12.05.2023м. СумиСправа № 920/232/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/232/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004)
до відповідача Комунального підприємства Сумської міської ради “Електроавтотранс” (вул. Харківська, буд. 113, м. Суми, 40007)
про стягнення 407824 грн 75 коп.
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 105 665 грн 62 коп., в тому числі 100 339 грн 15 коп. інфляційних втрат, 5326 грн 47 коп. 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період лютий - травень 2022 року відповідно до договору про постачання електричної енергії № 301100/31 від 28.01.2022, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 13.03.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/232/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно зі ст. ст. 12, 247, 252 ГПК України; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; наддав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі № 920/232/23 від 13.03.2023, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду з відміткою пошти від 19.03.2023 “адресат відсутній за вказаною адресою”.
11.04.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи згідно із заявою № 10/04-23 від 10.04.2023.
Станом на 13.04.2023 відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
31.03.2023 позивач подав заяву про зміну предмету позову (вх. № 1134 від 31.03.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача 301 119 грн 65 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за листопад 2022 року, 100 339 грн 15 коп. інфляційних втрат, 5326 грн 47 коп. 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період лютий - травень 2022 року, 1039 грн 48 коп. 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за листопад 2022 року відповідно до договору про постачання електричної енергії № 301100/31 від 28.01.2022, укладеного між сторонами.
Позивач просить суд визнати справу № 920/232/23, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, малозначною та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 13.04.2023 господарський суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” про зміну предмета позову (вх. № 1134 від 31.03.2023); задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (викладене у п. 2 заяви про зміну предмету позову вх. № 1134 від 31.03.2023) про розгляд справи, з урахуванням зміни предмета позову, за правилами спрощеного позовного провадження; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову; відклав розгляд справи по суті до 12.05.2023.
Ухвала від 13.04.2023 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 18.04.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
19.04.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про зміну предмета позову (вх. № 2390 від 19.04.2023), в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення 71637 грн 96 коп. інфляційних втрат, 3802 грн 81 коп. 3% річних за період з 13.04.2022 до 20.05.2022, 301 119 грн 65 коп. заборгованості за листопад 2022 року та 1039 грн 48 коп. 3% річних на суму несплаченої заборгованості за листопад 2022 року. Відповідач зазначає представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та фактично отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 11.04.2023. Відповідач вважає, що є всі правові підстави для застосування ч. 1 ст. 617 ЦК України, а саме звільнення відповідача від нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 12.04.2022 до 20.05.2022, у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідач зазначає, що Комунальне підприємство Сумської міської ради «Електроавтотранс» є критично важливим об'єктом, який надає послуги з перевезення пасажирів електро- та автотранспортом та є соціальним перевізником, що забезпечує пільговий проїзд малозабезпечених та пільгових верств населення Сумської міської територіальної громади. Основним видом економічної діяльності відповідача є перевезення пасажирів міським транспортом загального користування і джерелом доходу є плата за такі перевезення. 28 лютого 2022 року відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» директором КП СМР «Електроавтотранс» було видано наказ №62-к/тр, яким працівників підприємства тимчасово частково увільнили від роботи. Розпорядженням Голови Сумської обласної державної адміністрації від 02.03.2022 за №84-ОД відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного часу», Указу Президента України від 24.02.22 №68/2022 встановлено безоплатний проїзд у міському електричному транспорті та пасажирському автомобільному транспорті. З 03.03.2022 до 26.04.2022 підприємство безоплатно здійснювало перевезення пасажирів у міському електричному транспорті та пасажирському автомобільному транспорті, не отримувало доходу, працювало безоплатно, отримуючи при цьому значні збитки. 29 квітня 2022 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради було прийняте рішення №122, згідно з яким внесено зміни до рішення Сумської міської ради від 26.01.2022 №2716-МР, зокрема, до пункту 3.4. додатку 2, згідно з якими збільшено обсяги фінансування КП СМР «Електроавтотранс». Завдяки зазначеному у травні 2022 року відповідач отримав фінансову підтримку на відшкодування витрат за використану електроенергію та розрахувався з позивачем за електричну енергію згідно з рахунком від 28 лютого 2022 року відповідно до платіжних доручень № 2 та № 3 від 05.05.2022. Вказані платежі, не з вини відповідача, були оплачені Управлінням державної казначейської служби України у м. Суми 20.05.2022. За цих обставин є всі підстави для звільнення відповідача від нарахування інфляціййних втрат та 3% річних за період з 12.04.2022 до 20.05.2022. Щодо заяви про зміну предмета позову відповідач зазначає, що листом №8/4063 від 11.10.2022 позивач направив повідомлення відповідачу про розірвання договору, у зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо підвищення ціни на електричну енергію. 28 жовтня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору № 301100/31 від 28.01.2022, відповідно до якої п.11.1 договору викладений в наступній редакції: « 11.1 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.10.2022 включно, а в частині фінансових зобов'язань сторін до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами». Тобто 31 жовтня 2022 року договірні відносини між сторонами припинилися, тому відповідач вважає безпідставними нарахування вартості активної електричної енергії за листопад 2022 року в сумі 301 119 грн 65 коп. та нарахування 3% річних у розмірі 1039 грн 48 коп.
