вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" травня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/248/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши в підготовчому засіданні матеріали справи за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня,52, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 8, код ЄДРПОУ 40479801) до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" ( 33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира,71, код ЄДРПОУ 05424874), відповідача 2 Комунального підприємства "Рівненський обласний протипухлинний центр" Рівненської обласної ради (33010, м. Рівне, вул. Олександра Олеся, 12, код ЄДРПОУ 02000205), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рівненська обласна рада (33013, м. Рівне, майдан Просвіти,1, код ЄДРПОУ 21085816) про визнання недійсним пункту 3.2. договору від 27.01.2023 року № 280001304 в частині визначення тарифу на послугу з розподілу електричної енергії.
за участю сторін: від прокуратури - Мельничук Л.О., від позивача - Кравчук Н.П, від відповідача 1 - Гуз С.Б., від відповідача 2 - не з'явився, від третьої особи - Навроцький Е.А.
Рівненська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", відповідача 2 Комунального підприємства "Рівненський обласний протипухлинний центр" Рівненської обласної ради, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рівненська обласна рада про визнання недійсним пункту 3.2. договору від 27.01.2023 року № 280001304 в частині визначення тарифу на послугу з розподілу електричної енергії.
Ухвалою суду від 20.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 квітня 2023 року.
04 квітня 2023 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву згідно якого просить суд закрити провадження у даній справі.
07 квітня 2023 року від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення згідно яких повідомляє про неможливість виступати позивачем у даній справі.
10 квітня 2023 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач 2 також просить суд закрити провадження у даній справі.
14 квітня 2023 року від відповідача 1 надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Ухвалою суду від 18.04.2023 року розгляд справи судом відкладено на 16.05.2023 року.
11 травня 2023 року від відповідача 1 надійшли заперечення на відзив.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Предметом спору у даній справі є вимога Прокурора про визнання недійсним пункт 3.2. Договору про закупівлю послуг з розподілу/передачі електричної енергії від 27.01.2023 року №280001304, укладеного між ПрАТ "Рівнеобленерго" та КП "Рівненський обласний протипухлинний центр" в частині визначення тарифу на послугу з розподілу електричної енергії.
В обґрунтування позову, Прокурор посилається на те, що п. 3.2. Договору від 27.01.2023 року №280001304 в якому вказано "Тариф на послугу з розподілу електричної енергії на дату укладання договору становить 2,148 грн/кВт.год. з ПДВ.", що не, відповідає тарифу в розмірі 1,13166 грн/кВттод, затвердженого постановою НКРЕКП №1807 від 21.12.2022 року.
Тобто, спір у даній справі, стосується розміру тарифу вказаного в пункті 3.2. Договору про закупівлю послуг з розподілу/передачі електричної енергії від 27.01.2023 року №280001304, який не відповідає постанові НКРЕКП № 1807 від 21.12.2022 року.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи дане питання було самостійно врегульовано сторонами.
Так, 27.01.2023 року між КП "Рівненський обласний протипухлинний центр" та ПрАТ "Рівнеобленерго" укладено Договір №280001304 про закупівлю послуг з розподілу/передачі електричної енергії (надалі Договір).
Згідно п. 10.1. Договору цей договір починає свою дію з 01.01.2023 року та діє до повного використання коштів, передбачених затвердженими кошторисами на відповідний рік, але не довше 31.12.2023 року.
Постановою НКРЕКП від 21.12.2022 року № 1807 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" із застосуванням стимулюючого регулювання», установлено ПрАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) тарифи на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів та операторів установок зберігання енергії на рівні: для другого класу напруги - 1,13166 грн/кВт-год (безПДВ).
У відповідності до п. 3.3. Договору, ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткових угод.
31 березня 2023 сторонами укладено Додаткову угоду до даного Договору, якою пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції:
"3.2. Тариф на послугу з розподілу електричної енергії на дату укладання договору становить 1,13166 грн/кВт-год. без ПДВ. Тариф на послугу з перетікання реактивної електричної енергії становить 3,46865 грн/кВт-год. Тариф на послугу з розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії змінюється у випадку та в порядку визначеному даним Договором".
У відповідності до п. 5 даної Додаткової угоди, сторони визначили, що дія цієї Додаткової угоди розповсюджується на відносини сторін з 01.01.2023 року, що виникли до її укладання.
Отже, тариф на послугу з розподілу електричної енергії вказаний в п. 3.2. договору, відповідає тарифу в розмірі 1,13166 грн/кВт-год, затвердженого постановою НКРЕКП № 1807 від 21.12.2022 року. Тобто, предмет спору між сторонами договору врегульований та при проведенні розрахунків за послуги дотриманий.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України ).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст.78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно з п.3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001).
З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи, міркування сторін та клопотання залишаються судом без розгляду.
Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи відсутність предмету спору, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Згідно з правилами частини 4 статті 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до норм статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Отже, сплачена сума судового збору може бути повернута особі яка його сплатила в порядку статті 7 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі № 918/248/23 за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", відповідача 2 Комунального підприємства "Рівненський обласний протипухлинний центр" Рівненської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рівненська обласна рада про визнання недійсним пункту 3.2. договору від 27.01.2023 року № 280001304 в частині визначення тарифу на послугу з розподілу електричної енергії - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 18.05.2023 року
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.
Суддя Н.Церковна