Справа № 523/15273/22
Провадження №4-с/523/17/23
19.05.2023 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді: Кремер І.О.,
з участю секретаря судових засідань: Орлова В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 у м. Одеса цивільну справу № 523/15273/22 за скаргою ОСОБА_1 , за участю боржника - ОСОБА_2 , суб'єкта оскарження - головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Серебрякової Ганни Володимирівни, на дії та бездіяльність державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зняття арешту з коштів та майна боржника, не стягнення з боржника штрафу, накладеного постановою від 05.01.2022 року, -
ОСОБА_1 , за участю боржника - ОСОБА_2 , суб'єкта оскарження - головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Серебрякової Г.В. звернулася до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зняття арешту з коштів та майна боржника, не стягнення з боржника штрафу, накладеного постановою від 05.01.2022 року.
Обґрунтовуючи вимоги поданої скарги вказує на те, що 06.06.2017 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси за результатами розгляду справи № 523/1122/17 позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 800 грн. на утримання дитини ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 23.01.2017 року та досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. 23.11.2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі № 523/1122/17 було скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року та постановлено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, (але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення Суворовським районним судом м. Одеси 21.12.2017 року було видано виконавчий лист № 523/1122/17, який було звернуто до виконання до Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та викрито виконавче провадження № 55432976. Виконавчі дії у АСВП № 55432976 здійснюються головним державним виконавцем Серебряковою Ганною Володимирівною.
18.11.2022 року станом на 17.11.2022 року державним виконавцем Серебряковою Г.В. було складено розрахунок заборгованості (без дати складання) зі сплати аліментів ВП №55432976, знято арешт з коштів та майна боржника ОСОБА_2 , при цьому не стягнуто на користь стягувача штраф у розмірі 38514,48 грн., який накладено постановою від 05.01.2022 року.
Однак, скаржник не погоджується із здійсненим державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, та вважає, що такий не відповідає дійсним обставинам справи, є необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на наступне.
При розрахунку заборгованості за 2017 рік були враховані відомості з надісланих на вимогу виконавця листів підприємств, де працював в цей період боржник (лист №178 від 15.02.2018р. Комунальної установи “Одеській обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” з додатками; лист № 84 вид 29.03.2018 р. Клініки сімейного лікаря “Медея” з додатками; лист № 01-83/254 від 09.02.2018р. Комунальної установи “Міська клінічна лікарня №11” з додатками) та наданих боржником копій фіскальних чеків ОД УАППЗ УКРПОШТА від 25.01.2017 року, від 07.02.2017 року, від 07.03.2017 року, від 10.04.2017 року, від 25.04.2017 року, від 26.05.2017 року, від 29.08.2017 року, від 26.10.2017 року, від 06.11.2017 року.
У колонці 4 (Сума аліментів, яка підлягає стягненню) оскаржуваного розрахунку повинна бути заповнена з врахуванням того, що сума аліментів, що підлягає стягненню не може бути меншою ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що і було прописано державним виконавцем. Проте, при цифровому визначенні суми аліментів державний виконавець не застосувала мінімальний розмір аліментів. Донька стягувача та боржника ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та станом на 2017 рік вік дитини, на користь якої стягуються аліменти, становить 1 рік. Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” установлено у 2017 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні.
Таким чином, державним виконавцем Серебряковою Г.В. було допущено наступні порушення:
?за січень 2017 року у колонці 4 зазначено 143,43 грн (9 днів січня, так як стягнення згідно рішення суду з 23.01.2017 року), а повинно бути зазначено 196, 65 грн. (1355 грн. : 2 = 677,50 грн. : 31 день = 21,85 грн. х 9 днів = 196,65 грн.);
?за лютий 2017 року у колонці 4 зазначено 559,08 грн., а повинно бути 677, 50 грн. (1355 грн. : 2 = 677,50 грн.);
?за вересень 2017 року у колонці 4 зазначено 422, 63 грн., а повинно бути 713 грн. (1426 грн. : 2 = 713 грн.);
?за жовтень 2017 року у колонці 4 зазначено 422, 63 грн., а повинно бути 713 грн. (1426 грн. : 2 = 713 грн.);
?за листопад 2017 року у колонці 4 зазначено 190,96 грн., а повинно бути 713 грн. (1426 грн. : 2 = 713 грн.);
?за грудень 2017 року у колонці 4 зазначено 188,37 грн., а повинно бути 746 грн. (1492 грн. : 2 = 746 грн.).
У колонці 5 (сплачено боржником/стягнуто виконавцем) оскаржуваного розрахунку за період 2017 року державним виконавець Серебряковою Г.В. зазначено, що боржником було сплачено 10000 грн. Ця сума була зазначена державним виконавцем з врахуванням копій фіскальних чеків ПАТ “УКРПОШТА” від 25.01.2017 року, від 07.02.2017 року, від 07.03.2017 року, від 10.04.2017 року, від 25.04.2017 року, від 26.05.2017 року, від 27.07.2017 року, від 29.08.2017 року, від 26.10.2017 року, від 06.11.2017 року, наданих боржником.