27.04.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 2582 від 27.04.2023), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову в повному обсязі. Позивач зазначає, що матеріали справи № 920/232/23 не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за договором на постачання електроенергії. Щодо тверджень відповідача про припинення дії договору позивач зазначає, що згідно з листом оператора системи розподілу НЕК «Укренерго» № 01/12418 від 13.03.2023, відповідач змінив електропостачальника 21.11.2022, до 21.11.2022 відповідач споживав електроенергію, яку поставляло саме ТОВ «Енера Суми».
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
28.01.2022 між сторонами укладений договір № 301100/31 про постачання електричної енергії відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 1.1. договору).
Цей договір про постачання електричної енергії (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 2.5. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
За умовами комерційної пропозиції № 301100/31, що є додатком № 3 до договору, здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 20 робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1. договору).
28.10.2022 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 301100/31 від 28.01.2022 відповідно до якої п. 11.1. договору викладений у новій редакції: «Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.10.2022 включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін діє до дати здійснення повного розрахунку між сторонами».
Відповідно до матеріалів справи 28.02.2022 сторони підписали акт про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за лютий 2022 року на суму 1217566 грн. 57 коп. та позивач виставив відповідачу рахунок на оплату, який отриманий відповідачем 15.03.2022.
Отримана у лютому 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 20.05.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача та платіжними дорученнями № 2,3 від 05.05.2022.
31.03.2022 сторони підписали акти про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за березень 2022 року на суму 456577 грн. 32 коп. та на суму 220 555 грн 30 коп., позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, які отримані відповідачем 12.04.2022.
Отримана у березні 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 26.05.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача.
30.04.2022 сторони підписали акт про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за квітень 2022 року на суму 336084 грн. 26 коп. та позивач виставив відповідачу рахунок на оплату, який отриманий відповідачем 11.05.2022.
Отримана у квітні 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 30.06.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача.
31.05.2022 сторони підписали акт про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2022 року на суму 281527 грн. 57 коп. та позивач виставив відповідачу рахунок на оплату, який отриманий відповідачем 10.06.2022.
Отримана у травні 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 01.07.2022 в сумі 171 527 грн 57 коп., 05.07.2022 в сумі 10 000 грн, 06.07.2022 в сумі 10 000 грн, 07.07.2022 в сумі 10000 грн, 08.07.2022 в сумі 5000 грн, 11.07.2022 в сумі 10000 грн, 12.07.2022 в сумі 45 000 грн, 13.07.2022 в сумі 20 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.
30.11.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату активної електричної енергії за листопад 2022 року вартістю 301 119 грн 65 коп. (кількість кВт/год - 75003); рахунок отриманий відповідачем 27.01.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не оплатив отриману у листопаді 2022 року від позивача електричну енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 301 119 грн 65 коп.; за порушення строків оплати електричної енергії за лютий - травень, листопад 2022 року позивач нарахував відповідачу та заявляє до стягнення з відповідача 100 339 грн 15 коп. інфляційних втрат, 6365 грн 95 коп. 3% річних.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина шоста 276 ГК України).
Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Частиною сьомою статті 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач заперечує факт наявності заборгованості за листопад 2022 року вказуючи на закінчення строку дії договору 31.10.2022.
Як зазначено судом відповідно до п. 11.1 в редакції додаткової угоди № 2 до договору № 301100/31 від 28.01.2022 він діє до 31.10.2022 включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін діє до дати здійснення повного розрахунку між сторонами.
Таким чином строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 31.10.2022.
Водночас суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо виникнення заборгованості з посиланням на відсутність договірних зобов'язань, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.1. договору, під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 ПРРЕЕ).
За змістом п. 3.1.9 ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
У п. 5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 3.2.15 ПРРЕЕ у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.
Споживач після отримання повідомлення електропостачальника має право ініціювати зміну електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI цих Правил.
У разі недотримання електропостачальником терміну повідомлення відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, про припинення постачання електричної енергії споживачу обсяги спожитої електричної енергії до дати припинення з урахуванням встановленого 20-денного строку враховуються адміністратором комерційного обліку за цим електропостачальником, крім випадку, визначеного цими Правилами.
