. 2 п. 4.1 договору, постачальник, який прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором на вимогу покупця зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення (але не більше трьох відсотків ціни товару).
Однак, як вбачається із змісту договору, обов'язком постачальника є поставка покупцю товару. Умов щодо виконання постачальником грошових зобов'язань договір поставки №13А430-23929-21 від 20.03.2020 не містить. Крім того, відповідальність постачальника за прострочення повернення суми попередньої оплати в порядку приписів ч. 1 ст. 547 ЦК України, сторонами не погоджувалась.
За викладеного, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 68531,05 грн .
5. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 20920,66 грн інфляційних втрат та 4111,86 грн 3% річних.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями (неустойкою). Тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
Відповідно до позовної заяви, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.07.2022 по 12.12.2022 (а. с. 20).
Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат суд враховує таке.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
21.09.2022 АТ "ОГС "Волиньгаз" направив відповідачу вимогу від 21.09.2022, вих. №43001-Пя-4673-0922 про повернення коштів в розмірі 303198,00 грн протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги (а. с. 19, 43-44).
Судом було перевірено на сайті "Укрпошта" інформацію про поштове відправлення за трек-номером відправлення №0504501505801 та встановлено, що відомості в системі за вказаним запитом відсутні.
Суд враховує, що направлення поштової кореспонденції на дійсну юридичну адресу відповідача є достатнім для того щоб вважати, що відповідач отримав первинні документи, оскільки отримання кореспонденції відповідачем перебуває поза межами контролю позивача та відповідно до пункту 94 Правил є прямим обов'язком відповідача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6).
Отже, згідно поданих до справи доказів, позивач довів фактичне направлення відповідачу листа 21.09.2022 вих. №43001-Пя-4673-0922. Однак, зважаючи на п.п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 №958 "Про затвердження Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 №173/24950), таке відправлення не могло бути отримано у той же день відповідачем. Так, нормативний строк пересилання відповідного відправлення "Укрпошта Стандарт", враховуючи, що пересилання здійснювалось між іншими населеними пунктами різних областей України становить 7 днів (день подання відправлення для пересилання + 5 днів +1 день, на який збільшується строк відповідно до п. 2).
Таким чином, відповідно до встановлених обставин та строків, відповідач мав повернути позивачу суму попередньої оплати в строк до 03.10.2022, враховуючи 5 днів, наданих позивачем відповідачу у вимозі.
Отже, з урахуванням наведеного, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1744,43 грн та інфляційних втрат в сумі 9755,40 грн за період з 04.10.2022 по 12.12.2022.
У стягненні 2367,43 грн 3% річних та 11165,26 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 314697,83 грн, з яких 303198,00 грн попередньої оплати за товар, 1744,43 грн 3% річних та 9755,40 грн інфляційних втрат.
У задоволенні позову в частині стягнення 68531,05 грн пені, 11165,26 грн інфляційних втрат та 2367,43 грн 3% річних слід відмовити.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи є копія платіжного доручення №458 від 13.12.2022, що підтверджує сплату позивачем судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6034,00 грн (а. с. 7).
Однак, враховуючи п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ціну позову, заявлену до стягнення (396761,57 грн), позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 5951,42 грн.
Тому АТ "ОГС "Волиньгаз" має право на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 82,58 грн за його заявою, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", шляхом постановлення відповідної ухвали господарського суду.
За наслідками розгляду спору суд покладає судовий збір на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за формулою: 314697,83 грн (сума задоволених позовних вимог) х 5951,42 грн (судовий збір за подання позовної заяви) / 396761,57 грн (сума заявлених позовних вимог) = 4720,46 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. І. Франка, буд. 12, код ЄДРПОУ 03339459):
- 303198,00 грн попередньої оплати;
- 9755,40 грн інфляційних втрат;
- 1744,43 грн 3% річних;
- 4720,46 грн судового збору.
4. У стягненні 68531,05 грн пені відмовити.
5. У стягненні 11165,26 грн інфляційних втрат відмовити.
6. У стягненні 2367,43 грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.05.23
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивачу на ел. пошту: info@vlgas.com.ua
3,4 - відповідачу на ел. пошту: olena.gratiy@peugeot.zhitomir.ua
та електронну адресу представника: Yurist_L@ukr.net