Однак, вказані фіксальні чеки ПАТ «УКРПОШТА» не повинні були враховуватися державним виконавцем, оскільки в усіх фіскальних чеках місцем відправки зазначено адресу: 66342 Олексіївка. Це с. Олексіївка, Котовський район, Одеська область. Скаржниця вказує на те, що дійсно, вона там народилася та мешкала до того, як переїхала до м. Одеса, стала навчатися у Одеському національному медичному Університету. Проте, з 27.06.2015 року до кінця липня 2021 року вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою 43 (випискою з домової книзі про склад сім'ї та прописки) від 07.12.2017 року та Довідкою № К1-207212-ф/л від 04.12.2019 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради. Про даний факт боржнику ОСОБА_2 було достеменно відомо. Окрім того, боржник не повідомляв ОСОБА_1 про те, що він надсилає на її ім'я, грошові перекази на адресу місця її народження.
Окрім того, боржником ОСОБА_2 поштові перекази були здійсненні з порушення п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджена Постановою КМ України від 05 березня 2009 року № 270 (в редакції, що діяла на час здійснення боржником поштових переказів), відповідно до якого внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не надав державному виконавцю повідомлення про вручення переказу, всі переказі він відправляв без цього. Крім того, фіскальні чекі від 25.01.2017 року на суму 1000 грн., від 07.02.2017 року на суму 1000 грн., від 07.03.2017 року на суму 1000 грн., від 10.04.2017 року на суму 1000 грн., від 25.04.2017 року на суму 1000 грн., від 26.05.2017 року на суму 1000 грн. не містять призначення платежу “Аліменти на дитину за _____ (місяць) 2017 року”.
Таким чином, державним виконавцем Серебряковою Г.В. за 2017 рік не вірно вказано розмір аліментів (січень, лютий, вересень, жовтень, листопад, грудень) та безпідставно враховано 10000 грн., як оплата аліментів боржником.
При розрахунку заборгованості за 2018 рік були нараховані відомості з надісланих на вимогу виконавця листа № 01-/3/293 від 16.05.2018 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11» з додатками, листа № 01-83/472 від 02.05.2020 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11», Довідки КУ «Міська клінічна лікарня № 11» про доходи за травень 2018 року та наданих боржником: заяви на переказ готівки на рахунок ОСОБА_1 у Приватбанку від 02.04.2018 року на суму 700 грн., заяви на переказ готівки від 24.04.2018 року на суму 1155 грн., заяви на переказ готівки від 04.05.2018 року на суму 700 грн. та заяви на переказ готівки від 30.05.2018 року на суму 700 грн. Усі перекази боржником скаржниця отримала як аліменти. Що стосується перерахування аліментів КУ «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради за 2018 рік, то тільки 443,90 грн. надійшли у грудні 2018 року. Скаржниця вважає довідку КУ «Міська клінічна лікарня № 11» про доходи за травень 2018 року, яка була видана ОСОБА_2 такою, що оформлена неналежним чином, оскільки у такій відсутній підпис керівника установи та печатка установи), а тому така не може бути використана державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що згідно листа № 01-83/472 від 02.05.2020 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11» із боржника стягувалися аліменти із нарахованої заробітної плати на підставі Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 06.06.2018 року. У п. 2 вказаної постанови виконавець запропонував КУ «Міська клінічна лікарня № 11» стягнення з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику, після відрахування податків утримання у розмірі 1/4 частин. Так як у вимозі виконавець зазначив надати розмір заробітної плати, а не розмір доходу, що належить ОСОБА_2 до виплати, то у листі № 01-83/472 від 02.04.2020 року було вказано розмір заробітної плати. Таким чином, очевидно, що ОСОБА_2 отримував не тільки заробітну плату, а й інші види доходів, з яких мали утримуватися аліменти. А тому, загальна сума доходів, що отримував боржник та з яких утримувалися аліменти не зазначена КУ «Міська клінічна лікарня № 11» з вини державного виконавця.
Таким чином, державним виконавцем Серебряковою Г.В. за 2018 рік не вірно вказано розмір аліментів за період з червня - серпень 2018 року, а можливо за усі місяці, так як не має відомостей про розмір доходів боржника та безпідставно враховано 7153,73 грн., як оплата аліментів від КУ «Міська клінічна лікарня № 11».
При розрахунку заборгованості за 2019 рік були враховані відомості з надісланого на вимогу виконавця листа № 01-83/472 від 02.04.2020 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11» та наданої боржником заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 на банківський рахунок від 12.02.2019 року на суму 1500,00 грн. Однак, вказана заява на переказ готівки не може бути врахована, оскільки у такій зазначене призначення платежу як «плата комунальних послуг 12/2018 і 01/2019». Також, при складені розрахунку за 2019 рік державний виконавець враховував дані, вказані у листі № 01-83/472 від 02.04.2020 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11», який як було зазначено в обґрунтуванні заборгованості за 2018 рік, не відображає повноту даних доходу боржника.
При розрахунку заборгованості за 2020 - 2022 роки практично вказано все вірно, за виключенням наступного. В розрахунку за 2020 рік за березень в колонці 5 зазначено, що боржником/стягнуто виконавцем вказана сума 4231,40 грн., однак не має підтвердження її оплати; за квітень у вказаній колонці зазначена сума 6000,00 грн., однак, фактично зараховано на рахунок скаржника суму 5949,00 грн.; за листопад у вказані колонці зазначена сума 800,00 грн., однак фактично скаржнику зараховано на її рахунок 749,00 грн.