Як пояснює позивач, на виконання вимог Правил ТОВ «Енера Суми», у встановлений строк, повідомило відповідача та оператора системи - АТ «Сумиобленерго» про припинення дії договору. Відповідно до заяви-приєднання до договору відповідач має двох операторів системи, з яким у нього укладено договори розподілу електроенергії, а саме АТ «Сумиобленерго» та НЕК «Укренерго». Позивачем не було дотримано терміну повідомлення про припинення дії договору другого оператора - НЕК «Укренерго».
Факт врахування обсягів фактично переданої відповідачу електричної енергії за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 за електропостачальником ТОВ «Енера Суми» підтверджуються інформацією НЕК «Укренерго» про обсяги споживання електричної енергії у листі від 13.03.2023 № 01/12418. В цьому листі НЕК «Укренерго» також повідомляє, що споживач КП СМР «Електроавтотранс» змінив електропостачальника 21.11.2022.
Доказів на спростування цих обставин відповідач не подав.
З урахуванням викладеного, суд вважає підтвердженим факт споживання відповідачем за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 електричної енергії, постачання якої здійснював позивач - ТОВ «Енера Суми».
30.11.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату активної електричної енергії за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 вартістю 301 119 грн 65 коп. (кількість кВт/год - 75003), який отриманий відповідачем 27.01.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак не оплачений.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не подав доказів сплати заборгованості, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію за листопад 2022 року в сумі 301 119 грн 65 коп.
Суд встановив, що відповідач розрахувався за поставлену активну електричну енергію за період лютий-травень 2022 року з порушенням строків розрахунків, визначених договором; за поставлену активну електричну енергію за листопад 2022 року відповідач не розрахувався.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії відповідачеві нараховані: 1) 3% річних в загальній сумі 6365 грн 95 коп., в тому числі в сумі 3802 грн 81 коп. за період з 13.04.2022 до 20.05.2022, виходячи з суми заборгованості за лютий 2022 року в розмірі 1 217 566 грн 57 коп., в сумі 600 грн 43 коп. за період з 11.05.2022 до 26.05.202, виходячи з суми заборгованості за березень 2022 року в розмірі 456 577 грн 32 коп., в сумі 290 грн 05 коп. за період з 11.05.2022 до 26.05.2022, виходячи з суми заборгованості за березень 2022 року в розмірі 220 555 грн 30 коп., в сумі 607 грн 71 коп. за період з 09.06.2022 до 30.06.2022, виходячи з суми заборгованості за квітень 2022 року в розмірі 336 084 грн 26 коп., в сумі 18 грн 49 коп. за період з 09.07.2022 до 11.07.2022, виходячи з суми заборгованості за травень 2022 року в розмірі 75000 грн 00 коп., в сумі 5 грн 34 коп. за період з 12.07.2022 до 12.07.2022, виходячи з суми заборгованості за травень 2022 року в розмірі 65000 грн 00 коп., в сумі 1 грн 64 коп. за період з 13.07.2022 до 13.07.2022, виходячи з суми заборгованості за травень 2022 року в розмірі 20000 грн 00 коп., в сумі 1039 грн 48 коп. за період з 17.02.2023 до 30.03.2023, виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в розмірі 301 119 грн 65 коп.; 2) інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 100 339 грн 15 коп. за період з квітня по червень 2022 року, виходячи з суми заборгованості за лютий-квітень 2022 року.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від нарахувань 3% річних та інфляційних втрат через форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд зазначає, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (частина перша статті 625 Цивільного кодексу України).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року у справі № 905/1722/17.
Отже, порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати електричної енергії є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, суд встановив, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення оплати електричної енергії за листопад 2022 року.
З урахуванням умов оплати відповідно до комерційної пропозиції відповідач був зобов'язаний оплатити рахунок за листопад 2022 року у строк до 24.02.2023 включно (20 робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем), відповідно, прострочення оплати почалося з 25.02.2023; нарахування 3% річних виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в межах розрахунку позивача є правомірним за період з 25.02.2023 до 30.03.2023.
За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100339 грн 15 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6167 грн 96 коп. 3% річних.
У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 197 грн 99 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Сумської міської ради “Електроавтотранс” (вул. Харківська, буд. 113, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 03328540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) 301 119 грн 65 коп. заборгованості за електричну енергію за листопад 2022 року, 6167 грн 96 коп. 3% річних, 100 339 грн 15 коп. інфляційних втрат, 6114 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 18.05.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко