Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"17" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1406/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши матеріали
позовної заяви Фізичної особи-підприємця Костенко Дениса Володимировича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пищпромобладнення" (61052, м. Харків, вул. Суздальські Ряди, буд. 12)
про розірвання договору та стягнення 31500,00 грн.
Позивач, Фізична особа-підприємець Костенко Денис Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пищпромобладнення", згідно вимог якої позивач просить суд розірвати договір, стягнути суму коштів у розмірі 31500,00 грн. та судовий збір.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором поставки №144 від 23.01.2023 в частині виготовлення та поставки товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на процесуальні вимоги пункту 2, 3, 8, 9, 10 частини 3 статті 162, частини 1 статті 162, частини 1, 2 статті 164, частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Разом з тим, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ять днів з дня отримання копії відповідної ухвали. Одночасно роз'яснено, що у разі невиконання зазначеної ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу з всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.
Відповідно до імперативних приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ухвала господарського суду Харківської області про залишення позовної заяви без руху від 18.04.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Окрім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 11.08.2020 по справі №404/4551/19, оприлюднення рішення не скасовує обов'язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм такі копії у встановленому законом порядку.
Положеннями частини 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 11 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державною судової адміністрації України від 20.08.2019 за № 814, з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що позивачу/заявнику/скаржнику або представнику позивача/заявника/скаржника після постановлення ухвали про залишення позовної заяви/скарги/клопотання без руху надсилається копія ухвали рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення або видається цій особі під розписку.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до п. 11, 17 Правил поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Згідно з пунктом 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Суд зазначає, що вказана ухвала від 18.04.2023, копія якої направлялася судом рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення на належну адресу позивача, яка зазначена останнім у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була вручена позивачу 26.04.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.
З огляду на наведене, судом дотримано вимоги законодавства в частині своєчасного оприлюднення в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень означеної ухвали суду та направлено рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення на належну адресу позивача копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, що свідчить про вжиття необхідних заходів для повноцінної реалізації позивачем права на ознайомлення зі змістом вказаної ухвали суду та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви в межах встановленого процесуального строку.
Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Слід зазначити, що процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми та направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків. З початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Отже, норми, які регламентують процесуальні строки передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
З огляду на системний аналіз ГПК України, слід дійти висновку, що під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З підстав наведеного, процесуальний строк для звернення до господарського суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви є таким, що вже сплив.
Однак, протягом встановленого судом процесуального строку та станом на час постановлення цієї ухвали, позивачем не подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини 1 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Приймаючи до уваги, що позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху протягом встановленого процесуального строку та станом на дату постановлення даної ухвали, суд приходить до висновку, що позовна заява разом із доданими до неї документами підлягає поверненню позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
З огляду на наведені норми права та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення встановлених недоліків позовної заяви, не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.
Керуючись ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву фізичної особи-підприємця Костенка Дениса Володимировича разом із доданими до неї документами.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 256-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 17.05.2023 р.
Суддя Сальнікова Г.І.
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).