Таким чином, державний виконавець Серебрякова Г.В. безпідставно врахувала як оплачену суму у розмірі 18753,73 грн. та встановила, що станом на 17.11.2022 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів, а переплата становить 5837,56 грн. Все це свідчить про необґрунтованість, невідповідність складеного виконавцем Серебряковою Г.В. розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 55432976 станом на 17.11.2022 року.
Як наслідок державним виконавцем Серебряковою Г.В. було винесено постанову про зняття арешту з коштів від 15.11.2022 року, постанову про скасування заходів примусового виконання від 15.11.2022 року та постанову про зняття арешту з майна від 15.11.2022 року. Оскільки державним виконавцем було невірно проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадження, а тому зазначені постанови є такими, що винесені передчасно.
Також у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем Крисань О.С. було винесено постанову про накладення штрафу, відповідно до якої на ОСОБА_2 накладено штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 38514,48 грн. Однак, не зважаючи на те, що станом на 15.11.2022 року боржником не сплачено суму штрафу, державним виконавцем Серебряковою Г.В. було знято усі заходи примусового виконання та арешти з майна та коштів боржника.
У зв'язку з вищевикладеним, просить суд задовольнити даний позов та постановити ухвалу, якою:
?визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості (без дати складення) за сплати аліментів у ВП № 55432976, складений головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебряковою Г.В.;
?зобов'язати головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебрякову Г.В. провести повторний розрахунок по виконавчому провадженню № 55432976 без врахування: 10000,00 грн. електронних переказів по фіксальним чекам ПАТ «УКРПОШТА», 7153,73 грн., які нібито сплачені КУ «Міська клінічна лікарня № 11» у 2018 році згідно листа № 01-83/472 від 02.04.2020 року, 1500,00 грн., які сплачені згідно заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 від 12.02.2019 року; з врахуванням фактично отриманий аліментів у грудні 2018 року в розмірі 443,93 грн.; квітні 2020 року у розмірі 5949,00 грн.; листопаді 2020 року у розмірі 749,00 грн., із врахуванням розміру аліментів у 2017 році: за січень 196,65 грн.; за лютий 677,50 грн.; за вересень 713 грн.; за жовтень 713 грн.; за листопад 713 грн; за грудень 746 грн.; а також з врахуванням повторно витребуваних у КУ «Міська клінічна лікарня № 11» даних про доходи ОСОБА_2 з врахуванням Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб» за весь період працевлаштування;
?скасувати постанову про зняття арешту з коштів від 15.11.2022 року, постанову про скасування заходів примусового виконання від 15.11.2022 року та постанову про зняття арешту з майна від 15.11.2022 року, що винесені у виконавчому провадженні № 55432976;
?зобов'язати головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебрякову Г.В. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 38514,48 грн. на виконання постанови про накладення штрафу від 05.01.2022 року.
Суд констатує, що боржником ОСОБА_2 було надано заперечення на скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні даної скарги. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо поданої скарги боржник вказує на те, що шлюб між ним та скаржницею було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.08.2017 року. Однак, фактично стосунки між сторонами були припиненні ще з 2016 року та тривав судовий процес розподілу майна, після чого ОСОБА_1 разом з донькою переїхала проживати до своїх батьків ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки боржнику було достеменно відомо про цей факт, тому він частину аліментних коштів сплачував через поштовий переказ у відділенні Укрпошти у м. Одесі за місцем фактичного проживання стягувачки. А тому твердження ОСОБА_1 про неотримання коштів згідно переказів не відповідають дійсності. Стосовно довідки, виданої за місцем роботи КУ «Міська клінічна лікарня № 11» боржник зазначив про те, що 26.12.2022 року він звернувся до бухгалтерії за місцем роботи та отримав примірник документу повторно, яка містить всі необхідні підписи, печатку та найголовніше, кошти боржнику були перераховані бухгалтерією КУ «Міська клінічна лікарня № 11». Стосовно однієї квитанції за 2019 рік на суму 1500,00 грн. боржник зазначив що дійсно, у такій зазначено призначення платежу «плата за комунальні послуги». Однак, це є помилкою оператора, а боржником не було перевірено вказаної квитанції. У 2019 році ОСОБА_2 не був співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд констатує, що суб'єктом оскарження державним виконавцем Серебряковою Г.В. було надано заперечення на скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні даної скарги.
Скаржник ОСОБА_1 та представник скаржника ОСОБА_5 у останнє судове засідання не з'явилися. Однак, у попередніх судових засіданнях відмовилися від вимог скарги в частині вимоги зобов'язання головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебрякову Г.В. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 38514,48 грн. на виконання постанови про накладення штрафу від 05.01.2022 року. В іншій частині вимоги скарги підтримали з підстав, наведених у скарзі. Просили суд постановити ухвалу, якою:
?визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості (без дати складення) за сплати аліментів у ВП № 55432976, складений головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебряковою Г.В.;
?зобов'язати головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебрякову Г.В. провести повторний розрахунок по виконавчому провадженню № 55432976 без врахування: 10000,00 грн. електронних переказів по фіксальним чекам ПАТ «УКРПОШТА», 7153,73 грн., які нібито сплачені КУ «Міська клінічна лікарня № 11» у 2018 році згідно листа № 01-83/472 від 02.04.2020 року, 1500,00 грн., які сплачені згідно заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 від 12.02.2019 року; з врахуванням фактично отриманий аліментів у грудні 2018 року в розмірі 443,93 грн.; квітні 2020 року у розмірі 5949,00 грн.; листопаді 2020 року у розмірі 749,00 грн., із врахуванням розміру аліментів у 2017 році: за січень 196,65 грн.; за лютий 677,50 грн.; за вересень 713 грн.; за жовтень 713 грн.; за листопад 713 грн; за грудень 746 грн.; а також з врахуванням повторно витребуваних у КУ «Міська клінічна лікарня № 11» даних про доходи ОСОБА_2 з врахуванням Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб» за весь період працевлаштування;
?скасувати постанову про зняття арешту з коштів від 15.11.2022 року, постанову про скасування заходів примусового виконання від 15.11.2022 року та постанову про зняття арешту з майна від 15.11.2022 року, що винесені у виконавчому провадженні № 55432976.
Представник суб'єкта оскарження головний державний виконавець Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Південного МУМЮ (м. Одеса) Серебрякова Г.В. в останнє судове засідання не з'явилася. Однак, у попередньому судовому засіданні проти вимог скарги заперечила у повному обсязі.
Боржник ОСОБА_2 у останнє судове засідання не з'явився, Однак, у попередньому судовому засіданні проти скарги заперечив, з підстав, наведених у запереченнях на скаргу, просив відмовити у задоволенні даної скарги в повному обсязі.
Згідно приписів ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення скаржника, представника скаржника, боржника, суб'єкта оскарження, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року за результатами розгляду справи № 523/1122/17 позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 800 грн. на утримання дитини ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 23.01.2017 року та досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
У подальшому, 23.11.2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі № 523/1122/17 було скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року та постановлено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, (але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення Суворовським районним судом м. Одеси 21.12.2017 року було видано виконавчий лист № 523/1122/17, який було звернуто до виконання до Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та викрито виконавче провадження № 55432976.
Також судом встановлено, що після розірвання шлюбу із боржником ОСОБА_2 скаржницею було змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на дошлюбне « ОСОБА_7 », що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 від 24.10.2017 року (Т. 2 а.с. 19).
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Одним з основних засад виконавчого провадження є обов'язковість виконання рішень (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Суд констатує, що на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2022 року про витребування доказів, Другим Суворовським відділом ДВС у м. Одесі було надано суду копії матеріалів виконавчого провадження № 55432976.
Так, дослідивши матеріали виконавчого провадження № 55432976, суд доходить наступного висновку.
І. Оцінка суду щодо правомірності державного виконавця при складенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП 55432976 в частині за 2017 рік.
Згідно з ч. 3 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Судом встановлено, що 18.11.2022 року станом на 17.11.2022 року державним виконавцем Серебряковою Г.В. було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП №55432976.
Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що при розрахунку заборгованості за 2017 рік державним виконавцем були враховані відомості з надісланих на вимогу виконавця листів підприємств, де працював в цей період боржник (лист №178 від 15.02.2018р. Комунальної установи “Одеській обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” з додатками; лист № 84 вид 29.03.2018 р. Клініки сімейного лікаря “Медея” з додатками; лист № 01-83/254 від 09.02.2018р. Комунальної установи “Міська клінічна лікарня №11” з додатками) та наданих боржником копій фіскальних чеків ОД УАППЗ УКРПОШТА від 25.01.2017 року, від 07.02.2017 року, від 07.03.2017 року, від 10.04.2017 року, від 25.04.2017 року, від 26.05.2017 року, від 29.08.2017 року, від 26.10.2017 року, від 06.11.2017 року.
У колонці 4 (Сума аліментів, яка підлягає стягненню) оскаржуваного розрахунку повинна бути заповнена з врахуванням того, що сума аліментів, що підлягає стягненню не може бути меншою ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що і було прописано державним виконавцем.
Донька стягувача та боржника ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та станом на 2017 рік вік дитини, на користь якої стягуються аліменти, становить 1 рік.
Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” установлено у 2017 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні.
Проте, суд зазначає, що у розрахунку заборгованості станом на 17.11.2022 року було невірно зазначено суми аліментів, які підлягають стягненню з боржника, відповідно 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а саме:
?за січень 2017 року у коланці 4 зазначено 143,43 грн (9 днів січня, так як стягнення згідно рішення суду з 23.01.2017 року), а повинно бути зазначено 196, 65 грн. (1355 грн. : 2 = 677,50 грн. : 31 день = 21,85 грн. х 9 днів = 196,65 грн.);
?за лютий 2017 року у колонці 4 зазначено 559,08 грн., а повинно бути 677, 50 грн. (1355 грн. : 2 = 677,50 грн.);
?за вересень 2017 року у колонці 4 зазначено 422, 63 грн., а повинно бути 713 грн. (1426 грн. : 2 = 713 грн.);
?за жовтень 2017 року у колонці 4 зазначено 422, 63 грн., а повинно бути 713 грн. (1426 грн. : 2 = 713 грн.);
?за листопад 2017 року у колонці 4 зазначено 190,96 грн., а повинно бути 713 грн. (1426 грн. : 2 = 713 грн.);
?за грудень 2017 року у колонці 4 зазначено 188,37 грн., а повинно бути 746 грн. (1492 грн. : 2 = 746 грн.).
В судовому засіданні державний виконавець Серебрякова Г.В. підтвердила той факт, що у розрахунку дійсно було невірно зазначено розмір аліментів, що підлягає стягненню, однак, така неточність сталася внаслідок технічної помилки, що жодним чином не впливає на факт відсутності заборгованості у боржника.
Таким чином, суд доходить висновку, при цифровому визначенні суми аліментів державний виконавець Серебрякова Г.В. не вірно застосувала мінімальний розмір аліментів та розмір таких до стягненню з боржника ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини повинен був ставити у сукупності за 2017 рік 9378,96 грн.
Суд зазначає, що із матеріалів виконавчого провадження та із доказів, наданих скаржником до даної скарги вбачається, що ОСОБА_2 сплатив у 2017 року шляхом поштового переказу через ОД УАППЗ УКРПОШТА аліменти ОСОБА_8 у розмірі 10000,00 грн.
У вказаних чеках чітко вбачається що оплата здійснює за сплату аліментів ОСОБА_9 , сплата проводиться у с. Олексіївка.
Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних фіксальних чеків:
21.01.2017 року у розмірі 1000,00 грн.; 07.02.2017 року - 1000,00 грн.; 07.03.2017 року - 1000,00 грн.; 10.04.2017 року - 1000,00 грн.; 25.04.2017 року - 1000,00 грн.; 26.05.2017 року - 1000,00 грн.; 27.07.2017 року - 1000,00 грн.; 29.08.2017 року - 1000,00 грн.; 06.10.2017 року - 1000,00 грн. та 06.11.2017 року - 1000,00 грн.
Пунктом 3 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року № 512/5 передбачено, що у разі сплати аліментів боржником самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Суд зауважує, що вказаною Інструкцією не передбачено вжиття державним виконавцем заходів для перевірки отримування стягувачем поштового переказу, для врахування факту сплати аліментів державному виконавцю необхідно саме отримання квитанцій або її копій.
Щодо твердження скаржниці, про те, що вона у 2017 року не проживала за адресою: с. Олексіївка, Подільский район, Одеська область, то суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 до матеріалів скарги було надано Довідку (виписку з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію), з якої вбачається, що ОСОБА_9 постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Проте, суд не може взяти дану довідку до уваги як належний доказ з огляду на нище викладені обставини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після фактичного припинення шлюбних відносин перебувають у конфліктних відносинах, за врегулюванням яких неодноразово зверталися із відповідними позовами до Суворовського районного суду м. Одеси.
Так, у січні 2017 року ОСОБА_9 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років, стягнення додаткових витрат (Т. 1 а.с. 95 - 98).
У вказаній позовній заяві скаржниця зазначила, що вона є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
25.07.2017 року в рамках розгляду цивільної справи № 523/6171/17 ОСОБА_9 , яка в рамках розгляд такої була позивачем, надала суду процесуальний документ у виді заяви, у якому зазначила, що є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (Т. 1 а.с.99 - 100).
Також, 17.10.2017 року ОСОБА_9 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси із позовною заявою про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якій також зазначала, що є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 (Т. 1 а.с. 101 - 107).
Окрім того, згідно Довідки про склад сім'ї № 440 від 22.09.2016 року, виданої Олексіївською сільською радою Подільського району Одеської області вбачається, що гр. ОСОБА_9 , 1994 року народження, не зареєстрована, але проживає в АДРЕСА_2 .
Вказані докази були надані боржником до поданих ним заперечень на вимоги даної скарги.
Таким чином, суд констатує, що твердження скаржниці ОСОБА_1 про те, що у період 2017 року, вона мешкала у АДРЕСА_3 , не відповідають дійсним обставинам справи та у суду є обґрунтовані підстави їх розцінювати як такі, що спрямовані на введення суд в оману щодо встановлення дійсних обставин справи, оскільки як вбачається із перерахованих вище судом доказів, зокрема процесуальних документів в рамках розгляду інших справ за період 2017 року, скаржниця сама повідомляла неодноразово суд про те, що є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що надані боржником ОСОБА_2 фіксальні чеки поштового переказу через ОД УАППЗ УКРПОШТА про сплату аліментів ОСОБА_8 у розмірі 10000,00 грн. правомірно було враховано державним виконавцем Серебряковою Г.В. в підтвердження доказу сплату аліментів у вказаному розмірі та відображено в розрахунку заборгованості станом на 17.11.2022 року.
Також, суд вважає за необхідним констатувати, що у матеріалах виконавчого провадження наявний фіксальний чек поштового переказу через ОД УАППЗ УКРПОШТА про сплату аліментів ОСОБА_9 16.02.2018 року у розмірі 2800 грн., перерахування аліментів здійснювалося у с. Олексіївка.
Однак, жодного заперечення від скаржниці щодо факту отримання вказаних коштів у с. Олексіївка у лютому 2018 року суду не зазначено.
Окрім того, поза увагою суду не може бути залишено того факту, що у матеріалах виконавчого провадження наявний Перерахунок Розрахунку заборгованості по аліментам № В-13 за період з 2017 року по лютий 2018 року, у якому зазначений факт сплати боржником ОСОБА_2 аліментів. На запитання суду про те, чи ознайомлювалася скаржник із таким перерахунком та оскаржувала його, ОСОБА_1 пояснила, що вона ознайомлювалася, однак не оскаржувала.
Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем Серебряковою Г.В. у Розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ВП № 55432946 станом на 17.11.2022 року у період за 2017 року дійсно мали місце зазначені вище судом неточності при цифровому визначенні суми, що підлягають стягненню. Однак, в той же час суд не віднайшов з даного приводу порушеного права ОСОБА_1 , оскільки боржником ОСОБА_2 за період 2017 року було сплачено аліментів більше (10000,00 грн.) ніж повинні були бути стягненні (9378,96 грн.).
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що слід зобов'язати державного виконавця Серебряков Г.В. привести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період січень, лютий, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року у відповідність до зазначення у ньому сум у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік», в межах виконавчого провадження № 55432976.
ІІ. Оцінка суду щодо правомірності державного виконавця при складенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП 55432976 в частині за 2018 - 2019 роки.
По справі встановлено, що при розрахунку заборгованості за 2018 рік були нараховані відомості з надісланих на вимогу виконавця листа № 01-/3/293 від 16.05.2018 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11» з додатками, листа № 01-83/472 від 02.05.2020 року КУ «Міська клінічна лікарня № 11», Довідки КУ «Міська клінічна лікарня № 11» про доходи за травень 2018 року та наданих боржником: заяви на переказ готівки на рахунок ОСОБА_1 у Приватбанку від 02.04.2018 року на суму 700 грн., заяви на переказ готівки від 24.04.2018 року на суму 1155 грн., заяви на переказ готівки від 04.05.2018 року на суму 700 грн. та заяви на переказ готівки від 30.05.2018 року на суму 700 грн.
Усі перекази боржником скаржниця отримала як аліменти, що підтверджується обставинами, зазначеними скаржником у скарзі та поясненнями представника скаржника, наданими у судовому засіданні.
Проте, скаржниця зазначає, що перерахування аліментів КУ «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради за 2018 рік вона отримала тільки у розмірі 443,90 грн., що надійшли у грудні 2018 року.
Судом встановлено, що звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 було зазначено банківські реквізити для отримання аліментів, а саме на картку № НОМЕР_2 . (Т. 2 а.с. 20).
06.06.2018 року у рамках виконавчого провадження № 55432976 Постановою державного виконавця Бойченко І.С. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зокрема дохід, який ОСОБА_2 отримує в КУ «Міська клінічна лікарня № 11».
16.03.2020 року державним виконавцем Франчук А.С. було надіслано Вимогу виконавця № 16275 до КНП «Міська клінічна лікарня № 11» терміново надати дані про утримання аліментів з ОСОБА_2 з 31.05.2018 року по теперішній час, а також вказати розмір заробітної плати (Т. 2 а.с. 88).
На виконання вимоги державного виконавця КНП «Міська клінічна лікарня № 11» надала листа від 02.04.2020 року № 01-83/472, відповідно до якого за період з лютого, червень - грудень 2018 року по листопад 2019 року включно з боржника були утримані аліменти відповідно до нарахованої заробітної плати (Т. 2 а.с. 89, зворот).
Пунктом 3 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року № 512/5 передбачено, що розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Суд констатує, що лист КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 02.04.2020 року за № 01-83/472 підписаний директором підприємства Турчин М.І., головним бухгалтером Шафагатовою О.В. та скріплений печаткою підприємства та був сформований відповідно до вимог Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 06.06.2018 року.
В той же час, скаржницею ОСОБА_1 до матеріалів скарги було додано виписку із АТ КБ «ПриватБанк» про надходження по картці за період з 01.01.2017 року - 31.12.2019, з який підтверджує той факт, що на рахунок ОСОБА_1 від КНП «Міська клінічна лікарня № 11» надійшли аліменти у грудні 2018 року у розмірі 443,90 грн.
У судовому засіданні на запитання головуючої - судді державний виконавець Серебрякова Г.В. пояснила, що нею лист КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 02.04.2020 року за № 01-83/472 було прийнято до уваги, оскільки такий відповідав всім необхідним вимогам та підтверджує факт утримання із заробітної плати боржника аліментів.
Державний виконавець Серебрякова Г.В. також пояснила, що вона не може перевірити факт отримання стягувачем коштів, оскільки такі надходять не на депозитний рахунок державної виконавчої служби, а на особистий рахунок стягувача ОСОБА_1 , яка неодноразово ознайомлювалася із матеріалами виконавчого провадження та попередніми розрахунками заборгованості, у яких також було відображено дані вказаного листа. Однак, ОСОБА_1 жодного разу не оскаржувала попередні розрахунки та не зверталася до державного виконавця із заявами про повідомлення про факт неотримання коштів.
Також державний виконавець зазначила про те, що якби ОСОБА_1 звернулася із повідомленням про факт неотримання аліментів за спірний період від НКП «Міська клінічна лікарня № 11», нею б як державним виконавцем були проведенні відповідні дії: зроблені запити щодо надання пояснень з приводу отриманих виконавцем даних, витребування копій квитанцій та інші дії для повного з'ясування всіх обставин. Однак, скаржниця ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до державного виконавця з даного приводу.
Суд констатує, що заявлені державним виконавцем обставини підтверджуються матеріалами виконавчого провадження та відсутністю заперечень з даного приводу сторони скаржника.
А тому суд доходить висновку, про відсутність неправомірних дій державного виконавця Серебрякової. Г.В. щодо врахування відомостей у листі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 02.04.2020 року за № 01-83/472 у Розрахунку заборгованості за сплати аліментів ВП № 55432976 за період лютий, червень - грудень 2018 року, січень - листопада 2019 року.
Окрім того, суд не може констатувати, що у період лютий, червень - грудень 2018 року, січень - листопада 2019 року ОСОБА_1 не отримала аліменти на утримання дитини, оскільки даний факт за відсутністю відповідного повідомлення стягувача не був достеменно встановлений шляхом вжиття державним виконавцем всіх заходів для перевірки вказаних обставин.
Суд зауважує, що предметом розгляду даної скарги в цій частині є саме правомірній дій державного виконавця Серебрякової Г.В. щодо врахування відомостей у листі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 02.04.2020 року за № 01-83/472 у Розрахунку заборгованості за сплати аліментів ВП № 55432976 за період лютий, червень - грудень 2018 року, січень - листопада 2019 року.
Щодо твердження скаржника про те, що у листі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 02.04.2020 року за № 01-83/472 зазначено про те, що утримання по аліментам відбувалося з нарахованої заробітної плати, а не всіх доходів боржника, суд вважає таке безпідставним з огляду на наступне.
Згідно приписів ч. 10 ст. 21-1, ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Законом України «Про оплату праці» передбачено наступну структуру заробітної плати: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші додаткові та компенсаційні виплати.
Так, згідно ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Вказані положення також закріплені п. 14.1.48 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Таким чином, заробітна плата працівника є його доходом, до складу якої входять основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються працівникові.
А тому твердження скаржниці та її представника проте, що у листі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» від 02.04.2020 року за № 01-83/472 зазначено утримання із заробітної плати, а не з доходу, що стало наслідком неповноти даних, суд не приймає до уваги та вважає такі безпідставними, оскільки термін «заробітна плата» та «дохід», які отримує найманий працівник є тотожними поняттями.
Щодо неналежного оформлення бухгалтерської Довідки про доходи за травень 2018 року, виданої КНП «Міська клінічна лікарня № 11», суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявна зазначена вище бухгалтерська Довідка про доходи за травень 2018 року, у якій наявний підпис головного бухгалтера ОСОБА_10 , однак відсутній підпис керівника ОСОБА_11 та відсутня печатка даного підприємства про завірення даної довідки. (Т. 1 а.с.30).
У поданій скарзі ОСОБА_1 , а також представник скаржника в судовому засіданні пояснила, що за зазначенням вказаних вище недоліків, інформація, яка міститься у вказаній довідці не може містити достовірні дані.
Щодо відсутності печатки у такій довідці, то суд зазначає наступне.
Законом України від 23.03.2017 р. № 1982-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями» ст. 58-1 ГК України було викладено у наступній редакції: суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Окрім того, суд констатує, що вказаним Законом України від 23.03.2017 р. № 1982-VIII було внесено зміни до КпАП України та ст. 166-24 закріплено адміністративну відповідальність за вимогу посадової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування про наявність на документі, що подається суб'єктом господарювання, відбитка його печатки.
З огляду на те, що Довідка про доходи була видана у травні 2018 року, тобто після набрання чинності Законом України від 23.03.2017 р. № 1982-VIII, суд доходить висновку, що відсутність печатки КНП «Міська клінічна лікарня № 11» на вказаній довідки є не підставою для неприйняття її державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій, оскільки скріплення документу печаткою є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.
В той же час, у зазначеній Довідці міститься підпис відповідальності особи - головного бухгалтера ОСОБА_10 .
Суд зауважує, що боржником ОСОБА_2 задля усунення сумніву щодо достовірності даних у Довідці про його дохід було надано до суду Довідку про дохід за травень 2018 року, яку йому було надано повторно 27.12.2022 року, скріпленої підписами керівника підприємства - ОСОБА_11 , головного бухгалтера Шафагатовою О.В. та печаткою КНП «Міська клінічна лікарня № 11» (Т. 1 а.с. 110). Зазначена інформація у наданій боржником довідці щодо отриманого доходу є ідентичною його доходу, який відображений у зазначеній вище Довідці про дохід за травень 2018 року, що виключає у суду сумніву про недостовірність таких таких.
Щодо врахування державним виконавцем заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 від 12.02.2019 року у розмірі 1500,00 грн., то у даному випадку суд погоджується із твердженнями сторони скаржника, що така сплата не повинна була враховуватися як плата за аліменти, оскільки у вказаному платіжному дорученні чітко зазначене призначення платежу - «плата комунальних послуг: 2/2018 і 01/2019».
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що слід зобов'язати державного виконавця Серебряков Г.В. здійснити перерахунок розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за 2018 рік без урахування заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 від 12.02.2019 року у розмірі 1500,00 грн.
ІІІ. Оцінка суду щодо правомірності державного виконавця при складенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП 55432976 в частині за 2020 - 2022 роки.
Обґрунтовуючи вимоги скарги в цій частині скаржниця вказувала на те, що при розрахунку заборгованості за 2020 - 2022 роки практично вказано все вірно, за виключенням наступного. В розрахунку за 2020 рік за березень в колонці 5 зазначено, що боржником/стягнуто виконавцем вказана сума 4231,40 грн., однак не має підтвердження її оплати; за квітень у вказаній колонці зазначена сума 6000,00 грн., однак, фактично зараховано на рахунок скаржника суму 5949,00 грн.; за листопад у вказані колонці зазначена сума 800,00 грн., однак фактично скаржнику зараховано на її рахунок 749,00 грн.
Суд зазначає, що державний виконавець Серебрякова Г.В. судовому засіданні зазначила, що дійсно у розрахунку заборгованості за період березень 2020 року вона помилково зазначила суму 4231,40 грн., хоча повинно було бути зазначено 0 грн., однак це сталося внаслідок технічної помилки, оскільки дана цифра неодноразово повторювалася.
Однак, щодо неправомірності дій державного виконавця при врахуванні сплачених аліментів у розмірі 6000,00 грн. за квітень 2020 року та 800,00 грн. за листопад 2020 року, що стало наслідком недоотримання скаржницею аліментів у розмірі 102 грн., суд зазначає наступне.
Скаржницею ОСОБА_1 до матеріалів скарги було додано виписку із АТ КБ «ПриватБанк» про надходження по картці за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 року, з який підтверджує той факт, що у квітні вона отримала 5949,00 грн. аліментів на картковий рахунок, а у листопаді 749,00 грн.
Згідно п. 14 Постанови КМУ № 146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» доставка стягувачу грошових переказів утриманих аліментів провадиться за рахунок платника аліментів.
Однак суд зазначає про те, що кошти на сплату аліментів надходили не на депозитний рахунок державної виконавчої служби, а на особистий рахунок стягувача ОСОБА_1 .
Судом було запитано скаржницю про те, чи зверталася вона до державного виконавця з приводу того, що у квітні 2020 року вона отримала аліменти не 6000,00 грн, а 5949,00 грн., а у листопаді не 800,00 грн., а 749,00 грн. Однак, ОСОБА_1 повідомила суд, що вона до державного виконавця не зверталася з приводу недоотримання аліментів у розмірі 102,00 грн.
А тому, за відсутності будь - яких звернень ОСОБА_1 про факт недоотримання нею аліментів у розмірі 102,00 грн., суд доходить висновку, що державний виконавець Серебрякова Г.В. правомірно врахувала копії квитанції по сплату аліментів у вказаних сумах за період квітень 2020 року та листопад 2020 року та відобразила їх у розрахунку заборгованості як сплату у зазначених сумах.
ІV. Висновок суду щодо вимог скарги про скасування постанови про зняття арешту з коштів від 15.11.2022 року, постанови про скасування заходів примусового виконання від 15.11.2022 року та постанови про зняття арешту з майна від 15.11.2022 року, що винесені у виконавчому провадженні № 55432976.
Державним виконавцем Серебряковою Г.В. 15.11.2022 року були винисені постанови про зняття арешту з коштів, зняття арешту з майна на підставі ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», а також про скасування заходів примусового виконання.
Згідно приписи ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» згідно п. 7 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Згідно п. 19 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012 року у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Із оскаржуваного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів вбачається, що станом на 17.11.2022 року переплата боржником ОСОБА_2 по аліментам становить 5837,56 грн.
В рамках розгляду даної справи судом встановлено, що державний виконавець Серебрякова Г.В. помилкового зазначила суму сплати за березень 2020 року у розмірі 4231,40 грн. та встановлено неправомірність дій державного виконавця щодо безпідставного прийняття як сплати аліментів заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 від 12.02.2019 року у розмірі 1500,00 грн., що у сукупності складає суму 5731,40 грн.
Однак, в той же час суд констатує, що скаржниця ОСОБА_1 та ї представник у поданій скарзі та у судовому засіданні не просили суд здійснити перерахунок розрахунку заборгованості без врахування зазначеної державним виконавцем сума сплати за березень 2020 року у розмірі 4231,40 грн., у зв'язку з чим суд не може вийти за вимоги скарги, оскільки це було б порушенням норм процесуального права.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 в частині скасування постанови про зняття арешту з коштів від 15.11.2022 року, постанови про скасування заходів примусового виконання від 15.11.2022 року та постанови про зняття арешту з майна від 15.11.2022 року слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 4, 5, 12, 81, 447, 452, 354 ЦПК України, ст. 1, 2, 4, 5, 18, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 129-1 Конституції України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , за участю боржника - ОСОБА_2 , суб'єкта оскарження - головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Серебрякової Ганни Володимирівни, на дії та бездіяльність державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зняття арешту з коштів та майна боржника, не стягнення з боржника штрафу, накладеного постановою від 05.01.2022 року - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Серебрякової Ганни Володимирівни у виконавчому провадженні № 55432976 щодо неналежного здійснення Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 55432976.
Зобов'язати головного державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Серебрякову Ганну Володимирівну здійснити перерахунок розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наступним чином:
?за період 2017 року - із врахування суми, що підлягає стягненню за період січень, лютий, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року у відповідність до зазначення у ньому сум у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік»;
?за період 2019 року - без врахування заяви на переказ готівки № RC_GZRYMT5HS10J250TH0022 від 12.02.2019 року у розмірі 1500,00 грн.
У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. На ухвалу протягом 15 днів з дня її складення може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 19 травня 2023 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер